«Кись» — етноцентрована постапокаліптична антиутопія Т. М. Толстої. У романі розповідається про те, що може статися з країною (ймовірно, Росією) після катострофічного «Вибуху». В романі не вказується, яка саме катастрофа відбулася: чи це був ядерний вибух, чи застосування якоїсь іншої зброї, можливо, біологічної. Роман сповнений іронією та сарказмом. Після виходу роману описаний в ньому світ нерідко сприймався читачами як метафора пострадянської деструкції суспільства, хоча початковий авторський задум очевидно полягав у сатирі на риси радянського ладу, які, на думку автора, містили архаїзацію суспільних відносин і свідомості, монополізм держави, культ особистості вождя, необмежену владу спецслужб, примітивізацію культури і державне скорочення доступу до неї («спецхран»). У романі надзвичайно багато просторічних і брутальних слів, однак, на думку авторки, ненормативна лексика вживається дуже рідко: — Слава Богу, это само по себе мало кого взволнует. Дискуссия о том, допустимо ли употребление матерных слов в печатном тексте, закончена. В моём тексте неформальных выражений штуки три. Думала довести это число до четырёх, но решила, что это перебор.Цитируется по «Двое», Н. Толстая, Т. Толстая
Герої роману розмовляють на характерному карикатурному діалекті, сповненому старовинними словами і виразами, а також запозиченими з різних діалектів російської. Зустрічається і чимало неологізмів, вигаданих автором.
Написання роману Роман створювався впродовж 14 років, з 1986 до 2000. З цих 14 років, як зауважила Т. М. Толстая, чотири роки вона не написала жодного рядка:
— И что, все эти 14 лет — ни дня без строчки? — Господь с вами! Так не бывает. Роман долго отлеживался: однажды пролежал года четыре вообще без движения.
Сюжет Дія роману відбувається після Вибуху, у світі мутованих рослин, тварин і людей. В масах колишня культура вимерла, і тільки ті, хто жив до Вибуху (т. Зв. «Колишні»), зберігають її. Головний герой роману, Бенедикт — син «колишньої» жінки Поліни Михайлівни. Після її смерті на виховання Бенедикта взяв до себе інший «колишній» — Микита Іванович. Він намагається привчити його до культури, але безрезультатно. Образ Кисі — якоїсь невідомої страшної істоти, — проходить крізь весь роман, періодично з'являючись в уяві, думках і розповіді Бенедикта. Сама Кись у романі не фігурує, ймовірно, через те, що є витвором уяви персонажів, втіленням страху перед невідомим і незрозумілим, перед темними сторонами власної душі. З розповідей героїв роману Кись невидима і мешкає в дрімучих північних лісах.
«Сидит она на темных ветвях и кричит так дико и жалобно: кы-ысь! кы-ысь! — а видеть её никто не может. Пойдет человек так вот в лес, а она ему на шею-то сзади: хоп! и хребтину зубами: хрусь! — а когтем главную-то жилочку нащупает и перервёт, и весь разум из человека и выйдет». На обкладинці першого видання «Кисі» (2000 рік) зображена старовинна гравюра Московского Кремля.
На думку критика Т.Литвинової: «Мрачные картины несветлого будущего являются основной темой романов в жанре антиутопии. Достаточно вспомнить и „Мы“ Замятина, и „О, дивный новый мир!“ Хаксли, и „1984“ Оруэлла. Однако „Кысь“ Татьяны Толстой существенно отличается от этих произведений, во-первых, наличием иронии, а во-вторых, особенностями развития темы: кажется, что весь этот безрадостный, чудовищный и смешной быт голубчиков, живущих на зараженных радиацией постцивилизованных пространствах, не более чем фон, подмалевок, чтобы выделить главную идею: сохранение печатного слова в любых условиях как гарантия продолжения цивилизации. Именно это, на мой взгляд, сближает „Кысь“ с выдающимся произведением Рея Бредбери „451 градус по Фаренгейту“».
Нагороди Премія «Тріумф» (2001) «Студенческий букер десятилетия» (2011)
Посилання Текст роману Підбірка рецензій
Примітки
Литвинова Н. Роман Т. Толстой «Кысь» (Досужие размышления праздного читателя)// Журнальный зал.
Джерела Толстая Т. Н. Кысь. — М.: Эксмо, 2003. — текст на сайті http://royallib.com/book/tolstaya_tatyana/kis.html Сергей Трухтин. О романе Т. Толстой Кысь. Проза.ru/ доступ на сайті: https://www.proza.ru/2007/07/28-180