Георгіос Сотіріадіс (; 1852–1941) — грецький філолог та археолог.

Біографія Сотіріадіс народився у 1852 році в Сидірокастро нинішнього нома Серрес, регіону Центральна Македонія. В Османській імперії місто називалося Демір-Іссар. Виїхавши у Грецьке королівство, Сотіріадіс навчався на філософському факультеті Університету Афін. Продовжив навчання у Мюнхені, де отримав ступінь доктора. Викладав у грецьких школах в Одесі, Яніні, Філіппуполі (сучасний Пловдів) і в Афінах.

У 1896 році Сотіріадіс був призначений ефором (куратором) Афінського археологічного товариства. В 1912 році став викладачем історії в університеті Афін.

У 1918 році видавництво «Станфорд» опублікувало карту Сотіріадіса «Еллінізм і Близький Схід»LSE library catalogue. Карта Сотіріадіса представляла офіційну грецьку точку зору на кінець Першої світової війни і її видання підкріплювало грецькі територіальні претензії, крім іншого, на Північний Епір та ФракіюWilkinson, Henry Robert. Maps and politics: a review of the ethnographic cartography of Macedonia, Liverpool: University Press, 1951, p. 192—193..

У період 1918—1920 років Сотіріадіс був заступником президента Афінського археологічного товаристваΆρθρο της Αρχαιολογικής Εταιρείας για τον Γεώργιο Σωτηριάδη .

У 1926 році став викладачем в Університеті Аристотеля в Салоніках, а також першим ректором цього університету. Після офіційної організації Афінської академії наук у 1926 Сотіріадіс став її постійним членом.

Помер в Афінах у 1941 році.

Праці Видав багато історичних та археологічних робіт. Провадив археологічні розкопки в Фермоні, Беотії, Фокіді, Локриді і Марафоні.

Серед його робіт: «Про топографію древніх Фів» (), Баварська академія наук, 1904, «Менандр і древня комедія» («Ο Μένανδρος και η αρχαία κωμωδία»), «Еліпсоїдальні будівлі Фермона, його Акрополь і музей» (Τα ελλειψοειδή κτίσματα του Θέρμου και η Ακρόπολις και του μουσείον αυτής) та інші.Εγκυκλοπαίδεια Νέα Δομή, σελ.297, τόμος 32, Αθήνα 1996

Сотіріадіс переклав сучасною мовою трилогію «Орестея» Есхіла, а також переклав з німецької «Історію Візантійської літератури» Карла Крумбахера.

Примітки