Магічна сімка () — збірна назва для позначення семи цвинтарів, які використовувалися мешканцями Лондона у XIX столітті. Історія За перші п'ятдесят років XIX століття населення Лондона збільшилося більш як удвічі — від 1 млн до 2,3 млн осіб. В той же час поховання в Лондоні проводилися на маленьких церковних цвинтарях, які швидко стали небезпечними через переповнювання, що могло призвести до потрапляння продуктів розкладання до системи водопостачання і спричинити епідемії. Поширювалися історії про те, що при створенні нових могил, які рилися на місці вже наявного поховання, тіла з цих поховань падали просто в щойно побудовану каналізаційну систему.

Цвинтарі

У 1832 році парламент Великої Британії ухвалив законопроєкт, що заохочує створення приватних цвинтарів за межами Лондона, а пізніше ухвалив законопроєкт про остаточне закриття для поховань усіх внутрішніх церковних дворів Лондона. Впродовж наступного десятиліття було створено сім цвинтарів — «Магічна сімка», побудованих на околицях міста:

Кенсал-Ґрін, 1832 Вест-Норвудський цвинтар, 1836 Гайґейтський цвинтар, 1839 , 1840 , 1840 Бромптонський цвинтар, 1840 , 1841.

Нині цвинтарі переповнені, і на них не проводяться нові поховання. Усі цвинтарі знаходяться на різних рівнях збереженості, і є місцями паломництва для туристів.

Світлини Вхідні брами

Література Hugh Meller, Brian Parsons: London Cemeteries: An Illustrated Guide & Gazetteer. The History Press, Stroud (Gloucestershire) 2011 ISBN 978-0-7524-6183-0 Примітки

Посилання Національна федерація друзів кладовищ Збереження вікторіанських цвинтарів і поховань Англії Фотографічні дослідження кожного з цвинтарів лондонської Магічної сімки