Переміжна пневматична компресія — терапевтичний метод, що може розглядатися як різновид фізіотерапії (локальна баротерапія) або масажу (апаратний лімфодренажний масаж). Полягає у стисканні м'яких тканин за допомогою зовнішніх пневматичних камер, виконаних у формі надувного чобота, рукава, костюма тощо.

Синонімічні назви Усталеної міжнародної назви немає. В англомовних країнах найчастіше використовують терміни intermittent або sequenced pneumatic compression, які в українських та російських джерелах перекладаються довільно. Відомі також синонімічні назви: пресотерапія, пневмомасаж, синкардіальний масаж. Українська історична назва — об'ємний пневмопресинг«Назва ?» Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА № 1867 від 31.03.1999. // Державне агентство України з авторських та суміжних прав..

Основними сферами використання методу є медична реабілітація, загальна та судинна хірургія, косметологія. Останнім часом у вітчизняній медицині в різному контексті здебільшого використовуються певні терміни, зокрема в реабілітації та курортології — об'ємний пневмопресинг, у хірургії — переміжна пневматична компресія, в косметології — пресотерапія.

Історія Перші дослідження впливу атмосферного тиску на живих істот розпочав Р. Бойль в середині XVII ст. З лікувальною метою зміну повітряного тиску застосував Н. Геншоу в 1664 р. У барокамері Геншоу хворий знаходився повністю. Вплив тиску, зігрівання і підвищеної вологості на окрему ділянку тіла запропонували у 1803 р. Н. Сміт та Р. Блегборо. У 1834 р. В. Жюно створив камеру, що дозволила застосувати постійне повітряне стискання кінцівки як монотерапію. У 1926 р. Дж. Розетт розділив еластичну пневматичну камеру на відсіки, що дозволило створювати градієнт тиску. У 1929 р. К. Хаммесфар запропонував ритмічно переміжати надув і здув відсіків (режим масажної хвилі). Витоки сучасних різновидів пневмокомпресійної терапії датують здебільшого 30-ми рр. ХХ ст. (напр., в СРСР — апарат «Ритмогіперем» В. Л. Товбіна, 1928 р., Севастополь).

Хоча принцип методу здавна відомий, його практична реалізація цілком залежить від якості та можливостей апаратури. Тому саме розвиток медичної техніки в найбільшій мірі впливає на впровадження і поширення переміжної пневматичної компресії. У принципово сучасному інженерному рішенні пневмокомпресійні апарати існують з 1960-х рр. В різних країнах розробки апаратного забезпечення проводились незалежно. Це призвело до появи багатьох комерційних назв методу і важкості у визначенні авторства тієї чи іншої інновації.

Внесок у розвиток теорії переміжної пневматичної компресії зробили , І. В. Таршинов. Впродовж ХХ ст. теоретичні засади методу в капіталістичних та соціалістичних країнах формувалися незалежно, що призвело наприкінці ХХ ст. до виникнення двох концепцій. В країнах Європи та Північної Америки метод розглядають передусім як специфічний вплив на місцевий кровообіг, в Україні та деяких країнах колишнього СРСР — передусім як неспецифічний вплив на системний кровообіг. У країнах Азії метод є запозиченим і розглядається згідно з поглядами західної медицини.

В СРСР пневмокомпресійна терапія у сучасному вигляді використовувалась в авіаційній та космічній медицині з 1970-х рр. Наприкінці 1980-х рр. для громадської медицини у Москві був розроблений апарат «АПКУ-5», який проходив клінічні випробування в Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії МОЗ УРСР. В 1989—1992 рр. на його базі був створений український апарат «Біорегулятор-004М».

Процедура Процедура виконується звичайно в положенні лежачи або сидячи за допомогою одно- або багатокамерної пневматичної манжети. Манжета закріплюється на певній ділянці тіла пацієнта і впродовж процедури заповнюється повітрям. Існують портативні моделі для усування втоми і відчуття важкості в ногах, які можна носити під час звичайних побутових дій, зокрема ходи.

Типовою є багатокамерна манжета. Наприклад, для ноги використовується від 4 камер (апарати косметологічного і профілактичного спрямування) до 12 камер (лікувальні апарати). Багатокамерність дозволяє формувати хвильовий масаж, коли повітря послідовно надходить у суміжні камери. Інша перевага багатокамерності — можливість створення різного тиску в камерах, зокрема градієнту тиску. Після наповнення кожної з камер манжета скидає повітря і цикл повторюється. Після виконання процедури на одній ділянці тіла можливе продовження масажу на іншій ділянці. Потенційно процедури можуть виконуватись на всіх ділянках тіла, крім горла, статевих органів у чоловіків та молочних залоз у жінок.

Основними параметрами процедури є: послідовність наповнення камер (напрям розповсюдження масажної хвилі); тривалість наростання і збереження максимального тиску; тривалість зниження і підтримання мінімального тиску; тривалість сеансу: в середньому від 15 до 80 хв; тривалість курсу: косметологічного 5-15 сеансів, лікувально-реабілітаційного 10-30 сеансів; коливання тиску в манжеті здебільшого в межах 20-150 мм рт. ст.

Механізм дії (на прикладі об'ємного пневмопресингу)

Фізіологічна дія пневмопресингу обумовлена нервово-рефлекторними реакціями, безпосередньо механічним впливом на тканини і гуморальними змінами в організмі. Механічне розтягування шкірного покриву, стискання повітряною хвилею підшкірної клітковини і підлеглих тканин викликає зміну електричного потенціалу клітин, виникнення п'єзоефекту, підвищення проникності біологічних мембран.

Знімається спазм прекапілярів, артеріовенозних анастомозів, поліпшується мікроциркуляція крові та лімфи, зменшуються набряки, поліпшується периферична і системна гемодинаміка. Змінюються реологічні властивості крові, розчиняються мікротромби. Відновлюється тонус і скорочувальна здатність стінок судин.

Прискорюються віддача еритроцитами кисню, утворення вільних ковалентних зв'язків гемоглобіну, насичення тканин киснем. Підтримується аеробне окислення глюкози з накопиченням АТФ. Доокиснення продуктів розщеплення глюкози, залуження крові і активізація виведення токсинів усувають подразнення нервових закінчень і нормалізують нервову регуляцію. Зменшуються трофічні і вазомоторні розлади, активізується обмін речовин, відбувається регенерація тканин.

Метод впливає на екстерорецептори (больові, термічні, барорецептори), пропріо- і інтерорецептори. Відновлюються функції рецепторів шкіри, м'язів, внутрішніх органів, поліпшується провідність, прискорюється регенерація нервів. Поліпшення кровообігу в центральній нервовій системі призводить до зняття больового і гіпертензивного синдромів, розвитку седативного і снодійного ефектів, нормалізації діяльності вегетативної нервової системи.

Клінічні ефекти об'ємного пневмопресингу: поліпшення загального і місцевого кровообігу, поліпшення мікросудинного крово- і лімфотоку, зниження в'язкості, підвищення однорідності крові, прискорення виведення токсинів, поліпшення живлення і відновлення тканин, м'язове розслаблення, зниження кров'яного тиску, знеболюючий ефект, протизапальний ефект, зменшення набряклості, імуномодулюючий ефект, заспокійливий ефект, цукрознижувальний ефект.

Пресотерапія

Пресотерапія, компресійний масаж — один з варіантів апаратного масажу, спрямований на усунення застою лімфи, поліпшення циркуляції крові, очищення і живлення шкіри. Тиск повітря створює хвилеподібні рухи, які роблять масаж (імітацію м'язових скорочень) від периферії до центру, покращуючи тонус судин, стимулюючи лімфовідтік і кровообіг. Оздоровчий ефект пресотерапії заснований на фізіологічному дренажі тканин і лікувальних властивостях масажу.

Процедура входить в список популярних послуг косметологічних і масажних кабінетів, багатопрофільних медичних клінік. Проводити пресотерапію в домашніх умовах без нагляду компетентного спеціаліста небажано, оскільки ефект залежить від коректності вибору програми.

Для загальної пресотерапії надягають костюм у вигляді скафандра, здійснюється загальний вплив на весь організм. Місцева пресотерапія передбачає застосування манжет для різних частин тіла (рук, ніг, попереку, живота). Така методика гнучкіше пристосовується до особливостей клієнта і тому зручніша в застосуванні. Пресотерапія ніг може проводитись і за косметологічними, і за медичними показаннями, тоді процедуру призначає лікар-флеболог.

Показання: варикоз (профілактика, лікування початкових стадій), хронічна венозна недостатність без дефектів венозних клапанів; профілактика тромбоза (зокрема у хворих, що лежать), висока в'язкість крові; набряки: післяопераційні, післятравматичні, лімфатичні, при вагітності; купероз; реабілітація після косметичних операцій (ліпосакції); целюліт (в тому числі післяпологовий), знижений тонус шкіри; реабілітація після м'язових навантажень (спортивних тощо); м'язовий спазм, зниження м'язової активності; надлишкова вага, локальне та загальне ожиріння; церебральний параліч; хвороба Паркінсона; невралгії, міозити, міопатії; синдром втомлених ніг; швидка втомлюваність, стан хронічного стресу, вегетосудинна дистонія; ревматоїдний артрит; атонічні закрепи.

Протипоказання: серцева (дискутується: будь-яка або ІІ-ІІІ ст.), судинна, печінкова чи ниркова недостатність; аритмія, наявність кардіостимулятора; порушення згортання крові; поточний тромбоз, тромбофлебіт та період після них; захворювання (зокрема гострі запалення) шкіри, нагноєння; синці, розриви капілярів, перелами та період після них, наявність металевих протезів в зоні процедури; операції на периферичних нервових стовбурах; цукровий діабет; 4-9 місяці вагітності (дискутується); будь-які новоутворення (міома матки дискутується); туберкульоз; психічні розлади, епілепсія, алкоголізм, наркоманія.

Протипоказання до пресотерапії обличчя: захворювання щитоподібної залози; висока чутливість каротидного синуса; період реабілітації після косметологічних процедур; неврит лицевого, трійчастого, очного нерва.

Протипоказання до пресотерапії живота: вагітність і годування груддю; кишкова непрохідність, інші захворювання кишки; раніше перенесенній перитоніт; відновний період після хірургічного втручання; менструальна кровотеча.

Побічні ефекти зазвичай не спостерігаються. Можливі почервоніння і слабка набряклість в зоні процедури, утворення гематом (не потребують лікування).

Процедури комфортні, сприяють розслабленню, покращенню настрою, відчуттю припливу сил. Вважають, що одна процедура пресотерапії за ефективністю прирівнюється до кількох годин ручного масажу. Добре поєднуються з іншими процедурами, зокрема кавітацією, обгортуваннями, масажем. Пресотерапія може проводитися за наявності протипоказань до ультразвукової терапії, електрофорезу або ручного масажу. Не потребує підготовки, після сеансу можна вести звичне життя. Може проводитись щоденно. Ефект помітній після однієї процедури.

Основні недоліки: тривалість (10-15 процедур по 2-3 рази на тиждень), висока вартість курсу. Ціна залежить від апарата, що застосовується, кваліфікації фахівця, престижності клініки, тривалості процедури і кількості зон проведення процедури.

Переміжна пневмокомпресія

Фізіологічні ефекти переміжної пневматичної компресії