.38 Smith & Wesson Special (інші назви .38 Special, .38 Spl або .38 Spc, вимовляється «thirty-eight special» ()) — фланцевий набій центрального запалення, розроблений компанією Smith & Wesson. Він зазвичай використовується у револьверах, а також у деяких самозарядних пістолетах та карабінах. Набій .38 Special був службовим набоєм для поліцейської зброї у багатьох департаментах поліції в США з 1920-х до початку 1990-х, а також був стандартним набоєм для військових під час Першої світової війни. В інших країнах він відомий у метричному позначенні 9×29.5mmR або 9.1×29mmR.
Через свою точність і керовану віддачу набій .38 Special залишається особливо популярним револьверним набоєм у світі протягом ста років. Його використовують для цільової стрільби, персонального захисту і полювання на малу дичину.
Характеристики Не дивлячись на свою назву, калібр набою .38 Special дорівнює .357–.358 дюймів (9,0678 мм), у той час як .38 вказує приблизний діаметр латунної гільзи. Це відбувається через те, що оригінальний набій .38-го калібру, .38 Short Colt, було розроблено для використання у переробленому револьвері Navy під шарову кулю та капсуль .36-го калібру, який мав циліндричні камори барабану діаметром приблизно 0.374-inch (9.5 мм).
Від набоїв .38 Short Colt, .38 Long Colt та .357 Magnum набій .38 Special відрізняється лише довжиною гільзи. Тому набій .38 Special можна безпечно використовувати у револьверах під набій .357 Magnum, а набій .38 Long Colt у револьверах під набій .38 Special, збільшуючи універсальність цього набою. Як правило, довший та більш потужний набій .357 Magnum не пристосований для використання у зброї під калібр .38 Special (наприклад, всі версії Smith & Wesson Model 10), яка не може витримати велику потужність набоїв магнум. Обидва набої, .38 Special та .357 Magnum, можна використовувати у револьверах Colt New Army під набій калібру .38 Long Colt, які мають прямі стінки камор барабану, але цього не можна робити через те, що набої мають великий тиск, який утричі перевищує тиск на який розраховані револьвери New Army.
Історія Набій .38 Special було представлено у 1898 як покращення набою .38 Long Colt у якого виявилася мала убивча дія, що проявилося під час філіппінсько-американської війни у боях проти воїнів МороBarnes, Frank C. Ken Warner, editor. .
Спочатку набій .38 Special споряджався чорним порохом, але популярність набою змусила виробників перейти на бездимний порох.
Наприкінці 1920-х років Western Cartridge Company, на вимогу правоохоронних органів і для підвищення ефективної убивчої сили, випустили новий набій .38 Special. Цей варіант набою .38 Special мав тупоносу кулю вагою 200 гранів (13 гр) під назвою 'Lubaloy', він отримав назву .38 Super Police.Sharpe, Phil, The New Smith & Wesson Heavy Duty .38, The American Rifleman, November 1931 Remington-Peters також випустив схожий набій. Тестування показали, що довга, важча куля калібру.38 при низькій швидкості польоту мала кращу убивчу силу, що викликало більший шок у незахищеного противника.Sharpe, Phil, The New Smith & Wesson Heavy Duty .38, The American Rifleman, November 1931: "..the destruction of this load was terrific. В той самий час, у Великій Британії, яка бажала адаптувати набій калібру .38 замість службового набою .455, було також протестовано кулю вагою 200 гранів (13.0 гр) у меншому набої .38 S&W. Цей набій отримав назву .38 S&W Super Police або .38/200. Пізніше у Британії було прийнято набій .38/200 як стандартний військовий набій для ручної зброї.
У 1930 Smith & Wesson представили револьвер зі збільшеною рамкою .38 Special зі стволом завдовжки 5-дюймів і фіксованими прицілами призначений для поліції, Smith & Wesson .38/44 Heavy Duty.Shideler, Dan, Is This the Greatest .38 Ever, Gun Digest, 4 August 2008Sharpe, Phil, The New Smith & Wesson Heavy Duty .38, The American Rifleman, November 1931: Chambered in .38 Special, the .38/44 was built on the old S&W .44-calibre Hand Ejector frame. У наступному році для цього револьвера було розроблено новий потужний набій .38 Special Hi-Speed з кулею у металевій оболонці з вагою 158 гранів (10.2 гр) на запит правоохоронних агенцій для ураження автомобілів та бронежилетів.Shideler, Dan, Is This the Greatest .38 Ever, Gun Digest, 4 August 2008: The new .38/44 load developed a maximum allowable pressure of , producing a velocity of about from a barrel with a metal-tipped bullet. У тому ж році Colt Firearms анонсувало, що їхній Colt Official Police буде також мати 'високошвидкісні' зарядки у набої .38 Special.Ayoob, Massad. Високошвидкісний набій .38/44 мав три кулі різної ваги: 158 гранів (10.2 гр), 150 та 110 гранів (9.7 та 7.1 гр), свинцеві або з металевою оболонкою, бронебійні.The metal-penetrating bullets were often described as Highway Patrol loads. Через широке поширення набою .38/44 призвело до того, що Smith & Wesson випустив новий набій у довшій гільзі у 1934 — цей набій отримав назву .357 Magnum.
Під час Другої світової війни деякі екіпажі літаків (насамперед на флоті і морській піхоті) використовували револьвери .38 Special S&W Victory як табельну зброю у разі аварійних посадок. У травні 1943 у Спрингфілдському арсеналі було розроблено новий набій .38 Special з оболонковою кулею з мідним покриттям вагою 158 гранів (10.2 гр), яка б задовольняла вимогам Гаазької конвенції, його було адаптовано до револьверів Smith & Wesson.Brown Jr., Edwards, «DCM Shopper's Guide», The American Rifleman, (April 1946), p. 18 Новий військовий набій .38 Special з кулею вагою 158 гранів (10.2 гр) мав швидкість 260 м/с при стрільбі зі ствола довжиною 100 мм. Під час війни, багато екіпажів літаків на флоті і у морській піхоті використовували трасуючі набої з червоними наконечниками .38 Special з кулями вагою 120 або 158 гранів (7.8 або 10.2 гр) для подання сигналів.
У 1956 ВПС США прийняли на озброєння Набій, Калібру .38, Ball M41, військовий варіант набою .38 Special. Оригінальний набій .38 M41 мав оболонкову кулю вагою 130 гранів і мав тиск лише 90 MPa, що давало дулову швидкість 221 м/с при стрільбі зі ствола довжиною 100 мм.Scarlata, Paul, «Smith & Wesson's Model 12 Airweight », Shooting Times.TM 43-0001-27, Army Ammunition Data Sheets — Small Caliber Ammunition, FSC 1305, Washington, D.C.: Dept. of the Army, 29 April 1994 Цей боєприпас було створено щоб подовжити життя револьверам S&W M12 та Colt Aircrewman які мали алюмінієві барабани та рамки. У 1961 злегка змінена специфікація набою M41 .38 відома як Набій, Калібру .38 Ball, Special, M41 була прийнята збройними силами США для використання набою .38 Special у ручній зброї. Новий набій M41 Special мав оболонкову кулю вагою 130 гранів з зарядом пороху з максимальним тиском 110 MPa, що давало дулову швидкість кулі 290 м/с при тестових стрільбах зі зброї з довжиною ствола 150 мм та приблизно 230 м/с при стрільбі з револьвера з довжиною ствола 100 мм.Military .38 Special Ammunition, The American Rifleman (March 1982), p. 68TM 9-1305-200. Набій M41 почали використовувати у револьверах .38 калібру для пілотів ВПС США та у військовій поліції Стратегічного авіакомандування і з 1961 набій використовували у військовій поліції США, кінологи ті інший персонал який мав револьвери калібру .38 Special. Варіант стандартного набою M41 з напів-загостреною, безоболонковою свинцевою кулею був прийнятий у США поліцією і охоронними структурами.
Водночас трасуючі набої калібру .38 були представлені флоту, авіації та морській піхоті США для використання в ролі сигнальних при аваріях. У набої калібру .38 Special використовували різні кольори.
Вимога більш потужного набою .38 Special для повітряної поліції та охоронного персоналу призвела до появи набою Caliber .38 Special, Ball, PGU-12/B High Velocity. Набій використовували лише ВПС США, набій PGU-12/B мав максимальний тиск 20,000 psi, якого вистачало для викиду оболонкової кулі вагою 130 гранів з дуловою швидкістю зі ствола довжиною і приблизно — зі ствола довжиною . Набій PGU-12/B High Velocity відрізняється від набою M41 Special у двох аспектах — PGU-12/B має більший тиск, а куля глибоко посаджена і обжата у гільзі.
Через постійні скарги на недостатню ефективність набою .38 Special з кулею вагою 158 гранів при використанні у різних збройних конфліктах 1950-х та 1960-х років, виробники боєприпасів почали експериментувати з зарядами з великим тиском (18,500 CUP) для набою .38 Special, який став знаний як .38 Special +P. У 1972 ФБР представила новий набій .38 +P з зарядкою яка стала знана як «FBI Load».Ayoob, Massad, «Why are We Still Using the .38 — It's Still A Good Cartridge», American Handgunner, San Diego: Publishers Development Corp., Vol. 6, No. 30, September/October 1981, p. 64 FBI Load поєднувала більш потужний заряд з безоболонковою м'якою свинцевою експансивною кулею вагою 158 гранівЗазвичай, FBI Load мала дуже м'яку кулю зі свинцевого сплаву 5.5–6 відміряну за шкалою твердості Браннеля для задовільного розширення. яка була створена для набою .38 Special для збільшення убивчої сили у зброї для правоохоронців. FBI Load довела свою ефективність при тестових стрільбах з револьверів зі стволами завдовжки від 2- до 4-дюймів.Ayoob, Massad, The Gun Digest Book of Combat Handgunnery, Iola, Wisconsin: Gun Digest Books, ISBN 0896895254, ISBN 9780896895256 (2011), p. 98 FBI Load пізніше було прийнято Чиказьким департаментом поліції та великою кількістю правоохоронних агенцій.
Вимога більш потужного набою калібру .38 для правоохоронних органів призвела до появи набою +P+ .38 Special, який було вперше представлено компаніями Federal та Winchester. Набій мав примітку «For Law Enforcement Only» (), +P+ використовували у службових револьверах .38 Special та .357 Magnum, тому що підвищення рівня тиску може привести до швидкого зносу і значного ушкодження вогнепальної зброї, яка розрахована на нижчий тиск зарядів набою .38 Special (так, як і з іншими зарядами набоїв .38 Special, набій .38 Special +P+ можна безпечно використовувати у револьверах .357).
Продуктивність
Через те, що спочатку у набої використовували чорний порох, набій .38 Special є набоєм з самим малим тиском, одним з найменших на сьогодні — 17,000 PSI. За сучасними стандартами, набій .38 Special стріляє кулями середнього розміру з досить низькою швидкістю. Найближчим порівнянням є набій .380 ACP, який стріляє більш легкими кулями з трохи більшою швидкістю ніж набій .38 Special; 9×19 мм Парабелум, який стріляє легшими кулями з більшою швидкістю та .38 Colt Super, який стріляє такою ж кулею з більшою швидкістю. Зазвичай ці набої використовують у самозарядних пістолетах.
Заряди високого тиску .38 +P 20,000 PSI дають на 20 % більшу дулову енергію ніж стандартні заряди і розташовуються між набоями .380 ACP та 9 мм Parabellum; на рівні набою 9×18 мм ПМ. Заряди набою +P від деяких виробників мають навіть більшу енергію, особливо при стрільбі з довгих стволів, на рівні набою 9 мм Parabellum. Але треба пам'ятати, що такі заряди не можна використовувати у старих револьверах або у тих які не пристосовані під набої «+P». +Порівняння набоїв калібру .38 Набій Вага кулі Дулова швидкість Дулова енергія Максимальний тиск.38 Short Colt 181 ft•lbf (245 J) 7,500 CUP.38 Long Colt 201 ft•lbf (273 J) 12,000 CUP.38 S&W 206 ft•lbf (279 J) 14,500 PSI .38 S&W Special 210 ft•lbf (285 J) 17,000 PSI .38 Special Super Police 200 ft•lbf (271 J) ? PSI .38 Special +P 251 ft•lbf (476 J) 20,000 PSI .38 Special +P+ 295 ft•lbf (400 J) 22,000 PSI .380 ACP 178 ft•lbf (241 J) 21,500 PSI 9×19 мм Парабелум 420 ft•lbf (570 J) 39,200 PSI 9×19 мм Парабелум 383 ft•lbf (520 J) 39,200 PSI 9×18 мм ПМ 231 ft•lbf (313 J) 23,206 PSI .38 Super 468 ft•lbf (634 J) 36,500 PSI.357 Magnum 639 ft•lbf (866 J) 35,000 PSI.357 SIG 584 ft•lbf (792 J) 40,000 PSI
Усі специфікації для зарядів .38 та the .357 Magnum виведені при стрільбі зі стволів довжиною . Швидкість зменшується при стрільбі з револьверів з довжиною ствола .Ballistics By The Inch .38 special results . Дулова енергія також зменшується.