Петер Надаш (; 14 жовтня 1942, Будапешт — 26 серпня 2026) — угорський прозаїк, драматург, есеїст, журналіст.
Біографія Народився в сім'ї Ласло Надаша і Клари Таубер. Вивчав хімію в технікумі. Працював фотографом і фотожурналістом. Закінчив дворічну школу журналістики Угорського державного союзу журналістів. У 1965—1967 відвідував філософське відділення Вечірнього університету марксизму-ленінізму, але державний іспит не складав.
1961—1963 працював в жіночому журналі «Nők Lapja», в 1965—1969 — в газеті «Pest Megyei Hírlap», потім — вільний журналіст. У 1974 отримав стипендію Університету Гумбольдта. У 1980—1981 був лектором драматичного театру в Дьйорі.
У 1984 перебрався з Будапешта в невелике село Гомбошсег на заході Угорщини. У 1990 одружився з Магдою Шаламон, з якою жив у цивільному шлюбі з 1962. 1993 пережив інфаркт і численні операції.
Помер 26 серпня 2026 року.
Творчість Твори об'єднані темою пошуків власного «я», втрати та здобутки пам'яті, клінічної смерті (що ґрунтується на особистому досвіді письменника). В даний час в Угорщині випущено 12-томне зібрання творів Надаша.
У ранніх творах (збірники повістей і новел «Біблія», 1967 і «Пошуки ключів», 1969) Надаш переважно зображує 1950-і роки через сприйняття дитини і прагне «вловити ірраціональну природу відносин особистості і історії, беззахисної людини і влади в тоталітарному суспільстві».
2005 Надаш опублікував новий тритомний роман про Угорщину XX століття «Паралельні історії», над яким працював 18 років (складається з трьох томів: «Тиха провінція», «В глибинах ночі», «Подих свободи»).
Письменник нагороджений національним орденом «За заслуги» (2007). Він відзначений національними і міжнародними преміями, серед яких — Премія Мілана Фюшта (1978), Європейська літературна премія (1991), Премія імені Кошута (1992), Лейпцизька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (1995), Премія Віленіци (1998), Премія Франца Кафки (2003), премія Шандора Мараї (2006). Член Берлінської академії мистецтв (2006). У 2011, 2012 і 2013 був номінований на Нобелівську премію.
Твори A biblia, 1967 («Біблія», повість) Egy családregény vége, 1977 («Кінець сімейного роману») Takarítás, 1977 («Прибирання», драма) Találkozás, 1979 («Побачення», п'єса) Szerelem, 1979 («Любов», роман) Emlékiratok könyve, 1986 («Книга спогадів», роман, 1998) Saját halál, 2004 («Своя смерть», повість, екранізована Петером Форгач, 2007) Párhuzamos történetek, 2005 («Паралельні життєписи», роман у новелах, 2012]) Szirénének, 2010 («Спів сирен», п'єса)
Примітки
Джерела Baranyai Gy., Pécsi G. Nádas Péter bibliográfia, 1961—1994. Pécs: Jelenkor; Zalaegerszeg: Deák Ferenc Megyei Könyvtár, 1994 Balassa P. Nádas Péter. Pozsony: Kalligram, 1997. Hofmann M. Peter Nadas// Idem. Behind the lines: pieces on writing and pictures. London; New York: Faber and Faber, 2001, p. 297—302 Mihancsik Zs. Nincs mennyezet, nincs födém: beszélgetés Nádas Péterrel. Pécs: Jelenkor Kiadó, 2006 Дубин Б. У дверей времени: Rondo all'Ungarese// Он же. На полях письма: Заметки о стратегиях мысли и слова в XX веке. М.: Emergency Exit, 2005, с.233-235. Гусев Ю. П., Середа В. Т. Венгерская литература // История литератур Восточной Европы после второй мировой войны. В 2 т. Т. 2. 1970—1980-е гг. М.: Индрик, 2001. С. 519—521
Посилання Интервью, 2007 (англ.) о Надаше (англ.) Визуальное в прозе Надаша (англ.) Телесное письмо в прозе Надаша (англ.) (англ.) Страница в Журнальном зале