Санчо I Рамірес (;  — ) — король Арагону (1063—1094) і Наварри (як Санчо V, 1076—1094). Син арагонського короля Раміро I. Батько арагонсько-наваррських королів Педро I, Альфонсо I й арагонського короля Раміро II. Успадкував наваррський трон після смерті Санчо IV (1076).

Імена Санчо I () — як король Арагону. Санчо V () — як король Наварри. Санчо Арагонський — як король Арагону. Санчо Наваррський — як король Наварри. Санчо Рамірес () — по-батькові, як син арагонського короля Раміро I.

Біографія Походив з Арагонської династії. Син Раміро I, короля Арагону, й Ермесінди де Біггор.

Санчо I продовжив війни з арабами, розпочаті його батьком. Він захопив належні їм землі в горах Арагона, Собрарбе і Рібагорси та зайняв землі на рівнинах за течією Синки, Гальєго і інших річок, що впадають в Ебро. Незабаром він одружився з донькою графа Уржель.

У 1065 році за допомогою лицарів з графств Франції та Італії (насамперед бургундців) король Арагону опанував фортецею Барбастро. Втім 1066 року маври повернули її собі, і Санчо I довелося захоплювати її вдруге.

У 1067—1068 роках він підтримав Санчо IV, короля Наварри, проти короля Санчо II, короля Кастилії, у так званій «Війні Трьох Санчо», але наваррсько-арагонський союз зазнав невдачі — було втрачено Буребу, Альта-Ріоху, Алаву. У 1068 році відвідав Рим, де вів перемовини з папою римським Олександром II.

У 1076 році Санчо IV Наваррського було убито в Пеньялені власним братом Рамоном. Останній шукав підтримки у Ахмеда Моктадіра, еміра Сарагоси. У відповідь король Арагону пішов на нього, опанував кількома містами на Ебро. Оскільки діти Санчо IV були ще малі, територія його королівства була розділена між Кастилією і Арагоном. Санчо I дісталася власне Наварра, і його було обрано там королем під ім'ям Санчо V. Після цього він продовжив війну з арабами, чиї землі клином врізалися в його територію.

У 1084 році на землі Арагону вдерлися війська на чолі з Сідом Кампеадором (перебував на службі еміра Сарагоси), який завдав поразки королю у битві при Морелья. Це зупинило наступ арагонців на південь від Піренеїв. З цього моменту Санчо I діяв в долині річки Ебро. У 1088 році визнав зверхність Папи Римського Урбана II.

Зумів захопити Граус в 1083 році, Естаду і Монсон у 1089 році, 1093 року — Альменар. Водночас допомагав Альфонсо VI, королю Кастилії, у невдалій для християн битві при Сілаці 1086 року, обороні Толедо 1090 року. У 1092 року уклав союз з Сідом Кампеадором.

Санчо I у 1094 році підійшов до великої фортеці Уеска, але під час облоги був важко поранений стрілою і помер, заповівши синові Педро продовжувати війну.

Родина 1. Дружина — Ізабелла, донька Арменголя III, графа Урхельського

Діти: Педро (1068/1069—1104), король у 1094—1104 роках

2. Дружина — Феліція, донька Ілдуіна IV, графа де Монтідідьє і Русі

Діти: Фернандо (бл.1080—1086) Альфонсо (1073/1074—1134), король у 1104—1134 роках Раміро (бл.1075—1147), король у 1034—1036 роках

1 бастард

Генеалогія

Примітки

Джерела Bernard F. Reilly, The Contest of Christian and Muslim Spain, 1031—1157, (Blackwell, 1995), 109. Buesa Conde, Domingo. El rey Sancho Ramírez (en castellà). Guara, 1978. Domingo J. Buesa Conde: Sancho Ramírez, Rey de Aragoneses y Pamploneses (1064—1094). Zaragoza, 1996. Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896

Посилання