Алла Андріївна Деліпович-Суржикова (дошлюбне та сценічне прізвище — Мартинюк; , Київ) — українська співачка, акторка, продюсерка, волонтерка АТО та російсько-української війни.
Життєпис Народилася в Хмельницькій області. В 5 років переїхала в Київ
Навчалась в Навчально-виховному комплексі № 176 (спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням іспанської мови — суспільно-гуманітарна гімназія) Дніпровського району міста Києва. 11 класів закінчила із золотою медаллю.
З 14 років працювала моделлю
Вищу освіту здобувала в театральному університеті ім. Карпенко-Карого на курсі Євгенії Гулякіної, куди вступила таємно від батьків.
Ще студенткою відвідувала різні кастинги. В 2002 році стала солісткою російського дівочого гурту «Сливки» та переїхала до Москви, у 2003 році була вимушена покинути гурт.
Знімалась у понад 70 серіалах, серед них — «Мажор», «Брат за брата» тощо.
Учасниця Революції Гідності 2013-14 років, допомагала медичній службі. Від початку російсько-української війни — відома волонтерка. На фронті отримала позивний «Бріджит», від 2022 року на патчі — позивний «Генерал».
Особисте життя
Від першого шлюбу, укладеного в Москві, має доньку Поліну (2006). Коли їй було 2 місяці Алла втекла з Росії . В 2023 повністю перестали спілкуватися через те, що чоловік підтримує режим Путіна Після повернення до України одружилася з українським актором Дмитром Суржиковим після 3 місяців стосунків (доньку Емілію народила в 2010)
У 2018 році була заручена з ветераном АТО Віталієм Аверіним, з яким познайомилася під час волонтерського візиту до зони АТО. В 2023—2025 роках в неї був роман з військовим 3 ОШБр Павлом. Павло був поранений і отримав ампутацію стопи. Алла як могла рятувала його. Після його реабілітації поки Алла поїхала на відпочинок з дітьми за кордон Павло зник і таємно одружився з іншою . Батьки — викладачі історії. Батько помер коли Аллі було 20 років Дідусь був актором в будинку культури в місті Красилів
Нагороди та відзнаки Відзнака Президента України «Золоте серце» (9 грудня 2022) — за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та подолання її наслідків ()
Музичні відео Рік Назва Режисер 2014«За Україну»Дмитро Суржиков 2019 «Приховані зорі» Ігор Троцький
Фільмографія Рік Проект Роль 2006 «Ненаситні» Ліка 2009 «Дві сторони однієї Анни» епізод 2009 «Будинок для двох» секретарка Рити 2010 «Маршрут милосердя» Катерина 2011 «Ліки для бабусі» секретарка Віра 2011 «Острів непотрібних людей» секретарка Ірина 2011 «Медове кохання» епізод 2011 «Весна в грудні» Валерія Мокєєва, онука художника 2011 «Білі троянди надії» офіціантка 2011 «Єфросинія» Свєта 2011 «Терміново шукаю чоловіка» Жанна 2011 «Темні води» епізод 2012 «Ржевський проти Наполеона» дівчина на балу 2012 «Брат за брата-2» Ольга Перфілова, коханка Лємєшєва 2012 «Генеральська невістка» Ганна 2012 «Справа слідчого Нікітіна» Діна 2012 «Жіночий лікар» Олена Вінарова 2012 «Коханець для Люсі» Ніна 2012 «Мамочка моя» Лєра, дружина Проніна 2012 «Фродо» Люся 2013 «Квиток на двох» перша дружина Аркадія 2013 «Даша» Рита 2013 «Подвійне життя» вчителька Ані 2014 «Пастка» Діна 2014 «Мажор» Катя, бухгалтерка бару «Торквемада» 2014 «Все одно ти будеш мій» Діана 2015 «Повернешся-поговоримо» відвідувачка кавярні 2016 «Останній москаль. Судний день» Ніка 2016 «Поганий хороший коп» Олена Кирилова 2016 «Гроза над Тихоріччям» Міла, коханка Кості 2016 «Диво за розкладом» Яна Кривошеєва, студентка 2016 «Центральна лікарня» епізод 2016 «Випадкових зустрічей не буває» Оксана, дочка Леоніда 2017 «Інфоголік» 2017 «Я ніколи не плачу» Жанна
Примітки
Посилання