І́гор Ві́кторович Бі́лик ( — ) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
Короткий життєпис Закінчив ПТУ, електрозварник. Працював 14 років в КП «Тепловик», слюсар-ремонтник з обслуговування теплових мереж.
Влітку 2014-го мобілізований, солдат, 81-ша окрема аеромобільна бригада — 90-й окремий аеромобільний батальйон.
21 січня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт.
Похований в місті Старокостянтинів, в останню дорогу проводжали тисячі містян. Без Ігоря залишилися батьки та молодший брат.
Нагороди та вшанування Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). У лютому 2016-го в Старокостянтинові відкрито меморіальну дошку честі Ігоря Білика. Нагороджений іменною зброєю — кортиком. Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 січня.
Примітки
Джерела Білик Ігор Вікторович // Книга пам'яті полеглих за Україну Небесна Гвардія