Парламентські вибори в листопаді 1933 року () — позачергове загальнонародне голосування з виборів парламенту Німеччини — Рейхстагу. Відбулися 12 листопада 1933 одночасно з референдумом з питання про вихід Німеччини з Ліги Націй. Другі вибори після приходу до влади націонал-соціалістів; перші після заборони діяльності всіх партій, за винятком націонал-соціалістичної. Виборцям було запропоновано єдиний список кандидатів без можливості ясно вираженого голосування «проти».

Політичний контекст виборів Період після виборів Рейхстагу, що відбулися 5 березня 1933, характеризувався формуванням однопартійної диктатури націонал-соціалістів, виключенням інших сил легального політичного процесу.

До моменту проведення голосування з парламенту були вигнані комуністи (8 березня 1933); видано закон «Про ліквідацію тяжкого становища народу та держави» (, 23 березня 1933 р.), який передав всю повноту державної влади уряду; проведена публічна акція зі спалення книг, що не відповідають ідеології націонал-соціалізму (10 травня 1933 р.); за звинуваченням у національній зраді була заборонена найбільша опозиційна політична сила — Соціал-демократична партія (22 червня 1933 р.). 14 липня 1933 р. були розпущені всі політичні партії, за винятком націонал-соціалістичної і введено заборону на створення нових партій.

Перехід усієї повноти влади до Гітлера і його соратникам збігся із закінченням гострої фази світової економічної кризи, яка супроводжувалася економічним пожвавленням і скороченням числа безробітних. Економічне відновлення активно використовувалося владою в пропагандистських цілях.

На міжнародній арені Німеччина опинилася в ізоляції. Велика Британія виступила з ініціативою про встановлення міжнародного контролю над німецькими озброєннями. У відповідь Гітлер заявив про вихід з переговорів про роззброєння і поставив питання про вихід Німеччини з Ліги Націй. Цей крок викликав широку громадську підтримку, вітального листа главі уряду, зокрема, направив Мартін Німьоллером.

На 12 листопада були призначені нові парламентські вибори і референдум з питання про вихід з Ліги Націй. Дата голосування була обрана не випадково — вона була максимально наближена до 11 листопада, дату підписання Комп'єнського перемир'я.

Єдиний список кандидатів в депутати був складений Міністерством внутрішніх справ за участю Націонал-соціалістичної партії. Крім нацистів, у нього були включені відомі політичні та громадські діячі, які представляли розпущене праві партії — Німецьку національну народну партію, Німецьку народну партію, Партію Центру, Баварську народну партію.

Агітаційна кампанія Основним гаслом виборчої кампанії націонал-соціалісти зробили заклик «З Гітлером проти божевілля озброєння» (). Він отримав широку громадську підтримку. 11 листопада із зверненням до народу на підтримку уряду в радіозверненні виступив президент Пауль фон Гінденбург. З аналогічними заявами виступили відомий лікар Фердинанд Зауербрух, філософ Мартін Хайдеггер, драматург Герхарт Гауптман. На підтримку єдиного списку виступила Католицька церква і великі підприємці.

Результати голосування За результатами виборів кандидати від єдиного списку націонал-соціалістів зайняли всі місця в Рейхстазі (661), у тому числі 22 крісла, призначені для «спеціально запрошених» для участі в роботі парламенту осіб. У великих містах було зафіксовано значне протестне голосування. В Любеку зафіксовано 22 % недійсних голосів. У передмісті Гамбурга Альтоне за список проголосували лише 77,4 % виборців, в самому Гамбурзі — 78,1. У Бремені нацистів підтримали 79,6 %, у Берліні — 78,6 %, у Лейпцигу — 79,8 %. В середньому по країні нацисти отримали 92,11 % голосів (39 655 224 — «за», 3 398 249 недійсних бюлетенів; загальне число виборців — 45 178 701).

Див. також Референдум в Німеччині (1933)

Література Gerhard Schulz: Deutschland seit dem Ersten Weltkrieg 1918—1945 Göttingen 1982. Heinrich August Winkler: Der lange Weg nach Westen. Bd. 2, Bonn 2005. Nohlen, D & Stöver, P (2010) Elections in Europe: A data handbook. ISBN 978-3-8329-5609-7