Мельник Леонід Григорович (народ. 20 березня 1948 р., м. Суми) — радянський і український економіст, публіцист, дитячий письменник, заслужений діяч науки техніки України (2009); лауреат премії Ленінського комсомола СРСР в галузі науки і техніки (1981); лауреат Премії Анни і Петра Патик Канадського Товариства Приятелів України (2005); лауреат Сумської обласної премії імені А. С. Макаренка (2015); доктор економічних наук (1990); професор (1991); Заслужений професор Сумського державного університету (2007); Заслужений науковий діяч Ксіанського університету фінансів і економіки (Китай, 2011); Почесний професор Північно-Західного державного університету (Курськ, Росія, 2013). Професор кафедри економіки, підприємництва та бізнес-адміністрування Сумського державного університету; директор науково-дослідного Інституту економіки розвитку МОН та НАН України (у складі Сумського державного університету) за сумісництвом.
Біографія У 1966 р. закінчив 11 класів Сумської середньої школи № 8 (клас з поглибленим вивченням математики). У тому ж році поступив на денне відділення машинобудівного факультету Сумського філіалу Харківського політехнічного інституту (СФХПІ), спеціальність «Машини і апарати хімічних виробництв». Закінчив інститут з відзнакою у 1971 р. Починаючи зі школи і по теперішній час займається баскетболом: виступав за збірні школи, інституту/університету, міста, області.
Останній рік навчання в інституті поєднував з роботою інженера-конструктора у конструкторському бюро машинобудівного НВО ім. М. В. Фрунзе (м. Суми). У 1971—1973 рр. працював на посадах інженера та старшого наукового співробітника на науковій тематиці О. Ф. Балацького (на той час — к.е.н., доц.) у СФХПІ. Наукову роботу поєднував з викладанням в інституті.
У 1973—1974 рр. проходив службу у лавах Радянської армії (ВПС, п. Мачулищі, Білорусія). Після армії повернувся до інституту на посаду с.н.с.
Із 1974 р. почав працювати штатним викладачем інституту, де працює дотепер, пройшовши різні ступені: асистент, ст. викладач, доцент (з 1982 р.), професор (з 1990 р.). Викладає дисципліни — економічного, організаційного, управлінського спрямування.
Робота над науковими проектами дала змогу познайомитися з діяльністю низки галузей (металургія, енергетика, будівництво, хімічна промисловість) та життям багатьох регіонів країни (Донбас, Приазов'я, Урал, Центрально-Чорноземний регіон, Ленінградська область, Поволжя, Красноярський край, Узбекистан, Вірменія, Прибайкалля, Новосибірська область).
Із 1975 р. до розпаду СРСР — керівник та відповідальний виконавець низки тем на замовлення Держкомітету з науки і техніки та Держплану СРСР з оцінки та прогнозування економічних наслідків впливу на довкілля, у тому числі, обґрунтування двох п'ятирічних планів розвитку народного господарства країни.
У 1976 р. із групою однодумців, недавніх студентів, в Сумах заснував аматорський сатиричний театр «Гуморина», який раз на рік виступав зі спектаклями, приуроченими до Дня сміху — 1 квітня. Театр проіснував 10 років; через його сатиричну спрямованість кілька разів виникали проблеми з владою.
У 1977 р. вступив на заочне відділення аспірантури у Московський інститут сталі та сплавів (науковий керівник — д.е.н., проф. В. М. Лексін). Аспірантуру закінчив у 1978 р., захистивши дисертацію на ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.05 — «Економіка, організація управління і планування народного господарства»); дисертація — «Науково-методичні основи оцінки економічної ефективності і захисту атмосфери у кольоровій металургії (на прикладі металургійних підприємств мідної промисловості)».
У 1981 р. працював три місяці у Болгарії, як командир студентського будівельного загону. У жовтні того ж року нагороджений Премією Ленінського комсомолу у галузі науки і техніки (за престижністю — третьою на той час премією у країні — вона слідувала за Ленінською та Державною преміями). Так був відзначений цикл публікацій «Оцінка і прогнозування економічних наслідків забруднення навколишнього середовища».
У 1985—1986 рр. проходив річне наукове стажування в Нагойському університеті (Японія) на відділенні наук про Землю (науковий керівник — проф. Ясуо Шимадзу).
У 1988—1989 рр. навчався у докторантурі Московського державного інституту народного господарства. Там у 1989 р. захистив докторську дисертацію («Економічні проблеми відтворення природного середовища і удосконалення господарського механізму») на стику двох спеціальностей: 08.00.05 «Економіка, планування і організація управління народним господарством» та 08.00.19 «Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища».
У 1970–1980-х роках Л. Г. Мельник одним із перших розробив методи розрахунку екологічної ціни виробництва одиниці продукції, запропонував підходи до прогнозування економічних наслідків впливу на довкілля господарської діяльності, сформулював п'ять груп принципів переходу до сестейнового (sustainable) розвитку.
У 1988 р. публікацією книги «Світ, відкритий знову: народження екологічного мислення» (Москва: Молода гвардія) пробує себе, як автор науково-популярної літератури.
У 1990 р. взяв участь в першій установчій конференції Міжнародної спілки екологічної економіки у Вашингтоні (ISEE), на якій виступив із доповіддю.
Починаючи з 1993 р., під науковим керівництвом Л. Г. Мельника виконується низка міжнародних проектів і грантів за фінансової підтримки наукових програм/фондів TACIS, NATO, Eurasia, Британської ради, Світового банку, ПРООН, Програми людського виміру, Жана Моне, а також урядів Білорусії, Литви, РФ, України, Фландрії (земля Бельгії).
Із 1993 р. очолює кафедру економіки СумДУ (пізніше — кафедра економіки та бізнес-адміністрування, а з 2018 р. — кафедра економіки, підприємництва та бізнес-адміністрування).
Із 1999 р. у СумДУ видається започаткований Л. Г. Мельником міжнародний науковий журнал «Механізм регулювання економіки», головним редактором якого він є.
У 2004 р. підтримав студентську акцію протесту проти об'єднання сумських університетів. Після тримісячного протистояння акція закінчилася перемогою протестувальників — Президент країни Л. Д. Кучма скасував свій указ про об'єднання університетів.
У 2007 р. за ініціативи Л. Г. Мельника у складі СумДУ засновано науково-дослідний Інститут економіки розвитку подвійного підпорядкування — МОН і НАН України. Із моменту створення Л. Г. Мельник є його директором.
Починаючи з другої половини 2000-х рр., після народження онуків, наукову діяльність поєднує із написанням дитячих творів, головним чином, казок і віршів.
У період 2015—2017 рр. Л. Г. Мельник — керівник наукового проекту ЄС Жана Моне із запозиченням методів ЄС у забезпеченні сестейнового розвитку України. Робота над проектом зумовила детальне дослідження соціально-економічних проблем, пов'язаних із особливостями III-ї і IV-ї промислових революцій. Виступає з циклом публічних лекцій та наукових доповідей, присвячених цій тематиці, як в Україні, так і за її межами (Австрія, Італія, Іспанія, Латвія, Литва, Німеччина).
Наукова діяльність У другій половині 1970-х років при виконанні науково-дослідних тем Л. Г. Мельником була сформульована концепція екологічної ціни виробництва одиниці продукції. Інший важливий напрям наукових досліджень розроблення методології прогнозування еколого-економічних наслідків розвитку промислових комплексів та оцінки ефективності проектних рішень з урахуванням екологічних факторів.
Результати зазначених досліджень увійшли складовими до кандидатської дисертації, захищеної Л. Г. Мельником у 1978 р. у Московському інституті сталі та сплавів. Значною мірою вони опубліковані (у співавторстві з В. М. Лексіним та М. В. Крупкіним) у монографії «Ефективність удосконалення виробництва в кольоровій металургії» («Эффективность совершенствования производства в цветной металлургии») (1980 р.).
У 1981 р. цикл публікацій Л. Г. Мельника (у співавторстві з В. М. Бороносом і Е. Г. Козіним) «Оцінка і прогнозування економічних наслідків забруднення навколишнього середовища» був удостоєний премії Ленінського комсомолу у галузі науки і техніки. У тому ж році зазначений науковий колектив виборов перше місце у конкурсі молодих науковців імені академіка Г. Ф. Проскури за роботу «Оцінка і прогнозування соціально-економічних наслідків науково-технічного прогресу».
У 1980-х роках Л. Г. Мельником розвиваються наукові ідеї з еколого- економічного обґрунтування проектів соціально-економічного розвитку на рівні територій і галузей, що знаходять практичну реалізацію у науково-дослідних темах, які виконуються під його науковим керівництвом. Зокрема, це проекти з еколого-економічного обґрунтування двох п'ятирічних планів соціально-економічного розвитку народного господарства СРСР (1976—1980 рр. і 1981—1985 рр.), планів розвитку територіальних економічних комплексів (Центрально-Чорноземного регіону РФ, Вірменської РСР, Кансько-Ачинського паливно-енергетичного комплексу, регіону озера Байкал), схем розвитку окремих галузей (чорної та кольорової металургії, енергетики, хімічної промисловості).
У 1983—1984 рр. у провідних наукових журналах Радянського Союзу — «Экономические науки» та «ЭКО» — надруковано дві статті Л. Г. Мельника: «Учёт экологических показателей при решении хозяйственных задач» та «Экологическая составляющая в жизни предприятия». Зазначені статті були опубліковані також англійською мовою в США в журналі «Проблеми економіки» (Problems of Economics, New-York, March, 1984/vol. XXVI-№ 11 та June, 1985/vol. XXVIII, № 2).
У 1985—1986 pp. під час річного наукового стажування в Японії Л. Г. Мельник поєднав розроблену ним методологічну основу визначення екологічної ціни і математичний апарат реалізації міжгалузевих оцінок за методом В. Леонтьєва «витрати-результати», який використовувався японськими колегами для визначення енергоємності одиниці продукції. Цей метод дозволив визначити показники екологічної ціни одиниці продукції у різних галузях японської економіки. Наукові результати були опубліковані спільно з японським колегами в Японії і Радянському Союзі.
У другій половині 1980-х років під науковим керівництвом Л. Г. Мельника було розпочато дослідження економічного механізму відтворення компонентів природного середовища. Основні результати було узагальнено в його монографії «Економічні проблеми відтворення природного середовища» (вид-во «Вища школа», Харків, 1988 р.). У 1989 р. Л. Г. Мельником захищена докторська дисертація в Московському інституті народного господарства ім. Г. В. Плеханова.
У 1975–1980-х роках бере участь у розробленні кількох народногосподарських і галузевих методик із оцінки економічних наслідків впливу на довкілля та визначення економічної ефективності природозахисних заходів та проектних рішень.
У 1980 р. у головному українському журналі економічної науки «Економіка України» виходить перша наукова стаття Л. Г. Мельника. У подальшому у журналі вийшло ще 8 його публікацій (1983, 1985, 1996, 1998, 1999, 2001, 2011).
Наприкінці 1980-х Л. Г. Мельник — один із авторів й ініціаторів впровадження системи екологічних платежів, яка експериментально була апробована в м. Суми. Після цього система була впроваджена і законодавчо закріплена в Україні та інших країнах пострадянського простору.
У 1990 р. у провідному науковому журналі країни «Вестник Академии наук СССР» виходить стаття Л. Г. Мельника «Всё, что взято — возмести».
У 1990 р. у Вашингтоні (США) відбулася перша установча конференція Міжнародної спілки екологічної економіки (ISEE) «Екологічна економіка сталого розвитку» («The Ecological Economics of Sustainability»). Вона проходила за участі провідних вчених, ідеологів сталого розвитку (Г. Дейлі, Р. Констанзи, К. Фольке, С. Фуше, А.-М. Янсон та ін.) і стала своєрідною репетицією Всесвітнього саміту (який пройшов два роки потому у Ріо-де-Жанейро). Л. Г. Мельник виступив на секції конференції з доповіддю «Екологічні принципи соціально-економічного розвитку».