Мережева розвідка — отримання і обробка даних про інформаційну систему клієнта, ресурси інформаційної системи, використовувані пристрої і програмне забезпечення і їх уразливостях, засоби захисту, а також про межу проникнення в інформаційну систему.
Мережева розвідка проводиться у формі запитів DNS, луна-тестування (ping sweep) і сканування портів. Запити DNS допомагають зрозуміти, кому належить той або інший домен і які адреси цьому домену присвоєні. Луна-тестування адрес, розкритих за допомогою DNS, дозволяє побачити, які хости реально працюють в цьому середовищі. Отримавши список хостів, хакер використовує засоби сканування портів, щоб скласти повний список послуг, підтримуваних цими хостами. І, нарешті, хакер аналізує характеристики додатків, працюючих на хостах. В результаті добувається інформація, яку можна використати для злому.
Сучасна мережева розвідка залежно від цілей діяльності, масштабу, і характеру, поставлених для виконання завдань ділиться на: стратегічну. тактичну (оперативну);
Тактична розвідка забезпечує дії тих, хто атакує. До них належать як зловмисники, так і фахівці, що проводять тестування інформаційної системи. Тактична розвідка виявляє дані щодо:
технічного оснащення, програмного оснащення, уразливості поштових серверів, сервісів і поштових клієнтів, меж сегментів мережі, використовуваних каналів зв'язку (тип, пропускна спроможність), державної (географічної, комерційної) приналежності мережі і/або сервера, що полегшує ухвалення оптимальних рішень щодо планування і проведення атаки на інформаційні системи. Ці відомості добуваються шляхом перехоплення інформації, яка передається радіоелектронними засобами.
Етапи для несанкціонованого злому Вибір досліджуваної мережі/сервера/інформаційного простору. Сканування, тестування, збір інформації щодо мети. Обробка даних, вибір уразливої точки для проникнення. Експлуатація уразливості, проникнення до системи. Далі дії хакера залежать від завдання, поставленого їм, будь то зміни інформації, крадіжка, підвищення повноважень і утримання системи.
Мережева розвідка сервісу електронної пошти Можливі шляхи отримання даних : отримання інформації від whois- серверів; перегляд інформації DNS серверів досліджуваної мережі для виявлення записів, що визначають маршрути електронної пошти (MX записи); інформація про електронну пошту, представлена на сайті досліджуваної компанії. До неї належать адреси електронної пошти для зв'язку, опубліковані вакансії для системних адміністраторів і адміністраторів електронної пошти, в яких частенько є інформація про типи використовуваних поштових серверів; інформація про електронну пошту (адреси) і вакансії, що збереглися в пошукових системах (google.com, yandex.ru), так і у базах компаній, що запам'ятовують стани вебресурсів на певний термін.
Після визначення меж атаки ті, що атакують, переходять до отримання даних щодо цільової поштової системи. Для цього використовуються найчастіше: сканування портів (сервісів) на виявлених зовнішніх серверах. Проводиться з метою визначити: доступність сервісу з різних підмереж, розташованих по всьому світу; виявлення поштових сервісів на нестандартних портах; отримання і аналіз інформації, що видається поштовими сервісами при з'єднанні. Banner grabbing — так цей метод прийнято називати серед фахівців з мережевої розвідки; активна перевірка сервісу (SMTP, POP3, POP3pw, IMAP) для визначення типу і версії, допускаючи можливість, що адміністратор системи змінив інформацію, яка видається сервісами, або сервіс не виводить інформацію про свій тип і версію; відправка листів на неіснуючі поштові адреси для отримання NDR (non delivery report) і інформації про шлях проходження листа.
Протидія Повністю позбавитися від мережевої розвідки неможливо. Якщо, приміром, відключити відлуння ICMP і луна-відповідь на периферійних маршрутизаторах, можна позбавитися від луна-тестування, але при цьому втрачаються дані, необхідні для діагностики мережевих збоїв. Крім того, сканувати порти можна без попереднього луна-тестування. Це займе більше часу, оскільки сканувати доведеться і неіснуючі IP- адреси. Системи IDS на рівні мережі і хостів зазвичай добре справляються із завданням повідомлення адміністратора про мережеву розвідку, яка ведеться, що дозволяє краще підготуватися до майбутньої атаки і оповістити провайдера (ISP), в мережі якого встановлена система. З усього сказаного можна зробити висновок, що має бути присутньою технічна захищеність інформаційних ресурсів.
Див. також Інформаційна безпека Хакерська атака Комплексна система захисту інформації Мережево-центрична війна
Література Запечников С. В., Милославская Н. Г., Толстой А. И., Ушаков Д. В. Информационная безопасность открытых систем. В 2-х тт. Том 1. Угрозы, уязвимости, атаки и подходы к защите. М.: Горячая Линия — Телеком, 2006. — 536 с. — ISBN 5-93517-291-1, ISBN 5-93517-319-0. Том 2. Средства защиты в сетях. М.: Горячая Линия — Телеком, 2008. — 560 с. — ISBN 978-5-9912-0034-9. Щербаков А. Ю. Современная компьютерная безопасность. Теоретические основы. Практические аспекты. — М.: Книжный мир, 2009. — 352 с. — ISBN 978-5-8041-0378-2. Журнал «Хакер» 14.04.2008