Більшівці (, ) — селище в Україні, адміністративний центр Більшівцівської селищної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області (до 1963 рлку — центр однойменного району).
Назва Існувало кілька варіантів, зокрема, польською мовою: Більшівці, Бульшівці, а власне — Богішівці (Богушовці).
Розташування й опис Розташоване при впадінні річки Нараївки в Гнилу Липу (басейн Дністра), за 3 км на схід від шляху Львів — Івано-Франківськ, за 8 км на північ від залізничної станції Галич.
Рибгосп, два худобозабійні пункти, столярні цехи, відділення приватної агрофірми «Бовшівська»; середня та початкова школи, музична школа, Народний дім, дві бібліотеки.
Основна сільськогосподарська спеціалізація — рільництво (пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки, овочі) та м'ясо-молочне тваринництво.
Лікувально-столову воду Більшівцівських мінеральних джерел за часів Австро-Угорщини вивозили на експорт і використовували для виробництва пива. До 2003 року тут діяв Галицький завод безалкогольних напоїв (збанкрутував).
З історії Перша згадка в документах — 24 березня 1402 галицький староста Петро з Харбінович засвідчив дарування вдовою галицького міщанина Павла Шкирки Агнешкою села римо-католицькому архиєпископу Якову СтрепіАкти ґродські і земські . — Львів, 1870. — Т. 2. — S. 47-48, XXVIII. .
Вперше у книгах галицького суду Більшівці згадуються 12 березня 1436 р. (Bolschow Minor).
1617 — власником Більшівців став коронний гетьман Марцін Казановський.
1655 — місцеві селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана.
На початку XVIII століття навколишні землі належали князям Яблоновським, потім перейшли у власність багатої спольщеної вірменської родини Кшечуновичів ().
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Бурштинського повіту Бережанського округу.
У 1867 — 1918 рр. у складі Рогатинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії).
Наприкінці XIX ст. Більшівці стали типовим ремісничо-торгівельним містечком Рогатинського повіту. В 1897 р. через Більшівці пролягла залізниця (існувала до 1944 р.). Тут були млин, гуральня, броварня, двокласна школа. У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням перехрещених граблів, коси та серпа.
На початку ХХ ст. щопонеділка проводилися торги, а щороку 14-15 липня — дводенний ярмарок. Ця традиція збереглась і понині, кожну третю неділю липня в Більшівцях проходить Шкап'єрна — свято-ярмарок, де діти та дорослі можуть поласувати цукровими півниками та пісними коралями — символами свята.
Перша світова війна завдала шкоди містечку.
Західноукраїнська Народна Республіка На початку листопада 1918 року містечко увійшло до складу новоутвореної Української держави. Демократичність її підтверджує проведення у Більшівцях 6 квітня 1919 року (за ініціативи Селянсько-робітничого союзу, КП Східної Галичини) Рогатинського повітового робітничо-селянського з'їзду, на який прибули 120 представників від 20 навколишніх сіл. У виступах засуджувались дії польських імперіалістів, «власної буржуазії», звучав заклик до переобрання влади.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 118. — ISBN 5-7707-7867-9.
Під час влади Польщі 21 листопада 1929 року місцеві москвофіли під час забави розпочали бійку з українцями. Кілька москвофілів, які приїхали сюди з Галича, отримали ножові пораненняНовинки. Бійка українців з москвофілами в Болшівцях // Діло. — 1929. — Ч. 267 (1 грудня). — С. 4..
У 1930-тих роках великий земельний власник у містечку Кшечунович надав кошти для реконструкції млина, було споруджено електростанцію, відкрито сироварню. Кшечунович мав стайню, розводив тут племінних коней. У ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Тут був клуб з бібліотекою (з польськими книгами), українці мали читальню на 200 книг.
У 1939 році в Більшівцях проживало 3900 мешканців (1850 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 400 поляків, 1450 євреїв)Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 66..
Друга світова війна і радянський період У часи Другої світової війни тут відбувалися масові розстріли місцевих жителів. 1943 року нацисти вбили тут понад 1000 місцевих євреїв .
8 березня 1944 р. гестапівці приїхали для проведення арештів, але бойовик ОУН із засідки убив п'ятьох і трьох поранив..
1 грудня 1944 року Більшівці атакував курінь УПА «Скажені». Близько 500 повстанців дві години вели обстріл місцевого костелу, який служив укриттям для партактиву та офіцерів НКВС, а також спалили будівлі райкому партії та райуповнаркомзагу Украинские националистические организации в годы второй мировой войны. Том 2 1944-1945 Москва. РОССПЭН 2012 Стр. 478-481.
1940–1963 — Більшівці були районним центром. Тут діяла сумнозвісна катівня НКГБ-МГБ. Для звільнення в'язнів з катівні 23 грудня 1944 р. райцентром оволоділа чота сотні «Гайдамаків» під командуванням хорунжого «Ясміна», тільки частині більшовиків удалося сховатися за неприступними мурами костелу.
За часів радянської влади побудовано поліклініку, а для номерної лікарні пристосовано маєток колишнього пана Кшечуновича (до того часу мешканців обслуговував один приватний лікар). На базі панських рибних ставків створили рибгосп, який в середині ХХ століття видавав 430 тонн живої риби щороку.
Нині діє приватне рибне господарство «Більшівціриба».
Населення: 2,6 тисяч мешканців (1959); 2 254 (2005).
У 1983 р. до Більшівців приєднане село Слобідка БільшівцівськаМіста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — с. 32.
Сучасність
У 2016 р. селище стало лідером Прикарпаття з окремого збирання різних видів сміття для повторної переробки.
13 вересня 2016 року Більшівці стали центром Більшівцівської селищної громади.
Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст. у 2017 р. стала однією з перших трьох шкіл Прикарпаття, яка отримала статус опорної з чотирма філіями. Для підвезення учнів до опорної школи закуплено 3 автобуси.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Більшівцівської сільської громади.
19 липня 2020 року, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в ході адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Галицького району, селище увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району.
Пам'ятки архітектури Костел-санктуарій Благовіщення. Збудований 1624 року орденом кармелітів. У XIX ст. Більшовецький монастир був одним із найбільших у Галичині. Монахи-кармеліти видавали книги, малювали образи, при монастирі діяв притулок для бідних. Тепер монастир належить ордену францисканців. За радянських часів був у стадії руйнації. 2002 року розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій. Більшовецька ратуша. Палац Кшечуновичів. Церква Різдва Христового — Більшівцівський протопресвітеріат.
Пам'ятники Т. Г. Шевченку. Встановлено в центральній частині селища у 1949 році. Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Папі Римському Івану Павлу ІІ. Встановлено біля Благовіщенського костелу в липні 2007 року.
Відомі люди Альберт Корнблют — архітектор. Наталія Василівна Лотоцька — українська акторка. Антоній Барнаба Яблоновський — дідич, меценат (костел Благовіщення)
Більшівці у документальному кіно У 2020 році Студія документального кіно "ФранківськТБ" зняла документальний фільм за сценарієм Богдана Кучера «Щоб ми усі були одно» до 115 річниці церкви Різдва Христового, що у Більшівцях. Режисер — Мирослав Бойчук.
Світлини
Примітки
Джерела Історія та архітектура Більшівців на castles.com.ua
Більшівці на сайті ВР України Історія села Більшівці Галицького району // Сайт «Історичне Прикарпаття» Історія села Більшівці Галицького району // Сайт «Інститут україніки» Більшівці на сайті «Пам'ятки України» Bolshovtsy, Ukraine — S. 304. Чи відродиться Більшовецький завод безалкогольних напоїв? Більшівці — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.) Документальний фільм за сценарієм Богдана Кучера, (режисер — Мирослав Бойчук) «Щоб ми усі були одно» до 115 річниці церкви Різдва Христового, що у Більшівцях. «Пісня про Більшівці». Музика та слова Мирослава Бойчука. Виконує Петро Бандура.