Стаття Алфера — Бете — Гамова, αβγ-стаття () — наукова стаття з фізичної космології, за авторством аспіранта Ральфа Алфера і його наукового керівника, Георгія Гамова. Ця робота пізніше стала предметом докторської дисертації Алфера. У статті пояснювалось як великий вибух створив водень, гелій і важчі хімічні елементи в пропорції, яка існує у Всесвіті, пояснювалось їхнє співвідношення на початку Всесвіту і впродовж подальшого генезису. Ця теорія нехтувала багатьма важливими процесами нуклеосинтезу важких елементів, проте подальший розвиток астрономічних досліджень показав узгодженість між теорією та спостереженнями в частині легких елементів (водню та гелію) та їх ізотопів.
Уперше стаття була надрукована в квітні 1948 року в журналі «Фізичний огляд» () під назвою «Походження хімічних елементів» ().
Назва Георгій Гамов умисно додав до авторів свого доброго товариша, відомого американського фізика німецького походження Ганса Бете, щоб створити жартівливо-ексцентричний список авторів, обігруючи прізвища назвами перших літер грецького алфавіту — α, β, і γ (альфа, бета, гамма). Бете був зазначений у статті наступним чином: «Г. Бете, Корнелльський університет, Ітака, Нью-Йорк» (). Після чого Бете «довелося» зайнятись нуклеосинтезом Великого вибуху. Сам Гамов пояснював появу співавтора Ганса Бете в своїй книзі 1952 року «Створення Всесвіту» ():
Молодий аспірант Алфер був стурбований включенням імені Бете як автора його праці, він відчував, що включення видатного фізика затьмарить його особистий внесок, стане на заваді належного визнання такого важливого відкриття. 1999 року він висловлював обурення з приводу тієї примхи Гамова.
Недоліки теорії Оригінальна теорія стверджувала, що синтез ядер атомів усіх хімічних елементів відбувався послідовним захопленням нейтронів, одного за раз. Проте пізніші дослідження поставили під сумнів універсальність послідовної теорії захоплення. Так, не було знайдено жодного хімічного елемента, що мав би стабільний ізотоп з атомною масою 5 або 8. Фізики помітили, що саме ці масові розриви перешкоджають такому утворенню хімічних елементів, які важчі за гелій 42He. Пізніше було визнано, що більшість важких елементів, що спостерігаються в сучасному Всесвіті є результатом зоряного нуклеосинтезу. Цю теорію вперше запропонував Артур Стенлі Еддінгтон, вона була підтримана Гансом Бете і розрахована Фредом Хойлом та іншими.
Головний внесок теорії Алфера — Бете — Гамова в розвиток науки в тому, що вона правильно пояснила відносний вміст ізотопів водню і гелію в сучасному Всесвіті (99 % баріонної маси) і стала основою не тільки для пояснення першого етапу нуклеосинтезу у Всесвіті, але й підштовхнула наукову спільноту в правильному напрямку пошуків відповідей на питання подальшого генезису важких ядер хімічних елементів.
Див. також Стаття B²FH
Примітки
Література Alpher, R. A. & R. Herman (2001). Genesis of the Big Bang (1st ed.). Oxford University Press. Bethe, H. A. (1939). «Energy production in stars». Physical Review 55 (5): 434. Bibcode:1939PhRv…55..434B. doi:10.1103/PhysRev.55.434. Burbidge, E. M.; G. R. Burbidge; W. A. Fowler & F. Hoyle (1957). «Synthesis of the Elements in Stars». Reviews of Modern Physics 29 (2): 547. Bibcode:1957RvMP…29..547B. doi:10.1103/RevModPhys.29.547. This paper is known by the initials of the authors' surnames, B2FH. Cameron, A. G. W. (1957). «Stellar Evolution, Nuclear Astrophysics and Nucleogenesis». Chalk River Report CRL-41 Clayton, D. D. (2003). Handbook of Isotopes in the Cosmos: Hydrogen to Gallium. Cambridge University Press. Gamow, G. (2004) . The Creation of The Universe. Reprint: Dover Publications, Original: Viking Press. As quoted in Quark Soup. Livio, M. (2014). Brilliant Blunders: From Darwin to Einstein — Colossal Mistakes by Great Scientists That Changed Our Understanding of Life and the Universe (1st ed.). Simon & Schuster.
Посилання Bowley, Roger; Merrifield, Michael; Padilla, Antonio (Tony). αβγ — The Alpha Beta Gamma Paper. — відео Sixty Symbols, Ноттінгемський університет.