Фе́дір Тимофі́йович Глущу́к (19 березня 1925, Старостинці — 12 березня 2009, Київ)  — українсьский графік; член Спілки радянських художників України з 1954 року.

Життєпис Народився 19 березня 1925 року у селі Старостинцях (нині Вінницький район Вінницької області, Україна) у селянській сім'ї. Працював теслярем у ремонтній бригаді, а також був обліковцем і завідував сільським клубом.

У 1948 році вступив до Львівського поліграфічного технікуму, де провчився півроку; протягом 1948—1951 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, на факультет прикладної графіки у Вітольда Манастирського, Романа Сельского, Стефанії Ґебус-Баранецької, Олекси Шатківського; у 1951—1954 роках — у Харківському художньому інституті у Валентина Сизикова, Григорія Бондаренка. Дипломна робота — серія політичних плакатів (керівник Володимир Селезньов).

Після закінчення навчання переїхав до Києва. З 1979 року — викладач, з 1981 року — доцент Київської філії Українського поліграфічного інституту. Мешкав у місті Боярці в будинку на вулиці Московській, № 63, квартира № 4 та у Києві в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 25Глущук Федір Тимофійович / Довілник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 33.. Помер у Києві 12 березня 2009 року.

Творчість Працював у галузях плаката, станкової і книжкової графіки, монументального мистецтва. Серед робіт:

станкові роботи «Тарас Шевченко» (1960, 1964, ліногравюри); «За прогрес, щастя і волю» (1960, гуаш); «Червоні маки» (1961, гуаш); диптих «Не скує душі живої» (1961, кольорова ліногравюра); «Прометей» (1961, ліногравюра, акварель); «Повстання» (1961, кольорова ліногравюра); «Мати» (1965, ліногравюра); плакати «Люби справу — майстром будеш» (1954); «Гідні юності батьків» (1957); «По-господарськи до народного добра!» (1959); «Розпочалися жнива — закачуй рукава» (1960); «По ланах широкополих поведем ми кораблі» (1960); «У нас є правило одно: друзів — за стіл, ворогів — на дно» (1960); «Тарас Шевченко. 1861—1961» (1961); «КПРС — 60 років боротьби і перемог» (1963); «Роботящим умам, роботящим рукам…» (1963, у співавторстві); «Бережіть мир» (1964); «Вічний революціонер» (1966); «Бережіть скарби культури!» (1966); «100 літ» (1967); «За владу Радянську, за сонячні дні вставала Вкраїна в Жовтневім огні» (1968); «Сто років» (1969); «Я в серці маю те, що не вмирає» (1970); «Оберігайте скарби культури» (1971); «Найкращий край — Батьківщина» (1979); «1933 рік» (1991); «Воскресай, берегине-мамо» (1991); «Єднайтеся, хай Бог помагає!» (1991); «Відродимо славу і волю України» (1991); «Незалежна на віки віків» (1991); «Нашому роду — єдність духу й згоду» (1991); «Будьмо господарями у своїй хаті» (1993); «Діти мої, чекаю вас» (1993); «За нашу незалежність. Іван Мазепа» (1994); «Живи, Україно!» (1996); «За вільну Україну. Степан Бандера» (1999); «Відроджуємо духовність» (1999); «Нашого цвіту по всьому світу» (2000); «У боротьбі перетворюється народ у націю. Євген Коновалець» (2000); «Рідна мова відродить націю» (2001); «Єдину православну церкву — українському народу» (2001); «За українську Україну. Микола Міхновський» (2001); «Життя — це боротьба. Олена Теліга» (2002); «Добробут рідної землі» (2003); «Вічно жива духовно. Леся Українка» (2003). </div> Ілюстрував книжки для Дитвидаву УРСР, видавництв «Молодь», «Радянський письменник»:

«Твори» Миколи Гоголя (1955); «Твори» Марка Вовчка (1956); «Нахабеня» Михайла Шолохова (1957); «Андрій Соловейко» Михайла Коцюбинського (1958); збірка «Україна сміється» (1960); поеми Тараса Шевченка «Петрусь», «Сон» (обидві 1963, ліногравюри); «Читанка» П. І. Гавриленка та В. Д. Глущенка (1965); «Вир» Григорія Тютюнника (1966); роман «Повія» Панаса Мирного (1979). </div> У 1967 році, у співавторстві з Іваном-Валентином Задорожним і Василем Перевальским, створив вітраж-триптих «Тарас Шевченко» у Київському національному університеті.

З 1954 року брав участь у мистецьких виставках. У 1955 році осів друге місце на республіканському конкурсі плаката і отримав премію за плакат «Люби справу — майстром будеш». 1959 року його роботи ексонувалися в Румунії. Персональні виставки відбулися у Києві у 2002 та 2005 роках.

Окремі роботи художника зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Відзнаки Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1969); Заслужений художник УРСР з 1979 року.

Примітки

Література Глущук Федір Тимофійович // ; Глущук Федір Тимофійович // ; Глущук, Федор Тимофеевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1976. — Том 3 (Георгадзе—Елгин). С. 61. ; Глущук Федір Тимофійович // , С. 158; ; Глущук Федір Тимофійович // ; Глущук Федір Тимофійович // ;