Повсякденність — індивідуальний життєвий простір, сформований автором, впорядкований згідно з власним світосприйняттям, світовідчуттям
Історія Дискурс повсякденності в історичній науці започаткували аналісти, які в 1930-х роках запровадили вислів “la vie quotidienne” — “повсякденне життя” — для серії видань видавництва Ашетт. Повсякденність стала предметом активного зацікавлення сучасних дослідників, як соціологи і філософи.
У 1928 р. український дослідник М. Криворотченко здійснив одну з перших спроб структурувати повсякденність, використовуючи термін «побут», визначивши в її межах житлові умови, одяг, харчування, санітарію, гігієну, культурні потреби, виробничий та громадський побут, розваги й фольклор.
Сутність Простір повсякденності має ключове місце у формуванні художнього бачення світу персонажа. З одного боку, саме в цьому просторі розгортається його життєдіяльність; з іншого — сам персонаж формує власний побутовий простір (будинок, квартиру, кімнату), через що виразно постають його смаки, звички, цінності та світогляд. У процесі аналізу просторово-часових характеристик художньої повсякденності важливо враховувати сакральні елементи, якими автор може наповнювати буденне життя героя (сни, видіння, ворожіння тощо). Такі елементи змінюють якість повсякденності, позбавляючи її звичайності. Неможливо відокремити події та переживання персонажа, що належать до повсякденного досвіду, від явищ, які виходять за його межі, оскільки це порушить цілісність образу. У художній повсякденності поєднуються як рутинні події, так і позабуденні феномени.
Література Альков В. А. Повсякдення: проблема дефініції та предмету на локальному рівні. Гуржіївські історичні читання. 2014. Вип. 7. С. 98–101 Смаровоз І. Повсякдення у літературознавчому дискурсі останніх десятиліть. Літератури світу : поетика, ментальність і духовність : зб. наук. пр. Бердянськ. держ. пед. ун-ту. 2020. Вип. 14. С. 74-82.