Polski Fiat 125p — легковий автомобіль середнього класу, що вироблявся в Польській Народній Республіці на заводі FSO з 1967 по 1991 рік за ліцензійною угодою з Фіатом. Зазвичай його називають великим Фіатом ().
Автомобіль був представлений як наступник FSO Warszawa 223/224. Виробництво розпочалося 28 листопада 1967 року. Є спрощеною версією Fiat 125, з двигуном і агрегатами від Fiat 1300/1500, зокрема — мав нижнєвальні двигуни і 4-ступеневу механічну коробку передач з перемиканням на рульовій колонці (з 1985 року замінену на п'ятиступеневу), пізніше гаму силових агрегатів від Polonez було перейнято додатково. Також були створені короткі серії з дизельними і бензиновими двигунами DOHC. Спочатку автомобіль випускався як 4-дверний седан, у 1972 році до пропозиції було додано версію універсал, а через три роки — пікап. Протягом усього періоду польського виробництва проводилися численні модернізації моделі, найпомітніша з них була підготовлена для зразка 1975 року, коли був суттєво змінений зовнішній вигляд кузова та салону. Після закінчення терміну ліцензійної угоди в 1983 році автомобіль став називатися FSO 1300, FSO 1500 або FSO 125p. Випуск автівки тривав до 1991 року. Варіант глибокої модернізації на тих же агрегатах, але з іншим кузовом, типу «хетчбек», що мав самостійне позначення — FSO Polonez — з'явився у 1978 році та випускався до 2002 року з численними рестайлінгами, при цьому обидві моделі випускалися паралельно до закінчення виробництва моделі 125p 29 червня 1991 року.
Всього виготовлено 1,445,699 екземплярів Polski Fiat 125p, з яких 586 376 пішли на експорт.
Логотип був розроблений бл. 1975 року Романом Душеком.
Історія моделі
Повернення марки Polski Fiat відбулося після 26-річної перерви, після довоєнного Polski Fiat 508. У середині 1965 року тодішній генеральний директор Асоціації автомобільної промисловості Тадеуш Вжащик разом зі своїми найближчими співробітниками – заступником з технічних питань Анджеєм Єдинаком, заступником з питань експорту Анджеєм Гурецьким і тодішнім директором FSO Вітольдом Дріллем – розпочав діяльність, спрямовану на розширення заводу легкових автомобілів у Жерані та запуск там виробництва нового автомобіля. FSO Warszawa, яка випускалася з 1951 року, стала, незважаючи на модернізацію, застарілим автомобілем. Розглядалися два варіанти: розробка нової, власної продукції FSO, або придбання ліцензії на іномарку. Незважаючи на створення прототипів Warszawa 210 і Syrena 110, було вирішено обрати другий варіант. Це було пов'язано, серед іншого, з можливістю придбання нових технологій виробництва. Переговори велися з Renault і Fiat. У той час обидві компанії почали експансію в соціалістичні країни, що призвело до створення брендів Dacia і Lada. Французька пропозиція була відхилена через невигідні умови.
22 грудня 1965 року було укладено ліцензійний договір між Fiat та Motoimport - зовнішньоторговельною штаб-квартирою, що представляла на той час польську автомобільну промисловість (діяльність якої потім перейняла POL-MOT, заснована в 1968 році) - для запуску виробництва нового легкового автомобіля на Заводі легкових автомобілів у Жерані. Вибір припав на автомобіль, механічна частина якого була похідною від Fiat 1300/1500, виробленого в Турині. Укладена з Fiat угода набула чинності в лютому 1966 року, а її затвердження Радою Міністрів відбулося через два місяці. Загальна вартість придбання ліцензій і машин склала 2,764 млрд злотих і 32,450 млн доларів США. Спочатку планувалося представити автомобіль повністю на базі Fiat 1300, однак 21 травня 1966 року був підписаний додаток до контракту, за яким італійська сторона передала ліцензію на виробництво автомобіля з кузовом і гальмівною системою найновішого на той час Fiat 125, який мав дебютувати на ринку в 1967 році. Тому польський автомобіль не мав аналогів серед вироблених у Турині, що полегшувало польській стороні отримання прав на експорт на західні ринки та використання марки Fiat у назві моделі.
Ліцензійний автомобіль з Жерані вийшов лише на кілька місяців пізніше, ніж італійський 125. Це супроводжувалося серйозною реорганізацією польської автомобільної промисловості, що полягала переважно в спеціалізації заводів, які співпрацюють з FSO. За прикладом західноєвропейських виробників весь автомобіль більше не випускався на одному заводі, окремі компоненти виготовлялися окремими субпідрядникамиFiat 125p. Patryk Mikiciuk (prowadzący). Legendy PRL-u. TVN Turbo. Odcinek 3, sezon 1.. У квітні 1966 року в Турині почав роботу офіс Motoimport, його завданням було координувати технічну та комерційну співпрацю між зацікавленими польськими компаніями та офісами Fiat. У другій половині 1966 року на заводах Fiat і його партнерів почалася широкомасштабна кампанія з навчання польських техніків.
PF 125p (1967-1973)
Невдовзі почався процес модернізації варшавської фабрики. Для виробництва нового автомобіля потрібні були сучасні та точні машини. Закуповувалися у відомих європейських та американських виробників. У реалізації ліцензії взяли участь понад 150 компаній електронної, металургійної, автомобільної та хімічної промисловості.
На підставі укладеної угоди Fiat підготував для Польщі модель 125p. Це був седан середнього класу, оснащений класичною системою приводу - спереду поздовжньо розташований двигун приводив в рух задні колеса. Кузов 125p був запозичений у Fiat 125 - з невеликими змінами в тисненні, декоративних елементах і внутрішній обробці (наприклад, панель приладів була похідною від моделі 1300/1500). Польський 125p відрізнявся від італійського тим, що мав круглі лінзи фар замість квадратних, іншу решітку радіатора з нержавіючої сталі спереду, відсутність хромованих бічних планок на кузові, круглі покажчики з боків передніх крил замість стрілок, а також різне тиснення на капоті двигуна та кришці багажника. Спочатку також використовували виступаючі дверні ручки від Fiat 124 замість касетних, як в італійському Fiat (у 1973 році їх замінили на касетні). Привід, коробка передач і трансмісія були адаптовані з попередника Fiat 125, моделі Fiat 1300/1500. Важіль коробки передач в італійському Fiat з самого початку був розташований в підлозі. Польський автомобіль відрізнявся від італійського також тим, що паливний бак був розташований під багажником, а не з правого боку багажника, що робило багажник ширшим, але дрібнішим, з трохи меншою місткістю 360 л порівняно з 380 л (в обох версіях запасне колесо розташовувалося під підлогою багажника). Як наслідок, польський автомобіль відрізнявся розташуванням паливної горловини, закритої заслінкою (з лівого боку задньої частини кузова замість правого). У польських Fiat задня підвіска спочатку була оснащена чотирилистовими ресорами замість дволистових (змінені в 1973 році); італійський автомобіль також мав реактивні балки в підвісці для покращення керованості та інше кріплення задньої осі. Автомобіль, порівняно з моделями Warszawa та Syrena, що випускалися на той час, характеризувався сучасним дизайном.
Збірка почалася 28 листопада 1967 року. Серійне виробництво розпочалося на початку наступного року.
Привід приводився в дію чотиритактним чотирициліндровим рядним двигуном рідинного охолодження об'ємом 1,3 л, розробленим Ауреліо Лампреді. Він був оснащений зубчатим ременем OHV з ланцюговим приводом. Блок двигуна був відлитий з чавуну, а головка - з легких сплавів. Кований колінчастий вал спирався на три вальниці. Автомобіль був оснащений електричною системою на 12 В, зарядка забезпечувалася від генератора на 580 Вт, який працював у парі з повністю синхронізованою механічною коробкою передач. Використовувалося однодискове сухе зчеплення з гідравлічним керуванням. Перемикання передач здійснювалося за допомогою важеля, розташованого в рульовій колонці. Крутний момент передавався на задні колеса через роздільний карданний вал на задню вісь.
На обох осях моделі використовуються сучасні дискові гальма. Одноконтурна система мала гідравлічне керування і додатково оснащувалася опорним механізмом. Передня вісь має незалежну підвіску на подвійних важелях і додатковий торсіонний стабілізатор. Задня підвіска була залежною, з використанням листових ресор і телескопічних амортизаторів.
Всередині пасажирського салону встановлені сидіння, оббиті штучною шкірою. Приладова панель мала вісім прямокутних ліхтарів і горизонтальний спідометр з характерним дисплеєм.
На другий рік після початку серійного виробництва гамму силових агрегатів поповнив 1,5-літровий двигун. В основному це був агрегат 1,3 л зі збільшеним діаметром циліндра з 72 до 77 мм. Також змінена конструкція карбюратора і вентилятора радіатора. Внесені зміни призвели до збільшення максимальної потужності на 10 к. с., і автомобіль міг розігнатися до швидкості понад 150 км/год.
Машину ще вдосконалювали. Вже у жовтні 1968 року вузькі горизонтальні вентиляційні решітки на задніх стійках були замінені на більш широкі. У 1969 році плоскі стрижні були використані для захисту масляного піддону двигуна, і тоді ж був введений захист заднього гальмівного диска від забруднення. У 1971 році були представлені карданний вал, що не потребує обслуговування, і посилений задній міст (MR '71). З того часу була введена система найменування для окремих років Fiat, заснована на позначенні MR (модельний рік ()). У вересні 1971 року розташування важеля коробки передач було перенесено з рульової колонки на підлогу (MR '72). У 1972 році модель MR '72 була оснащена закритою системою охолодження, двоконтурною гальмівною системою замість одноконтурної, оснащеною коректором, що регулює гальмівне зусилля задньої осі під її навантаженням, передніми ременями безпеки. У гаму силових агрегатів планувалося додати нові різновиди двигунів, що використовувалися раніше. Автомобіль випускався в наступних версіях: з розсувним дахом, з двигуном, адаптованим до бензину 78 LO, з радіоприймачем, з важелем коробки передач на підлозі, з блокуванням керма, з обігрівом заднього скла та адаптованим до холоду, для руху в гарячих або запилених місцях.
PF 125p MR '73/MR '74 (1973-1975)
У 1972 році виробництво автомобіля FSO Syrena було перенесено з Жераня до Сілезії, до міста Бельсько-Бяла. Таким чином, площа заводу № 1 була виділена під виробництво похідних від PF 125p: пікап, універсал і фургон. Також були модернізовані деякі з існуючих заводів, що випускають модель. Це призвело до підвищення ефективності роботи заводу. Тоді ж розпочато виробництво версії універсал. Кількість автомобілів, що експортуються, почала збільшуватися, на виставці в Нью-Йорку був представлений Polski Fiat 125p, а в 1974 році почався експорт на британський ринок.
У 1973 році Fiat 125p зазнав більш серйозних конструктивних змін, отримав маркування MR '73. У зв'язку з діючими на той час стандартами безпеки дверні ручки замінили на касетні, більш безпечні для пішоходів, а також застосували безпечне внутрішнє дзеркало. Зовні, відповідно до мінливої моди, хромована решітка радіатора була замінена на чорну з пластику. Кузов був частково адаптований до вимог краш-тестів, а передні сидіння адаптовані для встановлення підголівників. У системі підвіски автомобіля, слідом за оригінальним Fiat 125, чотирилистові ресори ззаду були замінені на довші двостулкові ресори, використано нові задні амортизатори, а задня вісь спиралася на реактивні тяги.
З 1974 року автомобілі оснащувалися новим типом рульової колонки. Було зменшено діаметр рульового колеса та введено розділену рульову колонку для підвищення безпеки водія в разі аварії. Також були використані нові важільні перемикачі світла, покажчики повороту та склоочисники (з програматором). З грудня 1973 року встановлено електросклоомивач. Крім того, встановлено новий тип замка запалювання з блокуванням керма. Показник спідометра встановлено на 180 км/год.