Джордж Фрост Кеннан (, 16 лютого 1904, Мілвокі, Вісконсин, США — 17 березня 2005, Принстон Нью-Джерсі, США) — американський дипломат, політолог та історик. Відомий як автор політики стримування радянської експансії впродовж Холодної війни, хоча згодом він переглянув свою точку зору. Кеннан виступав з лекціями та писав наукові роботи про відносини між СРСР та США. Також його визнали одним із почесних державних діячів зовнішньої політики, відомих як «Мудреці»(«»)
Праці Кеннана кінця 1940-х вплинули на Доктрину Трумена та зовнішню політику США, відому як «стримування» Радянського Союзу. Наприкінці 1946 та на початку 1947 його «Довга телеграма»Keene, George. «Photocopy of Long Telegram — Truman Library» (PDF). Telegram, George Kennan to George Marshall February 22, 1946. Harry S. Truman Administration File, Elsey Papers. Retrieved 27 June 2011. з Москви та стаття «Витоки радянської поведінки» стверджували, що радянський режим сам по собі був експансіоністським та його вплив потрібно було «стримувати» у стратегічно важливих зонах для США. За допомогою цих текстів, Адміністрація Трумена виправдовувала нову антирадянську політику. Кеннан відіграв важливу роль у розвитку та визначенні програм та інститутів часів Холодної війни, зокрема у створенні плану Маршалла.
Незабаром після втілення його ідей у політику Кеннан почав критикувати зовнішню політику Штатів, хоча за його допомоги вона розпочалась. Згодом, наприкінці 1948 року Кеннан був впевнений, що можна розпочати діалог з Радянським Союзом та очікувати на успіх, але Адміністрація Трумена відхилила його пропозицію. Також вплив Кеннана особливо зменшився після призначення Діна Ачесона на посаду Державного секретаря в 1949 році. Незабаром після цього США зайняли більш жорстку і войовничу позицію у своїй стратегії, тому Кеннан був змушений говорити про відхід від стратегії стримування, яку він попередньо пропонував.
Впродовж 1950-х років, після двох коротких призначень послом США в СРСР, а згодом в Югославії, Кеннан звільнився з Держдепартаменту та став критиком зовнішньої політики США. Він продовжив аналізувати міжнародні відносини як викладач Інституту перспективних досліджень, починаючи з 1956 року, доки не помер у віці 101 року.
Був членом Установчої ради Американського інституту Ротермер в Оксфордському університеті«Founding Council | The Rothermere American Institute». Rothermere American Institute. Retrieved 2012-11-22..
Біографія
Раннє життя та кар'єра Кеннан народився в Мілвокі, штат Вісконсис у сім'ї Кошута Кента Кеннана (Kossuth Kent Kennan), податкового юриста, нащадка бідних шотландсько-ірландських поселенців штатів Коннектикут та Массачусетс вісімнадцятого століття. Батька було названо на честь угорського патріота Лайоша Кошута (Lajos Kossuth, 1802–94) та Флоренса Джеймса Кеннана (Florence James Kennan). Місс Кеннан померла через два місяці після народження сина від перитоніту, який виник через розрив апендициту, хоча сам Джордж Кеннан вважав, що вона померла через складні пологиGaddis 1990, p. 199.. Хлопець завжди журився, що не мав матері, він ніколи не був близьким до свого батька та мачухи. Саме тому найближчою до нього людиною стала старша сестра.
У віці 8 років він переїхав до Німеччини зі своєю мачухою з метою вивчити німецьку мову. Згодом навчався у Військовій академії Сент-Джона (St. John's Military Academy) в Делфілді, штат Вісконсіс, а в другій половині 1921 року прибув до Принстонського університетуIsaacson & Thomas 1986, p. 73.. Незвиклий до елітної атмосфери Ліги Плюща, сором'язливий та замкнутий Кеннан називав свої університетські роки важкими та одинокимиLukacs 2007, p. 17. Після отримання бакалаврського ступеню в 1925 році Кеннан збирався вступити на юридичний, проте вирішив, що це занадто дорого, тому подався у тільки-но сформовану дипломатичну службу СШАMiscamble 2004, p. 22.Weiner & Crossette 2005.. Він пройшов відбіркові іспити та після 7 місяців навчання в Школі дипломатичної служби у Вашингтоні, він отримав свою першу роботу як віце-консул у Женеві, Швейцарія. Через рік його перевели в Гамбург, Німеччина. Впродовж 1928 року Кеннан розглядав варіант покинути дипломатичну службу та вступити до коледжу, проте був відібраний до програми підготовки лінгвістів, що дозволило йому здобути науковий ступінь без звільнення зі службиMiscamble 2004, p. 22.
У 1929 розпочав навчання за програмою, яка охоплювала історію, політику, культуру та вивчення російської мови в Інституті вивчення Сходу Берлінського університету. Цей шлях нагадував слідування по стопах Джорджа Кеннана (молодшого двоюрідного брата його діда) (1845—1924), головного експерта з царської Росії 19 століття, автора «Сибір та заслання» (Siberia and the Exile System), відомого оповіданням 1891 року про царську тюремну системуMiscamble 2004, pp. 22–23. Впродовж своєї дипломатичної кар'єри Кеннан опанував ряд інших мов, включаючи німецьку, французьку, польську, чеську, португальську та норвезьку.
У 1931 служив у дипломатичній місії в Ризі (Латвія), де працював як третій секретар над питаннями економічної діяльності Радянського СоюзуMiscamble 2004, p. 23. Завдяки цій роботі Кеннан «виростив зрілий інтерес до діяльності Росії». Після обрання Франкліна Д. Рузвельта президентом у 1933 році, США розпочали офіційні дипломатичні стосунки з радянським урядом. У той час Кеннан мав супроводжував посла Вільяма Булліта (William C. Bullitt) до Москви. До середини 1930-х років Кеннан знаходився серед співробітників посольства в Москві, підготовлених фахівців з питань політики Росії, поміж яких були Чарльз Болен (Charles E. Bohlen) та Лой В. Хендерсон (Loy W. Henderson).
Старожил підрозділу Східно-Європейських відносин Держдепартаменту, директор Роберт Ф.Келлі () помітно впливав на урядовцівBennett, Edward Moore (1985), Franklin D. Roosevelt and the. Search for Security: American–Soviet Relations, 1933–39, Wilmington, Delaware: Scholarly Resources, p. 24, ISBN 0-8420-2247-3. Вони вірили, що у США не було спільних інтересів з СРСР, навіть проти потенційних ворогівGaddis 1990, pp. 117—143. Між тим, Кеннан вивчав сталінські репресії, що вплинуло на його думку, щодо внутрішньої динаміки радянського режиму, яка не змінилась до кінця життя.
Після призначення послом США в СРСР Джозефа Девіса (), наступника Булліта, у Кеннана з'явилися протиріччя з керівництвом. Він не погоджувався з виправданнями Девісом сталінських репресій та інших аспектів сталінської політики. Кеннан не мав впливу на рішення Девіса, і пізніше йому запропонували перевестись з московського відділення через «проблеми зі здоров'ям». Кеннан знову розглянув варіант звільнення зі служби, проте вирішив перейти до відділу з питань політики Росії Державного департаменту у ВашингтоніPaterson 1988, p. 122.. У вересні 1938 року Кеннана перевели на роботу в представництво в Празі. Після окупації Чехословаччини нацистською Німеччиною на початку Другої світової війни Кеннана призначили в Берлін. Там він підтримав політику ленд-лізу з боку США, проте попереджав проти будь-яких намірів американців допомагати Радянському Союзу, якого він не вбачав союзником. Згодом Кеннана інтернували в Німеччині впродовж 6 місяців, після оголошення Німеччиною та іншими державами війни СШАAdolf Hitler's Declaration of War against the United States in Wikisource. у грудні 1941 рокуPaterson 1988, p. 123.
У вересні 1942 його призначили радником в Лісабоні, Португалія, де він неохоче виконав завдання з координування розвідки та діяльність баз. У січні 1944 року його відрядили до Лондона, де він служив радником американської делегації в Європейській консультативній комісії, яка займалася підготовкою союзної політики в Європі. На цьому етапі життя Кеннана ще більше переслідувала думка, що Держдеп ігнорує його кваліфікацію та спеціальну підготовку. Тим не менш, через кілька місяців після початку роботи його призначили помічником керівника місії в Москві, на прохання посла США в СРСР У. Аверелла Гаррімана (W. Averell Harriman)Paterson 1988, pp. 123—124..
Холодна війна
Довга телеграма У Москві Кеннан знову відчув, що його думка ігнорувалась Гаррі Труменом та політичними діячами у Вашингтоні. Кеннан не раз намагався переконати політичних діячів відмовитись від планів співпраці з урядом СРСР на користь поділу на сфери політичного впливу в Європі, аби зменшити присутність Радянського Союзу. Кеннан вірив у необхідність створення федерації в Західній Європі задля протистояння радянському впливу в регіоні та боротись з бастіоном СРСР у Східній ЄвропіMiscamble 2004, p. 24..
Кеннан прослужив заступником голови місії в Москві до квітня 1946 року. Добігаючи кінця цього терміну, міністерство фінансів США запросило Держдеп пояснити нещодавню позицію СРСР відносно небажання підтримати Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Кеннан відповів телеграмою довжиною у 5 500 слів (іноді згадується понад 8 000 слів) 22 лютого 1946 року із Москви Держсекретарю Джеймсу Бирнсу (James Byrnes) з новою розробленою стратегією дипломатичних відносин з Радянським Союзом. «У основі нервового погляду Кремля на світові відносини лежить традиційне та інстинктивне російське почуття незахищеності». Після Російської революції це відчуття небезпеки змішалось з комуністичною ідеологією, «східною скритністю та конспірацією»Kennan, George F. (February 22, 1946), The Long Telegram, retrieved July 30, 2009.
Радянська поведінка, в основному, залежала від внутрішніх потреб режиму Йосипа Сталіна; на думку Кеннана, Сталін потребував ворожого світу задля легітимізації його необмеженого правління. Таким чином, Сталін використовував марксизм-ленінізм як «виправдання інстинктивного страху перед зовнішнім світом та виправдання диктатури, без якої він не міг керувати, а також заподіяної тиранії та необхідної жертви, яку вимагав режим…Сьогодні режим не може обійтись без цього. Це фіговий листок їхньої моральної та інтелектуальної пристойності».
Таким чином, було вирішено посилити Західні інститути з ціллю зробити їх невразливими перед радянським викликом та очікувати згасання радянського режимуKennan 1967, pp. 292—295..
Нова політика стримування Кеннана мала «стримувати [радянський тиск] за допомогою грамотної та продуманої протидії постійно мінливим географічним і політичним суперечкам»Nash, Gary B. «Containment Defined.» The American People. Creating a Nation and a Society. 6th ed. New York: Pearson Education, 2008. 825..
Завдяки цьому офіційному донесенню Кеннан зблизився з міністром ВМС США Джеймсом Форресталом (James Forrestal), головним адвокатом конфронтаційної політики з СРСР, колишнім союзником США часів війни. Форрестал допоміг Кеннану повернутись до Вашингтону, обійняти посаду першого заступника зі зовнішньополітичних питань в National War College та згодом зіграв значущу роль у прийнятті рішенні Кеннаном друку статті «Х»LaFeber 2002, p. 69..
Метою його політики було виведення усіх військ США з Європи. Досягнуті домовленості давали б Кремлю достатні гарантії про не встановлення ворожих для СРСР режимів у Східній Європі, таким чином пом'якшуючи ступінь контролю над цією зоною, що було необхідним для радянських лідерівGrodzins, Morton, and Eugene Rabinowitch. The Atomic Age; Scientists in National and World Affairs. Articles from the Bulletin of the Atomic Scientists 1945—1962. Vol. 43. New York: Basic, 1963. Ser. 9. 17-18..
Між тим, у березні 1947 року Трумен виступив перед Конгресом з проханням про виділення фінансування на доктрину Трумена задля боротьби з комунізмом в Греції. «Я вважаю, що Сполученні Штати мають підтримати вільних людей, які протистояють спробам озброєних меншин та зовнішньому тиску їх підкорити»President Harry Truman's Address Before a Joint Session of Congress, March 12, 1947, retrieved July 29, 2009.
Стаття «Х»