Гробни́ця — форма поховання, при якій останки покійного зберігають усередині споруди, а не під нею, як у випадку надгробку. Цей термін відповідає латинському «sepulcrum», грецькому «крипта», англійському «tomb». Поховальна камера — похоронна споруда з каменя, часто мегалітична за конструкцією, тривалий час слугувала склепом для послідовних поховань . Коридорні гробниці — тип гробниці епохи неоліту або доби бронзи, знайдені на території Європи. Шахтна гробниця — тип поховальної споруди у вигляді вузької і глибокої шахти з кам'яної породи. Знайдено Мікенські шахтові гробниці, шахтні гробниці в Месопотамії та у народів доколумбової Америки. Толоси, звані також купольними гробницями, були поширені в Греції, історично прийшли на зміну мікенських шахтних гробниць. Тумулуси, мегалітичні купольні гробниці у вигляді курганів. У Єгипті гробниці називалися мастабами. Гробницями також були єгипетські піраміди. Тіла поміщалися в саркофаги. Крипта — одне або кілька підземних склепінчастих приміщень, що служать для поховання та експонування мощей святих та мучеників. Склеп — назва гробниці у вигляді окремого будинку або підземного приміщення, в якому встановлюються труни. Усипальниця — склеп для поховання членів одного роду, однієї сім'ї або видатного діяча. Мавзолей — монументальний вид гробниці. Огель — юдейська надбудова над похованнями, більшість з них для хасидських цадиків (праведників та святих) або значущих персон, може бути на одне та на декілька поховань, також споруда може бути достатньо великою для молитов на 10 і більше людей.
Гробницями також є багато стародавніх курганів.
Примітки