Кострома́ () — місто в Росії, адміністративний центр Костромської області, великий порт на річці Волга. Чисельність постійного населення — 265,7 тис. осіб (2024).
Розташована за 330 км на північний схід від Москви, на Костромській низовині, на обох берегах Волги і старого гирла річки Костроми.
Історія Місто було засноване в 1152 (за версією Татищева), у ході експансії князя Юрія Довгорукого у Поволжя. Перше літописне згадування про існування Костроми, як значного міста, відноситься до 1213 року.
У 1778–1796 роках Кострома була центром Костромського намісництва Російської імперії, а після 1796 року — центром Костромської губернії.
14 січня 1929 року постановою ВЦИК СРСР Костромська губернія скасовується. Її територія включається до складу спершу Івановської, а потім Ярославської області. З 13 серпня 1944 місто Кострома стає адміністративним центром новоствореної Костромської області.
Клімат Клімат Костроми є помірно континентальним, існує помітний вплив циклонів з Атлантичного океану, які пом'якшують зимові морози та зменшують літній прогрів. Зима помірно холодна і триває 4 — 5 місяців (з листопада по березень). Весна повільна, з частими поверненнями зимової погоди, наступає в середині — наприкінці березня, сніговий покрив зникає у другій половині квітня. Літо прохолодне та триває 3 місяці (з червня по серпень), у червні ще можливі заморозки. Звичайне костромське літо також налічує близько 5 днів з добовим максимумом понад +30°С. Осінь займає період з останніх діб серпня до перших діб листопада, восени часто іде невеликий дощ чи мряка, проте у вересні та першій половині жовтня ще можливі хвилі бабиного літа. Перший сніг звичайно випадає у другій половині жовтня, а остаточно сніговий покрив встановлюється у середині листопада. Середньорічна температура у Костромі становить +4,6°С, середньорічна кількість опадів близько 600 мм, сніговий покрив 45 — 55 см, теплий період триває з квітня до жовтня.
Населення Динаміку зміни чисельності населення Костроми демонструє нижче наведена таблиця. 1825Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829. 1833Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году / Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834. 1840Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840. 1847Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852. 1856Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858. 1863Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866. 1867Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 169. 1870Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 92. 1885Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 19. 1897 1910Города России в 1910 г. — Спб., 1914. 16847 12149 13490 11874 14834 21415 23453 27178 28171 41336 65274 1917Города Союза ССР / НКВД РСФСР, Стат. отдел. — М., 1927, с. 40—41. 1920 1923 1926Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928. 1937Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник документов и материалов. — М.: РОССПЭН, 2007, с. 72. 1939Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. РСФСР. — М., 1963. 1959 1970 1979 1989 2002 2009 2010 64644 49978 59237 73730 117682 121325 171720 223042 254725 278414 278750 270475 269 711
Економіка У 2007 відвантажено товарів власного виробництва, виконаних робіт і послуг власними силами, обробні виробництва — 25,42 млн руб.
У місті функціонують такі промислові підприємства:
Костромський завод «Мотордеталь» (деталі для двигунів) Костромський судномеханічний завод фабрика «Фанплит» (фанера та деревостружкові плити) ГУ ІВП «Кострома» (поліграфія) «Калориферний завод» (теплові калорифери) ФЛ ФГУП «Костромський лікеро-горілчаний завод» Костромський ювелірний завод Завод «Серебряный источник» (бутильована питна вода «Святой источник») Костромська ТЕЦ-1 та Костромська ТЕЦ-2 Завод «КВАРЦ» (художня ковка металу, товари народного споживання: прасувальні дошки, сходи-драбини, сушарки для білизни тощо) Завод «Ремстройпласт» (оздоблювальні матеріали з ПВХ) Костромська ювелірна фабрика Топаз (ювелірні вироби) Меблева фабрика «Такос» (меблі для кухні, міжкімнатні двері з МДФ) Костромський силікатний завод (Силікатна цегла, шпаклівка) ТОВ Підприємство «ФЭСТ» (Трикотаж, одяг для вагітних, аптечки багатофункціональні) ТОВ Ювелірне підприємство «Эгрет» (Ювелірні вироби)
Транспорт Міський транспорт представлений автобусом, тролейбусом і маршрутним таксі. Кількість маршрутів невелика, але маршрутна зона обслуговування досить компактна, що сприятливо позначається на рівні обслуговування місцевого населення. Див. також: Костромський тролейбус.
Повітряний транспорт У Костромі є аеропорт, який обслуговує невелику кількість місцевих рейсів, у тому числі рейс Кострома — Шар'я — Боговарово на літаках Ан-2Из Костромы в Боговарово будут летать самолёты // Новости Федерации, 03.04.2006. 14 квітня 2009 відновлено авіасполучення між Костромою і Москвоюhttp://www.interfax-russia.ru/r/B/centerFin/492.html?menu=A&id_issue=12239693
Залізничний транспорт
Цілорічно курсують поїзда Москва — Владивосток, Москва — Кострома, Кострома — Санкт-Петербург, Кострома — Свеча. Влітку курсують поїзда Москва — Владивосток, Кострома — Анапа (через Рязань) та Кострома — Адлер (через Липецьк).
Місто має вихід на магістральні залізниці електрифікованою одноколійною ділянкою Кострома — Ярославль й одноколійною не електрифікованою Кострома—Галич (Транссибірська магістраль).
Приміське сполучення представлено електропоїздами Кострома — Ярославль, Кострома — Галич.
До 1985 року по вузькоколійній залізниці існувало приміське сполучення Кострома (роз'їзд 5 км) — Місково. В наш час залізниця Місковського торфопідприємства розібрана..
Культура Кострома — значний культурний осередок Центральної Росії. У місті, зокрема, працюють численні заклади культури — театри, філармонія, музеї, кінотеатри, бібліотеки, клуби; діють професійні та аматорські художні і мистецькі колективи; організуються й проводяться різноманітні культурні заходи, як місцевого, так і загальноросійського масштабу.
Театри Костроми: Костромський державний драматичний театр імені О. М. Островського — один з найстаріших в Росії провінційних театрів (заснований у 1808); головна музична і театральна сцена міста і області; Костромський обласний театр ляльок (заснований у 1936); Костромський Камерний драматичний театр (заснований у 1998).
У місті функціонує обласна філармонія.
Костромські музеї: Костромський державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник; Костромський літературний музей; музей дерев'яного зодчества; музей льону і берести.
Від 1996 року в Костромі працює також муніципальна установа культури «Художня галерея», приватна художня галерея «Перпетуум Арт» та інші.
Централізована бібліотечна система Костроми об'єднує 20 бібліотек із загальним фондом близько 1,5 млн томів.
На початку XXI століття в Костромі працюють 4 муніципальних творчих колективи: муніципальний симфонічний оркестр, муніципальна хорова академічна капела; ансамбль музики, пісні і танцю «Волга-Волга», муніципальний ансамбль гармоністів «Махоня».
Від 1998 року в Костромі проводиться відкритий міський фестиваль-конкурс дитячих, юнацьких і молодіжних творчих колективів та виконавців «Весняна Кострома» (спочатку — «Осіння Кострома»), у якому щорічно беруть участь понад 3 тисячі учасників. У Костромі проходить щорічний обласний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Фрістайл». Переможці беруть участь у великому гала-концерті «Фрістайл», який зазвичає відбувається наприкінці січня.
У 2008—10 роках в Костромі був реалізований ряд амбітних культурно-розважальних заходів, зокрема серед інших фестиваль «Сузір'я», виставка виробів фірми Фаберже, постановка на відкритій сцені опер «Борис Годунов» і «Хованщина», автопробіг «Сусанін-Трофі» тощо.
Архітектура
Кострома історично склалась на пересіченій місцевості лівобережжя Волги. У старій частині міста збереглося історичне планування, задане ще генеральним планом 1781 року. Основу радіально-напівкільцевого планування Костроми становить сітка вулиць, що віялом розходяться віялом від центральної Сусанінськой площі таким чином, що центр міста виявляється розкритим відносно Волги.
Завдяки своїм історико-архітектурним пам'яткам Кострома входить до «Золотого кільця Росії».
Культова архітектура Найбільший інтерес з числа костромських культових споруд представляють ансамблі Іпатіївського і Богоявленського монастирів (XVI—XIX ст.ст.), а також церкви XVII ст.: Воскресіння Господнього на Дебрі, Вознесіння Господнього на Дебрі (реконструюється), Різдва Христового на Городищі, святого апостола Іоанна Богослова в Іпатіївській слободі, Преображення Господнього за Волгою.
З-поміж інших міст «Золотого кільця» Кострома доволі сильно втратила історико-архітектурні пам'ятки за радянських часів. За винятком 2 храмів на Дебрі, у середмісті були знесені всі парафіяльні храми допетровського часу. Як і в Ярославлі, територія кремля була перетворена на пустище. З цієї причини Костромський історико-архітектурний музей заповідник у радянський час займав територію Іпатіївського монастиря, що розташований в стороні від основного міського осереддя.
Крім Іпатіївського, у Костромі вцілів (хоча й зі значними ушкодженнями) інший великий монастир Богоявленсько-Анастасіїн.
Архітектурний ансамбль історичного центру Центральна частина Костроми являє собою цілісний, показовий у своєму роді архітектурний ансамбль забудови кінця XVIII—XIX ст. Пам'ятки провінційного класицизму складають головну гордість костромчан. Серед будівель часу Олександра I примітним є ансамбль Сусанінської площі: будівлі Гауптвахти і пожежної каланчі (архітектор П. І. Фурсов) та Присутствених місць (архітектори А. Д. Захаров, М. І. Метлін), будинок С. С. Борщова (архітектор Н. І. Метлін).
У центрі симетрично розташовані: Великі Борошняні (1789—1793) і Красні торгові ряди (1789—1800) (архітектор С. А. Воротилов, початковий проект належить губернському архітектору К. фон Клеру). Будівлі оточені відкритими склепінчастими галереями. У кожній арці була влаштована окрема купецька лавка зі своїм входом і вітриною, конторою на другому поверсі та складом у підвалі. З південного боку Красних рядів прибудовано церкву Спаса в Рядах з дзвіницею, у дворі розташовані Мєлочні ряди (1831—1832). Навколо також збудовані витончені Овочеві (Тютюнові) ряди (1819—1822) (архітектор В. П. Стасов), Масляні ряди (двоповерховий будинок з пов'язаними аркаднимі галереями 1809; архітектор Н. І. Метлін) і Пряничні ряди з двома каплицями (кінець XVIII — початок XIX ст.), а нижче по схилу вздовж вулиці Молочна гора — Рибні ряди (1840—1850).
На початку Павловської вулиці (нині проспект Миру) інтерес представляє будинок у стилі терему Романовського музею (1909—1911, архітектор Н. І. Горліцин). Далі розташовані яскраві зразки цивільної архітектури: триповерхова будівля Дворянського зібрання (арх. М. М. Праві) з двома залами: Великим Білим і Малим Золотим (Єкатерининським) і будівля драматичного театру, перебудована після пожежі на пожертвування містян у 1863.
Нові архітектурні пам'ятки