Населення Алжиру. Чисельність населення країни 2015 року становила 39,54 млн осіб (34-те місце у світі). Чисельність алжирців стабільно збільшується, народжуваність в Алжирі 2015 року становила 23,67 ‰ (63-тє місце у світі), смертність — 4,31 ‰ (203-тє місце у світі), природний приріст — 18,4 ‰ (60-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала таким чином: 1900 року — 4,6 млн осіб, 1930 — 5,5 млн, 1970 — 13,7 млн, 1987 — 23 млн, 2006 — 32,9 млн . Алжир населяють нащадки арабів і корінних берберських народів з домішкою європейців, головним чином французів . Заселене переважно північне узбережжя, більша частина живе у містах, густота в окремих районах Сахари менш як 1 особа на 1 км² . Офіційна мова — арабська, у вжитку також французька і берберські мови . Алжирці масово сповідують іслам (99 %) . Система освіти в країні залишилась від французьких колоніальних часів . Значною проблемою в країні залишається забезпечення кваліфікованими медичними кадрами . Присутня державна система соціального захисту малозахищених верств населення . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних і науково-освітніх установ, регулярно проводяться переписи населення .

Природний рух

Народжуваність в Алжирі 2015 року становила 23,67 ‰ (63-тє місце у світі). Особливістю відтворення населення Алжиру є стійке зростання народжуваності, внаслідок поліпшення санітарно-гігієнічних умов, зниження середнього віку вступу до шлюбу при збереженні традиційних норм репродуктивної поведінки. Тільки за період 1920—1970 років народжуваність зросла з 36 ‰ до 50 ‰. Рівень народжуваності в Алжирі в середині 1970-х років був одним з найвищих у світі: потенційний коефіцієнт народжуваності — 7,5, а у жінок, що вступили в шлюб до 18 років — 9,2. Народжуваність 1980 року становила 47,0 ‰, 2006 року — 17,1 ‰. Потенційний коефіцієнт народжуваності 2015 року становив 2,78 дитини на одну жінку, а рівень застосування контрацептивів 61,4 %.

Смертність в Алжирі 2015 року становила 4,31 ‰ (203-тє місце у світі). Високий рівень смертності (30 ‰) був головною причиною повільного і нестійкого зростання чисельності корінного населення. Скорочення смертності, що почалося з кінця 1920-х років, різко посилилося після 1962 року. Середньорічні темпи приросту населення за період 1920—1980-х років збільшилися з 5 ‰ до 17 ‰. Смертність 1980 року становила 13,4 ‰; 2006 року — 4,6 ‰.

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 18,4 ‰ (60-те місце у світі); 2006 року — 12,5 ‰; 1980 року — 33,6 ‰.

Важливими віхами в історії населення Алжиру була війна за незалежність і наступні два десятиліття. Під час війни за різними оцінками загинуло від 350 тис. (за французькими джерелами) до 1,5 млн осіб (офіційні алжирські). Здобуття незалежності країни позначилось двократним ростом чисельності населення за наступні два десятиліття.

Зміна чисельності населення країни у XX столітті (млн осіб)

Річні показники природного руху населення Алжиру.

Рік Чисельність населення (тис. осіб) Кількість народжень Кількість смертей Природний рух Народжуваність (‰) Смертність (‰) Природний рух (‰) Фертильність 1966 13 123 667 000 50,8 1967 13 497 630 000 46,7 1968 13 887 618 000 44,5 1969 14 287 665 000 46,5 1970 14 691 689 000 46,9 1971 15 098 687 000 45,5 1972 15 512 697 000 44,9 1973 15 936 717 000 45,0 1974 16 375 722 000 44,1 1975 16 834 738 000 43,8 1976 17 311 751 000 43,4 1977 17 809 728 000 40,9 1978 18 331 767 000 41,9 1979 18 885 797 000 42,2 1980 19 475 819 000 42,0 1981 20 104 835 000 41,5 1982 20 767 852 000 41,0 1983 21 453 812 000 37,9 1984 22 150 850 000 38,4 1985 22 847 864 000 37,8 1986 23 539 781 000 33,2 1987 24 226 755 000 31,2 1988 24 905 806 000 32,4 1989 25 577 755 000 153 000 602 000 29,5 1990 25 022 775 000 151 000 624 000 30,9 6,03 24,9 4,5 1991 25 643 773 000 155 000 618 000 30,1 6,0 24,1 1992 26 271 799 000 160 000 639 000 30,4 6,1 24,3 1993 26 894 775 000 168 000 607 000 28,8 6,2 22,6 1994 27 496 776 000 180 000 596 000 28,2 6,5 21,7 1995 28 060 711 000 180 000 531 000 25,3 6,4 18,9 1996 28 566 654 000 172 000 482 000 22,9 6,0 16,9 1997 29 045 654 000 178 000 476 000 22,5 6,1 16,4 1998 29 507 607 000 144 000 463 000 20,6 4,9 15,7 1999 29 965 593 643 141 000 452 643 19,8 4,7 15,1 2000 30 416 588 628 140 000 448 628 19,4 4,5 14,8 2,4 2001 30 879 618 380 141 000 477 380 20,0 4,6 15,5 2002 31 357 616 963 138 000 478 963 19,7 4,4 15,3 2003 31 848 649 000 145 000 504 000 20,4 4,6 15,8 2004 32 364 669 000 141 000 528 000 20,7 4,4 16,3 2005 32 906 703 000 147 000 556 000 21,4 4,5 16,9 2006 33 481 739 000 144 000 595 000 22,1 4,3 17,8 2007 34 096 783 000 149 000 634 000 23,0 4,4 18,6 2008 34 591 817 000 153 000 664 000 23,6 4,4 19,2 2,8 2009 35 268 849 000 159 000 690 000 24,1 4,5 19,5 2,8 2010 35 978 888 000 157 000 731 000 24,7 4,3 20,3 2,9 2011 36 717 910 000 162 000 748 000 24,8 4,4 20,3 2,9 2012 37 495 978 000 170 000 808 000 26,0 4,5 21,5 3,0 2013 38 297 963 000 168 000 795 000 25,1 4,5 20,7 2,9 2014 39 114 1 014 000 174 000 840 000 25,9 4,4 21,5 3,0 2015 39 963 1 040 000 183 000 858 000 26,0 4,6 21,5 3,1

Вікова структура

Середній вік населення Алжиру становить 27,8 року (133-тє місце у світі): для чоловіків — 27,5, для жінок — 28,1 року. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,59 року (81-ше місце у світі), для чоловіків — 75,29 року, для жінок — 77,96 року; 2006 року — 73,3 року, для чоловіків — 71,7, для жінок — 74,9; 1978 року для чоловіків — 55,8 року, для жінок — 58 років.

Вікова структура населення Алжиру, станом на 2015 рік, виглядає таким чином: діти віком до 14 років — 28,75 % (5 820 027 чоловіків, 5 547 573 жінки); молодь віком 15—24 роки — 16,64 % (3 368 415 чоловіків, 3 213 185 жінок); дорослі віком 25—54 роки — 42,84 % (8 569 397 чоловіків, 8 369 078 жінок); особи передпохилого віку (55—64 роки) — 6,42 % (1 289 595 чоловіків, 1 248 385 жінок); особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,35 % (977 744 чоловіки, 1 138 767 жінок).

Медіанний вік населення Алжиру становить 27,5 року (133-те місце у світі), чоловіків — 27,2, жінок — 27,8.

Вікова структура населення в 1980-х роках виглядала таким чином (частка жінок становила 50,8 %): діти віком до 14 років — 47,1 %; дорослі (15—64 роки) — 49,6 %; особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,3 %.

Шлюбність — розлучуваність Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 10,1; коефіцієнт розлучуваності — 1,5; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — (дані за 2011 рік). Шлюбність 1967 року становила 4,6 ‰; показник розлучуваності 1963 року — 0,4 ‰.

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 33,5 року, жінки — 29,8 року, загалом — 31,7 року (дані за 2006 рік).

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 16,7 особи/км² (206-те місце у світі), 2006 року — 12,9 особи/км², 1981 року — 8 осіб/км².

Населення розміщене вкрай нерівномірно. Найбільш густо заселена північ Алжиру (96 % населення), це приблизно лише 1/6 частина площі країни. Населення зосереджено головним чином у вузькій прибережній смузі Середземного моря і горах Кабілії, де щільність досягає 300 осіб/км². Найменш населена частина країни — Алжирська Сахара, де на величезних теренах пустелі живе не більш як 2 млн осіб, а густота там не перевищує 1 особу на 1 км². Менша кількість пустельного населення зосереджена в оазах, а близько 1,5 млн осіб залишаються повними або частковими кочовиками.

Урбанізація

Алжир високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 70,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,77 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки). Міське населення 1950 року в країні становило лише 21 % загальної кількості, а вже 1978 року більшість його проживала в містах (61 %). Головний етап урбанізації припав на середину XX століття, коли лише за період 1954—1966 років частка міського населення збільшилась з ¼ до ⅓.

Головні міста держави: Алжир (столиця) — 2,594 млн осіб, Оран — 858,0 тис. осіб, Константіна — 448 тис. осіб (дані за 2015 рік).

Міграції Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,92 ‰ (148-ме місце у світі). Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Внутрішня міграція населення країни в колоніальний період була пов'язана, головним чином, з витісненням корінного населення з родючих ґрунтів рівнин в посушливі гірські райони. Під час національно-визвольної війни 1954—1962 років відбувалось насильницьке виселення «неблагонадійних» (близько 2,5 млн осіб), масова еміграція до сусідніх Марокко і Тунісу (0,5 млн осіб). Після 1962 року відбувається інтенсивний відтік сільського населення рівнин, пустельних оаз і гірських районів до великих прибережних міст. Населення тільки Алжира наприкінці 1980-х років щорічно зростало на 6—7 %.

Сезонні міграції між гірськими областями, з пустельних районів до прибережної зони здійснюють напівкочові берберські племена і араби-бедуїни.

Через інтенсивне зростання населення країни і відсутність якісних економічних реформ зберігається високий рівень безробіття. Трудова еміграція корінного населення до Європи (Франція) почалася під час Першої світової війни 1914-1918 років і постійно розширювалася. За межами Алжиру живе близько 1 млн алжирців, в тому числі понад 800 тис. у Франції. Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,92 ‰ (148-ме місце у світі). Держава заохочує трудову еміграцію, особливо в арабські країни Близького Сходу.

Проблема біженців негативно впливає на соціальний стан суспільства, оскільки постійно в країні перебувають більш як 95 тис. біженців та шукачів притулку (90 тис. осіб з Марокко, і понад 4 тис. з колишньої Палестини).

Алжир — член Міжнародної організації з міграції (IOM).

Біженці й вимушені переселенці Станом на 2015 рік, в країні, поблизу міста Тіндуф, постійно перебуває 90,0 тис. біженців із Західної Сахари. У той самий час у країні присутні внутрішні мігранти, через громадянську війну 1990-х років.

Етнічний склад

Головні етноси, що складають алжирську націю: араби і бербери (кабіли, шавія, бербери оаз, туареги) — 99 %, французи — 1 %.

З давніх часів територію сучасного Алжиру населяли різні етнічні групи, вона входила до різних держав, імперій. За часів Давнього Єгипту темношкірих мешканців пустелі на захід від долини Нілу називали загальною назвою — «лівійці». В античні часи на теренах північної Сахари відома потужна держава нумідійців — Гарамантида, у той час як на узбережжі панували фінікійці. Після падіння Карфагену внаслідок Пунічних війн, Північна Африка була залучена в орбіту могутньої Римської імперії. На цей час припадає розквіт цього краю, бо він слугував важливою житницею для Риму. Завоювання краю германськими племенами вандалів, що переправились з Піренейського півострова через Гібралтарську протоку поклало край Західній Римській імперії. Недовгий час країна була залучена в орбіту Візантійської імперії.

Арабомовне населення Алжиру походить від розпочатого в VII—VIII століттях перемішування корінних берберських народів з арабськими прибульцями, які асимілювали більшу частину берберів, насадили арабську мову й іслам. До кінця XV століття в багатьох містах Алжиру осіло багато біженців-маврів, що були вигнані з Піренейського півострова під час Реконкісти. Маври з Андалузії та Кастилії довгий час користувались іспанською, а з Каталонії — каталонською мовами, ще у XVII столітті остання була у вжитку серед мешканців Гріш-ель-Веду.

У XVI столітті Алжир був підпорядкований Османській імперії. Станом на 2008 рік в країні проживало від 600 тис. до 2 млн нащадків алжирських турків (), османських чиновників, солдатів та інших, що свого часу прибули зі східних регіонів імперії й одружились з місцевими алжирськими жінками. Таких нащадків змішаних шлюбів називають «кулугліс» (Kouloughlis).