Антимодерні́зм — філософія критики та ідейна позиція скерована проти модернізації та її центральних аспектів: сучасної технології, індустріалізації, капіталізму, емпіризму та економічної глобалізації. Близькою концепцією є критика розвитку. Антимодерністи вважають модернізацію шкідливою як і для людини так і для навколишнього середовища. Антимодерністські рухи представляють широке коло критичних течій, що закликають до традиції, релігії, духовності, естетики, пацифізму і аграрних чеснот.
Антимодернізм у християнстві
Відомими християнськими антимодерністами були домініканський монах Джироламо Савонарола та Папа Пій Х, який виступив проти безбожницьких модерністів в енцикліці Pascendi Dominici Gregis, в якій він характеризує модерністів, як ворогів не лише католицької релігії але й усіх релігій взагалі. Для нього модернізм складав «синтез всіх єресей». Папа Пій Х вимагав аби всі священики та інші церковні чиновники складали присягу проти модернізму. Ця присяга мала поновлятися ними щороку.
Відомі антимодерністи Рене Генон (Rene Guenon), автор настільних книг антимодерністів «Криза сучасного світу» та «Правління Кількості та ознаки наших часів». Могандас Ґанді (Mohandas Gandi) Фрітьоф Шуон (Fritjof Schuon) Юліус Евола (Julius Evola), радикальний італійський антимодерніст, автор книги «Повстання проти сучасного світу», «Люди серед руїн» та «Приборкай тигра: Підручник виживання для аристократів душі». Чарльз Аптон (Charles Upton), свої погляди виклав в книзі «Система антихриста». Жак Елуль (Jacques Ellul), свої ідеї виклав в антимодерністських книгах «Технологічне Суспільство» та «Пропаганда» Освальд Шпенглер (Oswald Spengler) німецький романтик та філософ, виступив проти модернізму в відомій книзі «Занепад Заходу». Давід Ґросс (David Gross) автор книги «Минуле в руїнах: традиція та критика сучасності». Вернер Зомбарт (Werner Somabrt) написав «Суть капіталізму» а також «Євреї та сучасний капіталізм».
Примітки