Те́ма Паулі — тема в шаховій композиції. Суть теми — продовжена задача-блок з вічним продовженням гри.
Історія
Цей спосіб утворення близнюків запропонував у 1927 році румунський шаховий композитор Вольфганг Паулі (15.08.1876 — 03.03.1934).
В початковій позиції на будь-який хід чорних є заготовлений мат, це є задача-блок. Після першого ходу рішення виникає нова позиція з тим же завданням, що і у першій позиції. Ця позиція є також задача-блок, розв'язком є хід білої фігури на поле, з якого вона прийшла при розв'язку першого близнюка, в результаті першого ходу виникає позиція першого близнюка і так до нескінченності. В рішенні другого близнюка біла фігура повертається на поле, з якого вона пішла в першому близнюку.
Ці близнюки є маятникового типу і дістали назву — тема Паулі, ще іноді їх називають «перпетуум-мобіле» (вічний двигун).
b) після першого ходу білих в позиції близнюка «a)»<p> a) 1. ... e2 2. Se4 edD 3. Sg3#Позначення: К — король, D — ферзь, T — тура, L — слон, S — кінь 1. Ta1! e2 2. Sb1 S~ 3. Sd2#<p>b) 1. ... e2 2. Sb1 S~ 3. Sd2# 1. Td1! e2 2. Se4 edD 3. Sg3#<p>В близнюку «а)» після вступного ходу 1. Ta1! виникає позиція близнюка «b)», в якому після вступного ходу 1. Td1! виникає позиція близнюка «а)», який має рішення 1. Ta1!. В результаті утворюється уявний вічний двигун — «перпетуум мобіле».
b) після першого ходу білих в позиції близнюка «a)»<p> a) 1. ... Tc8 2. Sb8 Tc6 3. Ka8 Ta6# 1. Kb7! Lf7 2. Sa7 Le8 3. Ka8 Lc6#b) 1. ... Lf7 2. Sa7 Le8 3. Ka8 Lc6# 1. Ka7! Tc8 2. Sb8 Tc6 3. Ka8 Ta6#
b) після першого ходу білих в позиції близнюка «a)»a) 1. ... T~ (line «b») 2. Se5# (A) 1. ... Tb6!+ 2. S:b6# (B) 1. ... T~ (line «5») 2. S:b6# (B) 1. ... Te5!+ 2. S:e5# (A) 1. Dd2—e3! ~ Zz<p> 1. ... T~ (line «b») 2. Se5# (A) 1. ... Tb6!+ 2. S:b6# (B) 1. ... T~ (line «5») 2. S:b6# (B) 1. ... Te5!+ 2. S:e5# (A)<p> b) В цьому близнюку проходить така ж ілюзорна гра і варіанти дійсного рішення, як в близнюку «a)», а розв'язок задачі — 1. De3—d2!<p>В задачі в ортогональному механізмі виражено тему Фельдмана, а також тему Лінкольна, оскільки хід 1. ... T~ включає в себе три різні ходи, на які виникає один і той же мат.
b) після першого ходу білих в позиції близнюка «a)»<p> a) 1. ... L~ (line «a5—b6») 2. Te7#(A) 1. ... Lc7!+ 2. S:c7# (B) 1. ... L~ (line «f6—h4») 2. S:c7# (B) 1. ... Le7!+ 2. Te7#(A) 1. Lg7-h6! ~ Zz<p> 1. ... L~ (line «a5—b6») 2. Te7#(A) 1. ... Lc7!+ 2. S:c7# (B) 1. ... L~ (line «f6—h4») 2. S:c7# (B) 1. ... Le7!+ 2. Te7#(A)<p> b) В цьому близнюку проходить така ж ілюзорна гра і варіанти дійсного рішення, як в близнюку «a)», а розв'язок задачі — 1. Lh6—g7!<p>В задачі в діагональному механізмі виражено тему Фельдмана, тему Лінкольна.
Примітки Це є один із варіантів міжнародного позначення фігур. Використовується для запису розставленої на шахівниці позиції, ходів розв'язку, ілюзорної чи хибної гри шахової задачі, а також запису ходів шахової партії.
Джерела
Література