Степан Вікторович Чубенко (11 листопада 1997, Краматорськ, Донецька область, Україна — 27 липня 2014, смт Горбачево-Михайлівка, Моспинська міська рада, Донецьк) — український школяр, воротар «ДЮСШ-Авангард» (Краматорськ), якого катували й розстріляли бойовики проросійської терористичної організації «ДНР» за проукраїнську позицію, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2017, посмертно). Наймолодший Герой України (2025, посмертно).

Життєпис Вчився у краматорській загальноосвітній школі № 12, захоплювався спортом. Спочатку займався греко-римською боротьбою, потім захопився футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» з Краматорська, мріяв стати професійним воротарем.

Вболівав за донецький «Шахтар», відвідував його матчі в Донецьку, їздив з командою по іншим містам України. З друзями організував команду КВК, яка їздила виступати в різні міста України. Також з друзями Степан опікувався дитячим будинком в Краматорську. Вони часто відвідували малюків, привозили їм іграшки, одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині Степан говорив, що коли вони одружаться, народять одну дитину і ще двох всиновлять.

З початком проросійських виступів в Україні 2014 року Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі прапор ДНР.

Коли у квітні 2014 року російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.

У липні 2014 року Степан поїхав до друга в Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону сепаратистів, яким командував Вадим Погодин на прізвисько «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни. Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Відразу після зникнення сина його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно, і поспілкуватися з ватажком днрівців Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. Наприкінці вересня 2014 року до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумацію було призначено на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправлення у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.

Покарання вбивць Вбивцями Степана були троє бойовиків із батальйону «Керч»:

Москальов Юрій Аркадійович ( 1969, Донецьк), Погодін Вадим Вікторович ( 1971, Донецьк), Сухомлинов Максим Вікторович ( 1984, Макіївка).

Матері Степана «влада ДНР» повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом із них вдалося втекти до окупованого Росією Криму.

19 липня 2017 року мати Степана Чубенка Сталіна Чубенко звернулася за допомогою до органів влади та українців:

У липні 2017 року Генеральна прокуратура України звернулася до Російської Федерації з проханням передати бойовика «ДНР» Вадима Погодіна, який вбив Степана ЧубенкаГПУ закликала РФ передати бойовика «ДНР», який закатував школяра Степана Чубенка «Український тиждень».

10 листопада 2017 року, Торецький міський суд виніс заочний вирок підозрюваним у вбивстві Степана Чубенка. Вадима Погодіна, колишнього комбата батальйону «Керч» та його бойовиків Юрія Москальова і Максима Сухомлинова, заочно засудили до пожиттєвого ув'язнення. Суд також задовільнив цивільний позов матері Степана Сталіни Чубенко, згідно якого кожен із засуджених має сплатити по одному мільйону гривень компенсаціїСуд пожиттєво засудив бойовиків «ДНР», які вбили школяра Степана Чубенка «Український тиждень».

У листопаді 2017 року Дзержинський суд заочно засудив убивць Погодіна В. В. («Керч»), Москальова Ю. А., Сухомлинова М. В. до довічного позбавлення волі за п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб) КК України. Слідство провело судові експертизи та зібрало докази провини бойовиків у зухвалому та жорстокому вбивстві юнакаТрьох бойовиків заочно засудили за вбивство 16-річного українця // Українська правда, 11 листопада 2017. Двоє вбивць переховувалися в Росії, Погодін — в окупованому Росією Криму.

Вшанування пам'яті

На честь Чубенка у Краматорську організовано футбольний турнір, що проводиться щорічно з 2015 року (2019 року відбувся вп'яте) . 21 листопада 2016 року в школі, де вчився Степан, відкрито меморіальну дошку. 23 вересня 2017 року біля входу на стадіон «Авангард» у Краматорську було відкрито пам'ятну дошку Степану Чубенку. У серпні 2021 року на сесії Краматорської міської ради депутатами було прийнято рішення про присвоєння загальноосвітній школі № 12 імені Степана Чубенка, її колишнього учня. На початку грудня 2021 року у Краматорську відкрили пам'ятник Степану Чубенку. Над проєктом пам'ятника працював краматорський скульптор Ігор Нестеренко. Степана зобразили у повний зріст з м'ячем у руках, у формі команди з емблемою краматорського футбольного клубу «Авангард» і з першим номером. У 2023 році вулицю Уральську у місті Краматорськ перейменовано на честь Степана Чубенка.

Нагороди Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2025, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм та незламність, виявлені під час подій, пов’язаних із захистом незалежності та територіальної цілісності України, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини. Орден «За мужність» III ступеня (28 червня 2017, посмертно). Орден «Народний Герой України» (8 травня 2016, посмертно). Нагороду отримали батьки.

Примітки

Джерела http://fakty.ua/218217-otec-narodnogo-geroya-ukrainy-stepana-chubenko-synu-bylo-vsego-16-let-ego-zhestoko-ubili-za-lyubov-k-rodine «Де він узяв сили, щоб не зламатися?»: історія пошуків убитого терористами підлітка Чубенко Степан Вікторович // Книга пам'яті полеглих за Україну

Посилання Сторінка Сталіни Чубенко, матері Степана на «Facebook»