Психологічний захист — це психічна діяльність, спрямована на спонтанне усунення наслідків психічної травми (В. Ф. Басін, В. Е. Рожнов) окремі випадки відношення особистості хворого до травматичної ситуації або хвороби, що вразила його (В. М. Банщиков) механізм компенсації психічної недостатності (В. М. Воловик, В. Д. Вид) пасивно-оборонні форми реагування в патогенній життєвій ситуації (Р. А. Зачепицький) способи репрезентації перекрученого змісту (В. Н. Цапкин) крайній засіб збереження суб'єктом душевної рівноваги спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, система механізмів, спрямованих на мінімізацію негативних переживань — на усунення або зведення до мінімуму відчуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням конфлікту, що ставить під загрозу цілісність особистості вироблена в онтогенезі стратегія несвідомого викривлення афективних і когнітивних аспектів тих ситуацій, які несуть загрозу сформованої картини світу (О. В. Чумакова) механізм адаптивної перебудови сприйняття й оцінки, що виступає у випадках, коли особистість не може адекватно оцінити почуття занепокоєння, викликане внутрішнім або зовнішнім конфліктом, і не може впоратися зі стресом (В. А. Ташликов) послідовне викривлення когнітивної та афективної складових образу реальної ситуації з метою послаблення емоційної напруги (Л.Р. Гребенников) це сукупність трансформаційних та оптимізаційних явищ, механізмів і процесів відносно захисної та руйнівної дії об’єктивної реальності, у межах відповідності суспільного буття інтересам особистості, щодо захисту свідомості від негативних наслідків взаємодії з навколишньою дійсністю, попередження, зменшення та усунення неприємних переживань (О. О. Іллюк) способи переробки інформації в мозку, що блокує загрозливу інформацію (І. В. Тонконогий).
Психологічний захист у структурі психіки та підходи до його опису
Основними підходами до опису психологічного захисту є: психоаналітичний (З. Фрейд, В. Ф. Басін, В. Е. Рожнов, Р. А. Зачепицький та ін.); психотерапевтичний (Ф. Перлз, С. Женжер, Д. Енрайт, Н. Каліна та ін.); психофізіологічний (В. С. Ротенберг); психологічний (Т. С. Яценко, М. Й. Варій, О. В. Винославська, В. Л. Зливков та ін.); філософський (О. О. Іллюк) [с. 120–126].
О. В. Чумакова стверджує, що при описі феномену психологічного захисту прийнято віддавати данину психоаналітичній традиції. В. І. Журбін сутнісну конструкцію визначень психологічного захисту, що наведені в його роботі, також зводить до психоаналітичного розуміння психологічного захисту З. Фрейда. Психоаналітичний метод З. Фрейда, як стверджують П. В. Алексєєв і А. В. Панін, має відношення до особистісного несвідомого психіки людини щодо виявлення «комплексів», які у багатьох випадках стають причиною психічних розладів [с. 271].
М. Й. Варій наголошує — механізм психологічного захисту формується поза досвідом і спрацьовує поза сферою свідомості [с. 774]. Як відомо, все що формується поза досвідом людини відноситься до колективного несвідомого, яке відкрив К. Юнг. Змістом цього рівня психіки людини є «прообрази-архетипи» [с. 775–785].
О. В. Винославська та інші науковці, ведучи мову про використання захисту в життєдіяльності людини, наводить приклади свідомого використання особами психологічного захисту а це вже свідома сфера психіки людини.
О. Л. Музика, Н. О. Никончук, М. В. Нестеренко досліджують механізми психологічного захисту в усній народній творчості. А творчість — це сфера надсвідомого, яка базується на свідомому і співвідноситься з процесами духовної творчості [с. 205].
М. Й. Варій зазначає, що компенсаторним засобом психологічного захисту є переміщення неприємних переживань з рівня свідомості на рівень підсвідомого [с. 773]. Підсвідомість це найближчий до свідомості шар (рівень) особистісного несвідомого. До підсвідомості входять психічні явища, пов'язані з переходом з рівня свідомості на рівень автоматизму [с. 266, 267].
Багато дослідників стверджують, що психологічний захист — природний механізм, іманентно властивий психіці, свідомості; інші наголошують, що психологічний захист — це лише один із способів описання деяких форм поведінки, розумової діяльності, прояву афективності.
На думку О. В. Винославської та М. Й. Варія [с. 772] психологічний захист — нормальний, постійний механізм людської психіки, який проявляється не тільки в разі виникнення надзвичайних обставин, але й у повсякденні.
В. І. Журбін стверджує, що спільним для визначень сутності психологічного захисту які зробили В. Ф. Басін і В. Е. Рожнов, В. М. Банщиков, І. В. Тонконогий, В. А. Ташликов, В. С. Ротенберг, В. М. Воловик і В. Д. Вид, Р. А. Зачепицький, В. Н. Цапкин є ситуація конфлікту, травми, стресу.
Змістовну конструкцію психологічного захисту у більшості випадків науковці зводять до захисних механізмів психіки, єдиної класифікації яких не вироблено. Так, К. Перрі аналізує 26 захисних механізмів психіки, А. Фрейд класифікує — 14; Д. Вейлант наводить — 46, Н. Мак-Вільямс класифікує — 28, Л. Дьоміна та І. Ральникова визначають — 42. О. В. Винославська у своїй роботі розкриває 10 форм психологічного захисту, а саме: витіснення, заперечення реальності, деперсоналізація, раціоналізація, проєкція, ідентифікація, компенсація, сублімація, регресія.
На думку О. О. Іллюка, у генезисі психологічного захисту вирішальне значення має інформація щодо відповідності явищ і предметів об'єктивної дійсності інтересам людини, яка (відповідність) визначається на раціональному рівні свідомості. На чуттєвому рівні свідомості інформація про відповідність безпосередньо трансформується у позитивні переживання, а невідповідність детермінує переживання негативні. Для попередження (пониження, усунення) неприємних переживань здійснюється свідома чи мимовільна оптимізація виявленої (прогнозованої) невідповідності. Всі види (форми) механізмів психологічного захисту виконують роль лише способу психологічної оптимізації [c. 59, 60].
Інформація як основний чинник переживань та психологічного захисту
Безпосереднім чинником переживань людини є інформація. Але джерелом інформації, яка надходить до свідомості, є не тільки навколишня дійсність, а й несвідома сфера психіки людини, до якої науковці відносять сукупність психічних явищ, станів і дій, що перебувають поза сферою розуму, несвідомих, таких, що не піддаються, принаймні на цей момент, контролю з боку свідомості. Несвідоме має два глибинні рівні. Це відкрите 3. Фрейдом особистісне несвідоме як відображення у психіці індивідуального досвіду та колективне несвідоме, що є досвідом попередніх поколінь, відкрите К. Юнгом.
Види інформації у несвідомій сфері психіки
Несвідома сфера психіки людини містить такі види інформації: 1 автоматизми; 2 латентні мегабіти; 3 кризисні фантоми; 4 наскризні фантоми; 5 гібридні фантоми.
1. Автоматизми — інформація про психічні явища, яка спочатку контролювалася свідомістю, а потім у результаті тривалого тренування й багаторазового повторення набула несвідомого характеру і зберігається в особливому шарі несвідомої сфери психіки — підсвідомості. 2. Латентні мегабіти — інформація, що попередньо була у свідомості, але є такою, про яку забули чи свідомо витіснили в особистісне несвідоме несвідомої сфери психіки. Латентний (від латин. latentis) — прихований, невидимий; мега (від грец. μεγας) — великий; біт — мінімальна одиниця кількості інформації. 3. Кризисні фантоми — інформація про обставини, явища, предмети та особисті переживання з приводу небезпечної для життєдіяльності людини події (ситуації), яка була мимовільно витіснена зі свідомості до особистісного несвідомого несвідомої сфери психіки. Фантом (від фр. fantome) — привід. Як вважав 3. Фрейд, у несвідоме витісняються травмуючі переживання, які він назвав комплексами. 4. Наскризні фантоми — інформація, що потрапила до особистісного несвідомого несвідомої сфери психіки без усвідомлення її людиною в результаті психоаналітичного, нейролінгвістичного, парапсихологічного, екстрасенсорного впливів тощо. 5. Гібридні фантоми — інформація, що перебуває у колективному несвідомому несвідомої сфери психіки, яка, можливо, детермінована генотипом людини та космічним інформаційно-змістовним полем і є відображенням досвіду попередніх поколінь . Гібрид (від латин. hibrida) — помісь [c. 155].
Латентні мегабіти Всі наведені види інформації можуть бути чинниками негативних переживань. Беручи до уваги те, що наскрізні і гібридні фантоми не оптимізуються, а кризисні фантоми підлягають оптимізації лише після втручання психоаналітика, то дослідження внутрішніх причин переживань слід зосередити на латентних мегабітах. Латентні мегабіти як внутрішні чинники переживань класифікуються на такі, як: 2.1 нейтральні; 2.2 гедоністичні; 2.3 травматичні. 2.1. Нейтральні латентні мегабіти — це інформація, що перебуває в особистісному несвідомому несвідомої сфери психіки, яка не співвідноситься з інтересами людини, не детермінує синтез та вироблення гормонів які на чуттєвому рівні психіки можуть генерувати позитивні чи негативні переживання. 2.2. Гедоністичні латентні мегабіти — це позитивна інформація, що знаходиться в особистісному несвідомому несвідомої сфери психіки, яка відповідає інтересами людини і за безпосередньої участі гіпофізу, гіпоталамусу, епіфізу та парних ендокринних залоз наднирок детермінує синтез та вироблення гормонів які на чуттєвому рівні психіки людини генерують позитивні переживання. Гедонізм (від грец. ἡδονή – задоволення). 2.3. Травматичні латентні мегабіти — це негативна інформація, що знаходиться в особистісному несвідомому несвідомої сфери психіки, яка не відповідає інтересами людини і за безпосередньої участі гіпофізу, гіпоталамусу, епіфізу та парних ендокринних залоз наднирок детермінує синтез та вироблення гормонів які на чуттєвому рівні психіки людини генерують негативні переживання [с. 68].
Травматичні латентні мегабіти За способами усвідомлення (пригадування) травматичних подій травматичні латентні мегабіти класифікуються на такі, як: 2.3.1 фантомні; 2.3.2 перманентні; 2.3.3 нав’язливі; 2.3.4 поточні. 2.3.1. Фантомні травматичні латентні мегабіти — це негативна інформація, що знаходиться на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфері психіки, не усвідомлюється людиною, не відповідає її інтересам, трансформується у негативні переживання, оптимізується мимовільно, може бути згаданою без зовнішнього впливу і оптимізованою свідомо. 2.3.2. Перманентні травматичні латентні мегабіти — негативна інформація, що знаходиться на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфері психіки, яка з регулярною періодичністю усвідомлюється людиною, детермінує негативні переживання, піддається мимовільній оптимізації і свідомій – після чергового згадування. 2.3.3. Нав’язливі травматичні латентні мегабіти — негативна інформація, що знаходиться на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфері психіки, яка нетривалий час настирно усвідомлюється людиною, детермінує сильні негативні переживання, які після мимовільної і свідомої оптимізації, зникають. 2.3.4. Поточні травматичні латентні мегабіти — це зовсім нова негативна інформація на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфери психіки, яка ще не забувалась, з сильною емоційною трансформацією, спричиненою несприятливою взаємодією людини з навколишньою дійсністю чи особистісним внутрішнім світом [c. 69].
Нейропсихофізіологічні утворення детерміновані травматичною інформацією
Резонанс травматичної акумуляції Негативна інформація може впливати на людину як послідовно так і паралельно, або одинично та комплексно. Тобто чинником негативних переживань людини може бути не один вид негативної інформації, а декілька.
Одночасний вплив на людину різних видів негативної інформації може спричинити «резонанс травматичної акумуляції».
Це відбувається тоді, коли до негативних переживань, викликаних одним видом негативної інформації, послідовно, чи паралельно приєднуються негативні переживання викликані іншими видами негативної інформації.