Преобра́ження Господнє — описане в Євангеліях таємниче преображення (перетворення), явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор.
Розповідь про подію в Євангеліях За Матвієм, Марком та Лукою (, , ), одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Якова та Івана, — і привів їх на «високу гору», яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він «переобразився»: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з'явився Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (, 2 Пт.1:17). Петро, думаючи, що остаточно надійшла година Божої слави та вічного святкування Кущів, хотів натягнути три намети. Але за мить апостоли не побачили нікого, крім самого Ісуса (. Розповідь про преображення подається між двома повідомленнями Ісуса про близьку смерть і воскресіння. У цій сцені присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом означає зв'язок між старим і новим Завітом. Світло, що переображує Ісуса, є водночас відображенням божественної слави (як у випадку з Мойсеєм на горі Синай; ) і передвістям слави його воскресіння. Вона не осяє його, допоки він не пройде випробування смертю. Троє очевидців Преображення Ісуса стануть очевидцями його агонії.
Преображення в мистецтві
Іконопис: Андрій Рубльов (1405); Феофан Грек (Москва, XV ст.).
Картини: Фра Анжеліко (1441, Флоренція); Джованні Белліні (1480, Неаполь); Рафаель (1520, Ватикан).
Музика: Ференц Ліст, «In festo Transfigurationis Domini nostri» для фортепіано, «Преображення Господа нашого Ісуса Христа», ораторія для хору та оркестру, 1869.
Література: Франсуа Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель» (1534, розділ Х); П'єр Емманюель «Ти», 1978.
Традиції
В Україні Свято Преображення Господнього частіше називають святом Спаса, а також, рідше Другий Спас. У народі празник Спаса мав світське значення, пов'язане із святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в усіх давніх народів існували урочисті свята врожаю. Красномовним свідченням того, що Спас символізував свято врожаю, яке згодом використало в своїй обрядовості християнство, є звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо.
У традиції Вірменської Церкви свято Преображення включене до великоднього циклу, є рухомим і святкується в сьому неділю після П'ятидесятниці.
Див. також
Другий Спас — народне свято у східних слов'ян Спас Маковія
Джерела Ланглуа А., Ле Муане А. та ін. Святе Письмо в європейській культурі. Біблійний словник. — К.: Дух і Літера, 2004. — 320 с. — С. 173.. Бурій В. М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009.
Посилання Преображення Господнє // Українська Релігієзнавча Енциклопедія «Преображення Господнє» із книги «Пізнай свій обряд» о. Юліяна Катрія, ЧСВВ