Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка — державне підприємство, яке входить до складу Державного концерну «Укроборонпром». Сферою діяльності підприємства є проектування, виробництво, сертифікація, ремонт, випробування, доведення й становлення серійного виробництва газотурбінних двигунів авіаційного й промислового застосування. Високий рівень конструкторських розробок авіаційних двигунів підприємства підтверджений сертифікатами Державіаслужби України, Авіаційного Реєстру Міждержавного Авіаційного Комітету країн СНД і Bureau Veritas.
Історія 5 травня 1945 року наказом № 193 Народного комісара авіаційної промисловості СРСР О. І. Шахуріна на заводі № 478 було створено дослідно-конструкторське бюро (ДКБ) з розробки нових та модернізації раніше створених авіаційних двигунів середньої і малої потужності для цивільної авіації.
Вже в 1946 році в ДКБ був створений двигун М-26ГР (гелікоптерний, редукторний) потужністю 500 к. с. Це був перший у світі поршневий двигун повітряного охолодження, спеціально призначений для вертольотів. Двигуну присвоюється індекс «АІ» (Олександр Івченко) — АІ-26ГР. АІ-26ГР і його модифікації (АІ-26ГРФ потужністю 550 к. с., АІ-26ГРФЛ потужністю 575 к. с.) установлювали на вертольоти Г-4, Б-5, Б-9, Б-10, Б-11 І. П. Братухіна і Як-100 А. С. Яковлєва. Загалом було виготовлено близько 30 дослідних вертольотів і 250 двигунів АІ-26 ГР / ГРФ.
Більшість перших радянських дослідних і серійних вертольотів оснащувалися поршневими моторами, спроектованими в Запорізькому ДКБ.
Починаючи з 1947 р., на підприємстві приступили до дослідних робіт щодо створення легкого мотора АІ-10 — 5-циліндрова зірка повітряного охолодження потужністю 80 к. с. для навчально-спортивного літака Як-20. Було збудовано лише 2 дослідні літака і 9 моторів.
У 1948 р. розроблений АІ-4Г потужністю 55 к. с. для корабельних вертольотів зв'язку і спостереження . Виготовлено 15 вертольотів і мала партія двигунів — 35 штук.
Начальником ДКБ був призначений кадровий конструктор заводу Олександр Георгійович Івченко, який став згодом (1963) генеральним конструктором підприємства. Основу колективу нового ДКБ склали досвідчені фахівці моторного заводу, що пройшли чудову школу створення й доведення авіадвигунів від М-11 до М-88Б і АШ-82ФН. У 1966 р. підприємство було перейменовано в «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро (ЗМКБ) „Прогрес“».
У цьому ж році створюється унікальний двигун АІ-14. Його літаковий варіант АІ-14Р — 9-циліндрова зірка повітряного охолодження з нагнітачем і редуктором потужністю 265 к. с. встановлювався на різні модифікації і Як-18. Літаки мали як навчально-тренувальне, так і бойове застосування. Серійно випущено понад 12000 літаків в СРСР, Польщі, Китаї, з них близько 8500 одиниць з двигунами АІ-14. Усього в цих країнах виготовлено понад 12500 двигунів АІ-14Р різних модифікацій. Також цей мотор встановлювався і на літак короткого зльоту і посадки Ан-14 «Бджілка», серійно побудовано 332 літака. І по сьогоднішній день під маркою М-14 двигуни сімейства АІ-14 застосовуються на тисячах легких навчально-тренувальних, спортивно-пілотажних, адміністративних та сільськогосподарських літаках КБ ім. А. С. Яковлєва і ДКБ Сухого і експлуатуються в багатьох країнах світу.
Вертолітним варіантом АІ-14В потужністю від 255 до 280 к. с. оснащувалися корабельні багатоцільові вертольоти Камова Ка-15 і Ка-18. Всього виготовлено 465 машин та 1200 двигунів.
Також в 1948 році на базі моторів АІ-10 і АІ-14 був створений літаковий двигун АІ-12 — 7-циліндрова зірка повітряного охолодження потужністю 175 к. с. Двигун проходив льотні випробування на Як-18М і По-2. Виготовлена дослідна партія з 4 двигунів.
Особливо плідною в ті роки була співпраця з конструкторським бюро М. Л. Міля. У стислі терміни був побудований і випробуваний вертоліт Мі-1 з двигуном АІ-26В потужністю 575 к. с. Розроблений в 1953 р. вертоліт мав більше десятка модифікацій і широке цивільне і військове застосування. Будувався він у двох станах: СРСР і Польщі загальною кількістю 2691 вертоліт. Двигунів АІ-26В, а у Польщі під маркою Lit-3, виготовлено понад 4000 одиниць.
З 1953 р. ДКБ починає роботи по створенню газотурбінних двигунів. Першою роботою у цьому напрямку була розробка потужного турбостартера ТС-12 для турбогвинтового двигуна (ТВД) НК-12, який створювався на Державному союзному дослідному заводі № 276 під керівництвом Н. Д. Кузнєцова. Ним оснащувались пасажирські Ту-114 та літаки військового призначення Ан-22, Ту-95, Ту-126, Ту-142. Виготовлено понад 2500 турбостартеров ТС-12Ф.
З метою подачі стисненого повітря для запуску маршових поршневих двигунів АІ-14В і АІ-26В на вертольотах Ка-15, Ка-18 і Мі-1 в 1957 році був створений поршневий пусковий двигун АІ-2МК. Серійно виготовлено понад 5000 ВПД.
Для набуття досвіду з розробки і доведення газотурбінних двигунів з ДКБ Н. Д. Кузнєцова був переданий ТВД ТВ-2Ф та документація. У 1954 р. на його базі Запорізьким ДКБ створена модифікація ТВ-2Т з максимальною потужністю 6250 е.л.с. для прототипу транспортного літака Ан-8 (П). Виготовлена дослідна партія — 7 двигунів.
У 1955 р. на підприємстві розроблена ще одна модифікація — ТБ-2ВК з максимальною потужністю 5900 е.л.с. з оригінальним редуктором для приводу підйомних і тягових гвинтів найбільшого у світі гвинтокрила Ка-22 конструкції Н. І. Камова. На цьому дослідному гвинтокрилі встановлені світові рекорди швидкості і висоти польоту. Двигуни були встановлені на першому примірнику Ка-22.
Для експериментального вертольота В-7 (Мі-7) в 1957 р. був створений ТРД АІ-7 з максимальною тягою 1960 кгс. Два двигуни встановлювалися на кінцях дволопатеве гвинта, і гвинт розкручувався за допомогою їх реактивної тяги. У 1959 р. роботи зі створення АІ-7 припинені у зв'язку із закриттям теми по вертольоту В-7. Був виготовлений один дослідний вертоліт і 11 двигунів.
У цьому ж, 1957 році, успішно пройшов державні випробування одновальний ТВД АІ-20 — один з перших у світі ВМД з великим ресурсом. Простий по конструкції, технологічний і недорогий у виробництві двигун характеризується високою експлуатаційною надійністю. Довгі роки його модифікації АІ-20А (4-х серій), АІ-20Д (5-ти серій), АІ-20К, АІ-20М потужністю від 4000 до 5250 е.л.с. успішно експлуатувалися на пасажирських літаках Ан-10, Іл-18 і літаках ВПС — Ан-8, Іл-20, Іл-22 і сьогодні продовжують експлуатуватися на Ан-12, Ан-32, Бе-12, Іл-38. У процесі експлуатації на двигуні серії АІ-20М, на першому в СРСР, досягнутий найбільший міжремонтний ресурс 8000 годин і призначений — 22 000 годин. Всього виготовлено 2663 літака і приблизно 14000 двигунів АІ-20 всіх модифікацій.
У 1958 р. розроблений ТВД АІ-24 потужністю 2550 е.л.с., в основу якого ліг досвід конструювання ТВД АІ-20 і прогресивний метод моделювання. Модифікації двигуна експлуатуються на пасажирських літаках Ан-24 і літаках спеціального призначення Ан-26, Ан-30. Всього побудовано 2735 літаків і близько 11 750 двигунів АІ-24 різних модифікацій. Для двох перших дослідних вертольотів У-8 (Мі-8) в 1960 році було виготовлено 11 турбовальних двигунів АІ-24В потужністю 2000 к. с. Пізніше, у зв'язку з вибором для Мі-8 двигуна ТВ2-117, роботи з АІ-24В були припинені.
З початку 60-х років ДКБ веде розробку двоконтурних ВМД. Двохвальний ТРДД АІ-25 із максимальною тягою 1500 кгс для пасажирського літака Як-40 був створений в 1965 р, літак будувався серією — 1011 одиниць. Двигун також встановлювався на сільськогосподарському літаку М-15 (Польща), побудовано 138 літаків. Серійно випущено 6326 двигунів. Для випуску в Чехії навчально-тренувального літака L-39 в 1973 р. була створена модифікація АІ-25ТЛ з тягою 1720 кгс. Двигун розроблений на базі ТРДД АІ-25 з подовженою вихлопною трубою, охолоджувані робочими лопатки ТВД і маслосистеми, що забезпечує роботу підшипників в умовах перевернутого польоту. Серійно випущено більше 5100 двигунів. На сьогоднішній день близько 2650 АІ-25ТЛ експлуатуються в 37 країнах світу на навчально-тренувальних та бойових літаках. Всього побудовано 2868 літаків L-39. Модифікація двигуна АІ-25ТЛК встановлюється на китайський навчально-тренувальний літак JL-8, в експлуатації близько 300 двигунів, інша модифікація — АІ-25ТЛ 300.11 застосовується на безпілотних літальних апаратах (БЛА).
Шістдесяті роки ознаменувалися розробкою сімейства малих допоміжних силових установок для приводу електрогенераторів, для роботи системи кондиціювання, подачі стисненого повітря під час запуску маршових ВМД як цивільної, так і військової авіації. Це ЗСУ АІ-8, АІ-9, АИ-9В для літаків Ан-8, Ан-10, Бе-12, М-15, Як-40 і більшості вертольотів Камова: Ка-27, −29, −31, — 32, Ка-50, Ка-52, Ка-60 і Міля: Мі-6, Мі-8 (17), Мі-10, Мі-14, Мі-24 (Мі-35), Мі-26, Мі-28. Всього побудовано близько 9900 літальних апаратів, на яких встановлювалися ЗСУ цих марок і виготовлено порядку 13000 пускових двигунів. В наш час в експлуатації — понад 7000 одиниць ЗСУ.
У 1971 р. для пасажирського літака Як-42 спроектований перший в СРСР ТРДД з великим ступенем двоконтурного Д-36 і максимальної тягою 6500 кгс. Вперше на двигуні такого класу застосована трьохвальна схема з широким застосуванням титану і прогресивних конструкторських, технологічних і металургійних розробок. Також вперше двигун виконаний за модульною схемою. Модифікації цього двигуна успішно експлуатуються на військово-транспортних і багатоцільових літаках Ан-72, Ан-74, а також на пасажирському Ан-74ТК-300. Всього побудовано 350 літаків і серійно виготовлено близько 1700 двигунів. У наш час в експлуатації перебувають близько 720 Д-36.
У середині 1970-х років на базі Д-36 був створений турбовальні двигун Д-136 потужністю 11400 к. с. для самого вантажопідйомного у світі військово-транспортного вертольота Мі-26. Виготовлено 288 вертольотів і 945 двигунів, в експлуатації знаходяться — 400.
У рамках військово-технічного співробітництва країн-учасниць РЕВ у 1984 р. спроектований ТРДД ДВ-2 з максимальною тягою 2200 кгс для навчально-тренувального літака L-59 чеського виробництва. Побудовано 65 літаків. З 1991 р. двигун серійно випускався в Словаччині малої серією — 70 одиниць.
У першій половині 80-х років основні зусилля підприємства були направлені на створення ТРДД надвисокої тяги для стратегічного військово-транспортного літака Ан-124 «Руслан». Був створений потужний, високоефективний двигун Д-18Т з тягою 23430 кгс. Він також встановлений і на самому вантажопідйомності у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія». Всього побудовано 52 літака і виготовлений 251 двигун. В експлуатації знаходяться 188 Д-18Т.
Перший вітчизняний і перший у світі демонстраційний дослідний тривалковий ТВВД Д-236Т максимальною потужністю 9450 е.л.с. був створений і випробуваний в 1985 р. Двигун був побудований для відпрацювання проблемних питань, пов'язаних зі створенням двигунів гвинто-вентиляторної схеми. Їх було виготовлено два примірники.
Сучасність Сфера діяльності: проектування, виготовлення, випробування, доведення, сертифікація, постановка на серійне виробництво і ремонт газотурбінних двигунів авіаційного і промислового застосування. Понад 60 сертифікатів Бюро Верітас, Європейського агентства з авіаційної безпеки (EASA), Головного управління цивільної авіації Китаю, АР МАК і Державіаслужби України підтверджують відповідність типової конструкції, якість, надійність і право на проектування, виробництво, ремонт та модернізацію двигунів підприємства.
З 1994 р. Підприємство носить ім'я свого першого керівника — академіка О. Г. Івченка, а з 2004 р. — ДП «Івченко-Прогрес».