«Ашанті» ( — військовий корабель, ескадрений міноносець класу «Трайбл» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Есмінець «Ашанті» був закладений 23 листопада 1936 року на верфі компанії William Denny and Brothers, Дамбартон. 5 листопада 1937 року він був спущений на воду, а 21 грудня 1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Есмінець брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у Північній Атлантиці, на Середземному морі, біля берегів Франції та Норвегії, супроводжував арктичні конвої. Бойовий корабель неодноразово піддавався атакам ворожих підводних човнів, літаків та бойових кораблів, зазнавав пошкоджень і вважався одним з найдосвідченіших есмінців флоту; за проявлену мужність та стійкість у боях нагороджений вісьмома бойовими відзнаками.

Дизайн і конструкція «Ашанті» належав до есмінців класу «Трайбл», що відрізнялися від своїх попередників помітно гострішими обводами носової частини й кліперним форштевнем, які підкреслювали їхню стрімкість. Близько 40 % довжини корабля займав півбак, котрий трішки піднімався до форштевня. Корабель мав всього одну суцільну палубу — верхню. Так звана нижня палуба насправді була платформою і проходила лише на носі і в кормі, поза межами машинно-котельних відділень. 15 водонепроникних перегородок, що доходили до верхньої палуби, поділяли корпус на 16 відсіків. Теоретично за затоплення будь-яких двох з них есмінець повинен був зберігати плавучість. По всій довжині корпусу йшло друге дно, а в районі 20—24-го шпангоутів був виріз під антену «ASDIC», котра опускалась.

Корпус «Ашанті» мав загальну довжину між перпендикулярами 115 м, бімс — 11,13 м та осадку до 3,43 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1891 та повна — 2519 довгих тонн відповідно.

Головна енергетична установка складалась з трьох триколекторних Адміралтейських котлів з пароперегрівником і двох одноступінчатих турбозубчатих редукторів. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, за цього редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21,2 кгс/см² (20,5 атм.), температура — 327 °С (620 °F).

Проектна потужність становила 44 000 к. с. за частоти обертання 350 об/хв, що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (за повного навантаження) в 32,5 вузли (60,1 км/год). Однак на ходових випробуваннях есмінець досяг швидкості 36 вузлів. Запас палива зберігався у восьми паливних танках ємністю 524 тонни мазуту, що забезпечувало дальність ходу 5700 миль (10 556 км) 15-вузловим ходом (27,8 км/год) або 3200 миль (5926 км) 20-вузловим ходом. Дальність плавання на повному ході становила 1200 миль. Екіпаж корабля становив 190 офіцерів та матросів.

Озброєння Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця «Ашанті»: вісім 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mk.XII з довжиною ствола 45 калібрів у подвійних баштах типу CP Mk.XIX «A», «B», «X», та «Y», загальною вагою до 25,9 тонн кожна. Башти розміщувалися по центральній осі корабля та утворювали дві передні й дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Кут горизонтального наведення установок становив 340°, мертва зона — 20°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м. Боєзапас становив 300 пострілів на ствол (200 — фугасних, 50 — осколкових з дистанційнім підривачем та 50 — освітлювальних). Живучість ствола — до 1400 пострілів.

Зенітне озброєння корабля включало одна 40-мм автоматична зенітна гармата QF 2 Mark II з боєзапасом 14 400 снарядів та два 12,7-мм зчетверені зенітні кулемети Vickers .50 з боєзапасом 10 000 набоїв на установку. Окрім важких кулеметів на есмінці були чотири 7,71-мм кулемети «Льюїс».

Торпедне озброєння складалося з одного чотиритрубного 21-дюймового (533-мм) торпедного апарату Mark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії й мав запас тільки чотири торпеди. Торпеди Mk.IX мали максимальну дальність дії 11 000 ярдів (10 055 м) зі швидкістю 41 вузол. Бойова головка мала 330 кг тринітротолуолу, але невдовзі після вступу корабля до строю їх змінили на більш потужну торпеду з 367 кг торпекса.

Протичовнове озброєння есмінця складалося з гідролокатора «ASDIC», 20 глибинних бомб, 1 бомбоскидача і двох бомбометів на кормі; за часів війни кількість глибинних бомб збільшили до 30.

Система управління вогнем складалася з командно-далекомірного поста (директора) Mk.I і комбінованого 12-футового (3,6 м) далекоміра/зенітного директора Mk.II, які розміщувалися на верхньому містку на окремих основах. Перший з них був візиром центрального наведення, але використовувався тільки для стрільби по морських цілях, другий слугував далекоміром при стрільбі по морських цілях і далекоміром-директором для зенітної стрільби. Серйозним недоліком була відсутність стабілізації ПКАВ (прилад керування артилерійським вогнем).

Історія

Передвоєнні часи Есмінець «Ашанті» за задумом розробників серії «Трайбл» мав відвідати територію народів та племен, на честь яких отримав назву цей клас ескадрених міноносців. Однак, з усієї серії тільки йому вдалося реалізувати цей намір і довелось побувати з офіційним візитом в Гані (на той час британська колонія Золотий Берег), де мешкають племена ашанті. У серпні-листопаді 1938 року він пройшов ходові випробування, був оснащений артилерійським озброєнням і після введення до лав 2-ї флотилії есмінців Флоту Метрополії британського флоту вийшов з Портленда у перший похід.

Разом з однотипним кораблем «Ескімо» пройшли через Гібралтар, пройшли до Фрітауна, у Сьєрра-Леоне, далі до Такораді, в Гані, куди прибули 27 лютого 1939 року. «Ашанті» з подарунком — срібним дзвоном із золотим щитом — на чолі свого племені зустрічав місцевий король, ашантегене, . Корабель відвідали багато представників народності ашанті, які подарували безліч дарунків з побажаннями талану, який супроводжуватиме есмінець під час морських походів.

9 березня 1939 року «Ашанті» вийшов до Гібралтару, де увійшов до складу сил флоту, що взяли участь у військових навчаннях. У квітні есмінець повернувся до Британських островів та певний час перебував у Чатемі. З 3 травня з групою бойових кораблів, у тому числі есмінців класу «Трайбл», вийшов у похід з офіційним візитом доброї волі до Франції на військово-морську базу в Шербурі.

1 червня 1939 року корабель брав участь у рятувальних роботах в Ірландському морі з підйому затонулого підводного човна «Тетіс» поблизу Англсі. Однак британцям вдалося врятувати лише чотирьох людей, решта 99 членів екіпажу підводного човна загинули на потерпілому кораблі.

Початок війни З початком Другої світової війни, корабель разом з іншими есмінцями 6-ї флотилії та кораблями французьких ВМС патрулював у Північній Атлантиці. Основним завданням «Ашанті» протягом наступних місяців було протичовнове патрулювання та ескорт транспортних і вантажних суден поблизу Британських островів.

У лютому 1940 року встав на поточний ремонт у сухий док Коуза, де пробув до 21 березня 1940 року.

9 квітня повернувся до Скапа-Флоу до головних сил флоту й звідсіля відбув з оперативним угрупованням ВМС до берегів Норвегії, де німці раптово розпочали вторгнення. Під час переходу поблизу норвезьких вод разом з «Нубіан» був неодноразово атакований німецькими бомбардувальниками. Водночас, під час одного штурмування, німцям пощастило вивести на есмінці з ладу головний турбогенератор, швидкість різко впала, але британцям вдалося зигзагоподібним маневром запобігти ураження з повітря. Надалі він ніс службу у складі сил ескорту в Північному морі.

У червні корабель залучався з есмінцями «Тартар» та «Машона» до супроводу лінійного корабля «Валіант», якими евакуювалися війська з Нарвіка. Після цього разом з флотилією забезпечував захист лінійних кораблів від німецьких рейдерів лінкорів «Шарнгорст» та «Гнейзенау», після затоплення авіаносця «Глоріос» у Північному морі.

10 серпня 1940 року «Ашанті» разом з іншими кораблями врятував понад 300 вцілілих з потопленого на відстані 40 миль від Ольстера німецьким підводним човном U-56 допоміжного крейсера «Трансільванія».

16 жовтня під час супроводження лінкора «Кінг Джордж V», який щойно увійшов до складу британського флоту, один з есмінців супроводження, «Фейм», в темряві на швидкості налетів на мілину біля нортумберлендського узбережжя; ззаду на нього налетів ескадрений міноносець «Ашанті», який пошкодив кормову частину. Внаслідок зіткнення постраждав також ще один есмінець «Маорі», який пошкодив антену ASDIC. Через надзвичайну секретність проведення новітнього лінкора британські офіцери були змушені залишити постраждалі у результаті морської аварії кораблі на місці та продовжити рух решти бойових кораблів до Скапа-Флоу. «Ашанті» та «Фейм» дістали серйозних пошкоджень й перебували у напівзатопленому стані біля англійського берега до 1 грудня, поки їх не перетягнули на ремонт до Волсенда. На ремонт «Ашанті» знадобився рік, доки його не відновили повністю.

1941—1942 роки У грудні 1941 року корабель знову увійшов до строю та 26 грудня взяв участь у проведенні спеціальної операції британських командос, під кодовою назвою операція «Анкліт» — рейд No. 12 Commando на Лофотенські острови за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. У той час німецькі військовики переважно святкували наступне свято після Різдва — День подарунків. Протягом двох діб оперативна група флоту та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден. За результатами рейду Гітлер був певен, що союзники розпочали вторгнення до Норвегії, й віддав наказ утримувати в країні значні сили та засоби.

З нового 1942 року есмінець продовжував разом зі своїми однотипними кораблями ескортувати арктичні конвої з Ісландії до радянського Мурманська. Він супроводжував конвої PQ 12 і PQ 13 до Росії та QP 8 і QP 9 з півночі СРСР до Рейк'явіка.

З 16 по 30 травня «Ашанті» входив до ближнього ескорту конвою PQ 16 до Мурманська й під час переходу піддався невдалій атаці німецького підводного човна U-591. З 35 суден конвою 8 було потоплено німецькими субмаринами та торпедоносцями, ще 2 зазнали пошкоджень.

26 червня «Ашанті» включений до складу сил далекого ескорту конвою PQ 17, який прямував з Ісландії до Архангельська, а згодом повертався з конвоєм QP 13 до Рейк'явіка. 4 липня Адміралтейство отримало повідомлення про вихід у море лінкора «Тірпіц» і перший морський лорд адмірал флоту Д.Паунд віддав наказ «Конвою розсіятися!», а супроводжуючі конвой бойові кораблі відкликали для перехоплення «Тірпіца», усі транспортні судна кинули напризволяще. Як з'ясувалося згодом, інформація про вихід німецького лінкора виявилася неточною, тоді як конвой, залишений без захисту, став легкою здобиччю німецьких підводних човнів і торпедоносців. Як наслідок, 22 транспорти та 2 допоміжних судна із складу конвою були потоплені.

У серпні 1942 року есмінець у супроводі ще одного сумнозвісного конвою WS 21S, який йшов з Гібралтару до обложеної Мальти. До складу ескортної групи конвою під командуванням віцеадмірала Едварда Сіфрета входили 2 лінкори, 4 ескадрені авіаносці, 7 крейсерів і 32 есмінці. Ескортне з'єднання вважалося найпотужнішим за всю війну, що виділялося на супровід конвою. Британське адміралтейство повністю усвідомлювало, що доля острова залежить від того, скільки транспортів добереться до острова. Особливо важливим був американський танкер «Огайо», зафрахтований міністерством військових перевезень і укомплектований британською командою.