Климент Марія Гофбауер (26 грудня 1751, Тасвіце (Моравія) — 15 березня 1820, Відень) — проповідник і реформатор, редемпторист, католицький святий, канонізований 20 травня 1909 року папою Пієм X. Святий покровитель Відня і Варшави.
Життєпис Климент Марія Гофбауер народився 26 грудня 1751 року в Тасвіце (Моравія). При хрещенні він отримав ім'я Іван (Hanzl (Гансль)). Він був наймолодшим із дванадцяти дітей у родині Павла Гофбауера (Дворака) і Марії Штеєр. Смерть батька у 1757 році поставила родину в дуже скрутне становище, і в свої юні роки Іван не мав змоги отримати належної освіти. Він став прислужником при педремонастирському монастирі у Бруку, де навчився ремесла пекаря. Попри все, Іван знаходив час і для навчання, не покидаючи надії стати священиком.Редемптористи/ Святий Климент Марія Гофбауер (відвідано 20.09.2016)
У 1871 році деякий час живе як пустельник, спочатку в Австрії, а в 1782 році, з дозволу тівольського єпископа — в санктуарії Пресвятої Богородиці Квінтіоло поблизу Тіволі (Італія). Саме там Хансль Гофбауэр прийняв ім'я Климент Марія в честь епископа Анкирского св. Климента и Матері БожоїПриход святой Катерины. Париж/ Святой Захария, Папа Римский, и святой Климент Мария Хофбауэр (відвідано 20.09.2016).
Через шість місяців покидає Квінтополо, розуміючи цінність молитви за людей, але це все рівно не було священством — ціллю его життя. Повертається в монастир Білих Братів пекти хліб і вчити латинь. В 1776 році закінчив курс філософії. Цього ж року імператор Йосиф II заборонив прийом послушників в передмонстирські общини і Климент змушений був перервати освіту. Повернувшись додому на два роки, усамітнився в Мільфроне (Мюльфрауне, сьогодні — Дія), заставляючи себе переносити суворі пости, зречення і довгі години вечірньої молитви. Але по настанові матері він покинув своє усамітнення і найнявся на роботу пекарем в одну із знаменитих віденських пекарень.
Так як всі семінарії були закриті, претенденти на священство повинні були отримати світську освіту. В 1880 році, у віці 29 років Климент поступає, за допомоги поважних пань, яких зустрів працюючи в пекарні, у Віденський університет на богословський факультет.
В 1784 році Климент, розчарований духом йозефінізму, що панував у Віденському університеті, після його закінчення вирушає разом з одним товаришем-студентом, Тадеєм Гюблем, до Рима. Там вони познайомилися з редемптористами, які мали дім у Сан Джуліано на Есквіліні, і стали кандидатами Згромадження. Після скороченого терміну новіціату, 19 березня 1785 року Климент і Тадей склали обіти, а 29 березня їх висвятили на священників. Їм було доручено заснувати Чин Святійшого Іскупителя на півночі Європи.
По поверненню до Відня о. Климент разом з о. Гюблем сподіваличись заснувати там спільноту редемптористів. Але внаслідок йозефінських законів, які панували в Австрії це виявилося неможливим. Імператор Йосиф II, закривши більше тисячі монастирів, не збирався дозволити заснування нового ордену.
В 1787 році о. Гофбауер вирушив до Варшави, де очолив німецьку церкву св. Бенона. Там він розгорнув дуже енергійну душпастирську діяльність і залучив до Згромадження багато кандидатів. Церква св. Бенона стала місцем «постійної місії», до програми якої входили щоденні науки, проповіді, сповіді та Богослужіння. При церкві також діяли сиротинці й школи для дівчат і хлопців. Діяльність редемптористів у Варшаві тривала до 1808: того року за наказом Наполеона церкву св. Бенона закрили, а спільноту розігнали.
Разом із одним із товаришів Климент поселився у Відні, де провів решту життя. Будучи капеланом монастиря і церкви Урсулянок, він мав великий вплив у місті й за його межами. Часто давав добрі поради і підтримку всім, хто працював над відродженням католицизму у німецькомовних країнах. Гофбауер переважно опікувався студентами та професорами, організовував вечори читання, створив бібліотеку та заснував журнал, започаткував практику візитів додому для поглиблення особистої пастирської опіки. Гофбауер підтримував дружбу з представниками німецького романтичного руху – письменниками, поетами, філософами.
Від часу свого прибуття до Варшави і особливо після того, як Климентові було надано права й обов'язки Генерального Вікарія на заальпійських землях, він неодноразово намагався поширити Згромадження на цих територіях, особливо в Південній Німеччині й Швейцарії. Діяльність Климента нерідко привернула увагу поліції. У 1820 році, як компенсацію за стеження поліції державної безпеки, імператор Франц Йосиф дозволив ордену редемптористів діяти в Австрії. Хоч доля цих спільнот і була досить мінливою, все ж після смерті Климента вони заклали основу для відродження Згромадження редемптористів в сучасній Європі.
Св. Климент помер 15 березня 1820 року у Відні. Коли папа Пій VII почув новину про смерть о. Гофбауера, він сказав:
Вшанування
Канонізація
29 січня 1888 року папа Лев XIII беатифікував Климента Гофбауера.
Папа Пій X канонізував його 20 травня 1909 року.
У 1914 Пій X проголосив св. Климента патроном Відня.
Редемптористи вшановують його як свого великого подвижника.
Мощі святого Климента Марія Гофбауера покояться в церкві «Марія на березі» (Maria am Gestade ) (Відні, Австрія).
Церкви Святого Климента Марія Гофбауера
В мистецтві
Скульптура
Вітраж
Живопис, рисунок
Поштові марки
Див. також Редемптористи Альфонс Марія де Ліґуорі Іван (Нойман) Франц-Ксаверій Зельос Петро Дондерс Миколай (Чарнецький) Василь (Величковський) Блаженні іспанські мученики
Примітки
Посилання Редемптористи/ Святий Климент Марія Гофбауер (відвідано 20.09.2016) Приход святой Катерины. Париж/ Святой Захария, Папа Римский, и святой Климент Мария Хофбауэр (відвідано 20.09.2016)