Іван Іванович Мозале́вський (псевдонім Жан Алле; 24 вересня 1890, Бреслау — 5 січня 1975, Сімферополь) — український радянський графік, живописець, мистецтвознавець; член Спілки художників України з 1953 року. Чоловік художниці Валентини Мозалевської.

Біографія Народився 24 вересня 1890 року в місті Бреслау (нині Вроцлав, Польща). У 1910—1912 роках навчався в Київському художньому училищі у Володиира Менка та Івана Селезньова; у 1913 році — в школі Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі (керівник Іван Білібін); у 1914—1915 роках — вільнослухач петербурзької Академії мистецтв (учень Василя Мате).

У 1917–1919 роках жив у Києві, де заснував власну художню школу та професійну спілку художників «Мистецтво»; з 1918 року — головний художник друкарні Кульженка; з березня 1918 року по червень 1919 року очолював гравіювально-художній відділ Експедиції заготівлі державних паперів, створеної урядом Української Центральної Ради, розробляв проєкти українських грошових купюр. У 1919–1920 роках жив у місті Кам'янець-Подільському, де відкрив художньо-промислову школу, був обраний головою губернського шкільного правління.

1920 року емігрував до Відня, де відкрив мистецьку студію. З 1921 року — головний художник видавництва І. Ладижникова у Берліні. У 1923–1926 роках — професор рисунка в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. З 1926 року жив у Парижі, де до 1930 року працював редактором художнього відділу газети «Українські вісті»; співпрацював із журналом «Наш Союз», газетою «Парижский вестник», де друкував статті про українських і російських художників.

1947 року повернувся у Київ, згодом жив у Москві, з 1953 року жив у Сімферополі, працював у картинній галереї. Проживав в будинку на вулиці Гагаріна, 13/1, квартира 64. Помер в Сімферополі 5 січня 1975 року.

Творчість

Художня Працював у галузі станкової і книжкової графіки, плаката, живопису; у 1913–1916 роках — у техніках ліногравюри, офорта, рисунка, акварелі; автор мініатюр на слоновій кістці, екслібрисів; малював віньєтки, заставки, ілюстрації для петербурзьких журналів і видавництв, обкладинки до: збірки «Чемпионат поэтов» (Санкт-Петербург, 1913); книги «Счастливый домик» Владислава Ходасевича (Москва, 1914); книги «Історія російського мистецтва» Віктора Нікольського (Берлін, 1923). Використовував мотиви українського народного мистецтва, національну символіку й орнаменти.

Навчаючись в школі Товариства заохочення мистецтв у 1913 році брав участь в оформленні опери «Руслан і Людмила» Михайла Глінки для театру Народного дому. У 1913—1914 роках низку ілюстрацій художника було вміщено в часописі «Аполлон», зокрема малюнок «Птахи» (1913, № 6).

Серед робіт: знак Українського вільного університету в Празі (1924); ілюстрації до віршів «Білі пави» Поля Верлена (1911, туш, перо), Едгара По (1931); романів «Ідиот» Федора Достоєвського (Берлін, 1923); «Манон Леско» Антуана Франсуа Прево (1934, офорт, акватинта); збірки «Казки» Джозефа Радьєрда Кіплінґа (Прага, 1924); п'єси «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова (Москва, 1950); станкова графіка

«Ш. Бодлер» (1912, офорт); «Літній вечір» (1913, туш, перо); «Лицар» (1921, туш, перо); «Робітник» (1923, туш, перо); «Праця» (1924, туш, перо); прортрет В. Антонова-Овсієнка (1925); «Автопортрет» (1927); «Монмартр. Париж» (1930); «Гроза» (1930); «Індійський мотив. Полювання» (1932); «Дружина» (1934); «Кокер» (1936); «Серни» (1937, ліногравюра); «Ельзас» (1937); «В. І. Ленін у 1908 році за роботою у паризькому кафе» (1946, акварель); «Це — війна» (1956—1957, ліногравюра); «Чорна пантера» (1957); «І. Рєпін» (1957, ліногравюра); «В. І. Ленін у редакції газети "Пролетарій"» (1960, ліногравюра); «Париж, 1901 рік» (1960, у співавторстві з Валентиною Мозалевською); </div> цикли офортів «Види Парижа» (1929—1934) гравюр «Звірі. Птахи. Квіти» (1930-ті); плакати «Іван Федоров» (1950, у співавторстві з Валентиною Мозалевською); «Кожному колгоспу — рибне господарство!» (1952, у співавторстві); живопис «Сільська прогулянка» (1931).

Мозалевський — автор проєктів українських паперових грошей, цінних державних паперів, поштових марок, знаку на монопольні вироби. За його проєктами в грошовий обіг випущені банкноти 1000 та 2000 гривень.

Виконав кілька нереалізованих проєктів паперових грошей та інших державних паперів доби національно-визвольних змагань, які експонувалися на «Виставці сучасної української графіки» Асоціації незалежних українських митців у Львові у червні 1932 року: банкнота 5 карбованців; консульська марка 25 шагів; 3 карбованця; талон 2 карбованця; поштова марка 2 карбованця; 44 проєкти виконано тушшю та 13 — олівцем.

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних мистистецьких виставках з 1911 року. Персональні відбулися у Парижі (1928—1929, 1931), Сімферополі (1954, посмертна у 1990 році), Москві (1963, 1971).

Окремі роботи художника зберігаються у Сімферопольському художньому музеї, Національному художньому музеї України.

Літературна Автор книги «Современное положение художников во Франции» (Москва, 1950); статей у московському журналі «Художник», зокрема: «Сколько стоит искусство?» (1961, № 10); «Несостоявшаяся встреча: Воспоминания о В. Серове» (1965, № 1); «Вдали от родины: Воспоминания о К. Коровине» (1965, № 6); «Памяти И. Билибина» (1966, № 8). Неопубліковані дослідження: «Техника офорта»; «Техника гравюры на дереве и линолеуме»; «И. Я. Билибин»; мемуари «Книга скитаний».

Примітки

Література Мозалевський Іван Іванович // ; Мозалевський Іван Іванович // ; Дмитрієнко М. Ф. Мозалевський Іван Іванович // ; Андрейканіч А. І. Мозалевський Іван Іванович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 72. ISBN 966-5467-23-4; Бащенко Р. Д., Гаврилюк М. І. Мозалевський Іван Іванович //