«Робітничий клас іде в рай» () — італійська політична драма 1971 року, яку поставив режисер Еліо Петрі.
Фільм став лауреатом Золотої пальмової гілки 25-го Каннського кінофестивалю (разом зі стрічкою «Справа Маттеї» режисера Франческо Розі), премії «Давид ді Донателло» за найкращий фільм року та низки інших кінонагород .
Сюжет Лулу Масса працює токарем на одному з міланських заводів. Він зразковий робітник, за що його любить начальство і ненавидять колеги по роботі. Одного разу Лулу втрачає на роботі один з пальців, і, вперше невдоволений умовами роботи, бере участь у страйку, змінюючи прибічників і стаючи на стежку класової боротьби. Після цього його відразу звільняють, а потім наймають знову. В результаті Лулу остаточно заплутався у власних переконаннях…
У ролях Джан Марія Волонте ···· Лулу Масса |-valign="top" |align="right"| Маріанджела Мелато || ···· ||Лідія Джино Перніче ···· Сіндачаліста |-valign="top" |align="right"| Луїджі Діберті || ···· ||Бассі Донато Кастелланета ···· Маркс |-valign="top" |align="right"| Джузеппе Фортіс || ···· ||Валлі Коррадо Соларі ···· Мена |-valign="top" |align="right"| Флавіо Буччі || ···· ||фабричний робітник Рената Дзаменго ···· Марія |-valign="top" |align="right"| Сальво Рандоне || ···· ||Мілітіна
Визнання Нагороди та номінації фільму «Робітничий клас іде в рай»Нагороди та номінації фільму «Робітничий клас іде в рай» на сайті IMDb Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат25-й Каннський міжнародний кінофестивальЗолота пальмова гілкаРобітничий клас іде в рай Спеціальна згадкаДжан Марія Волонте Премія «Давид ді Донателло»Найкращий фільмРобітничий клас іде в рай Спеціальний «Давид» за акторську груМаріанджела Мелато Премія «Золотий глобус»Найкращий акторДжан Марія Волонте Італійський національний синдикат кіножурналістівПремія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботуЕліо Петрі Найкращий акторДжан Марія Волонте Найкращий акторкаМаріанджела Мелато Найкращий актор другого плануСальво Рандоне Найкращий сценарійЕліо Петрі, Уго Пірро Найкращий оригінальний сюжетЕліо Петрі, Уго Пірро
Примітки
Посилання (станом на 24.09.2016)