Мойсеєнко Петро Онисимович (також Мойсеєнко Петро Анісимович, псевдоніми Анісимов, Щербаков, Онісімов) ( — ) — один з перших російських робітників-революціонерів, учасник народницького та соціал-демократичного рухів.
Уродженець села Обиденного Сичовського повіту Смоленської губернії в родині кріпосних селян. 1871 — 1874 — працював в Орехово-Борисові на фабриці Зіміна, де й отримав спеціальність ткача. З 1874 року — в Петербурзі. Тут він познайомився з Георгієм Плехановим і Степаном Халтуріним, які здійснили на нього дуже сильний вплив. 1878 — Мойсеєнко разом з Халтуріним і Обнорським засновують «Північний союз боротьби за визволення робітничого класу».
1865 як учень був відданий на московську фабрику. Від 1871 працював ткачем у м. Орєхово-Зуєво (нині місто Московської області, РФ). Від 1874 — у Санкт-Петербурзі на фабриці Шау. Брав участь у діяльності петербурзьких народницьких гуртків (див. Народники). Учасник Казанської демонстрації 1876 та член Північного союзу російських робітників (1878). 1878—83 за участь у страйковому русі висланий спершу до Смоленської, а пізніше — до Єнісейської губернії.
Після повернення в 1884 році поступає на ткацьку Нікольську мануфактуру Сави Морозова в м. Орєхово-Зуєво.
Організував революційний робітничий гурток. 7 січня 1885 року разом з робочим очолив страйк, що став найбільшим організованим страйком робітників у Російській імперії. Страйкувало до 8 000 чоловік. Заарештований і засланий на 5 років до Архангельської губернії (1885—89).
Після повернення із заслання проводив революційну діяльність у м. Ростов-на-Дону (нині місто в РФ; 1893—94). Заарештований і висланий до Вологодської губернії (1894—98). Від 1899 — на Донбасі та в м. Маріуполь.
З 1901 року — член Російської соціал-демократичної робітничої партії, більшовик. 1901 — 1908 — працює на рудниках Донецького басейну. З травня 1902 року працює теслярем на Центральному руднику Щербинівки (нині шахта імені Дзержинського), заснував соціал-демократичні гуртки, які 1903 року об'єднались в Щербинівську соціал-демократичну організацію. Засновник «Північно-руської робітничої спілки», один із більшовицьких керівників революції 1905 у Донбасі.
1905 входив до складу страйкового комітету Щербинівського рудника. 1909—10 — у м. Баку (нині столиця Азербайджану). Від 1912 — у м. Горлівка, де став одним із керівників Горлівського страйку, в якому взяли участь понад 30 000 чоловік (1916). 1917—18 — учасник громадянської війни на Північному Кавказі та в Баку. Інструктор народної освіти в м. Мінеральні Води (нині місто Ставропольського краю, РФ; 1920—21). Від 1922 працював у Харківському інституті історії партії. Автор спогадів з історії революційного руху 70-х рр. 19 — поч. 20 ст. У останні роки працював в Істпарті в Харкові.
Помер у м. Харків, похований у м. Орєхово-Зуєво.
1924 — опубліковано мемуари «Спогади (1873 — 1923)», відомий також вірш «Я хочу вам рассказать», написаний 1879 року.
Вшанування пам'яті
Пам'ятник П. А. Мойсеєнко встановлено в Орєхово-Борисово на вулиці В. І. Леніна. У Санкт-Петербурзі в 1925 році Нова бумагопрядильня перейменована на фабрику ім. П. Анісімова. В 1972 році у дворі фабрики встановлений бюст Мойсеєнку, його іменем названа вулицяЕнциклопедія «Санкт-Петербург». У січні 1986 року в місті Торецьку Донецької області на будівлі, в якій знаходилася теслярна майстерня, де працював П. А. Мойсеєнко, встановлено меморіальну дошку.
Див. також Список осіб, що підпадають під закон про декомунізацію
Примітки
Джерела Большая советская энциклопедия Біографічна довідка О. В. Ясь. Мойсеєнко Петро Онисимович //