Ресоціалізація ( (повторне, відновлювальна дія) + (суспільний), , ) — в загальному значені, це пристосування людини до життя в новому співтоваристві. Наприклад еміграція, набуття нового віросповідання, входження в інший соціальний клас.
В значенні правового терміна під ресоціалізацією розуміють свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства. Необхідною умовою для ресоціалізації є виправлення засуджених. (ч. 1, 2 ст. 6, Кримінально-виконавчий кодекс України).
Основними засобами виправлення та ресоціалізації є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), праця, соціально-виховна робота, навчання та громадський вплив. Ці засоби застосовуються з урахуванням виду покарання, особи засудженого, характеру та ступеня суспільної небезпеки й мотивів вчиненого злочину, а також поведінки засудженого під час відбування покарання. (ч. 3, 4, ст. 6, Кримінально-виконавчий кодекс України).
Окрім того, ресоціалізація злочинців є метою відновного правосуддя і реституційної юстиції.
Див. також Соціальна реабілітація; Відновне правосуддя; Кримінально-виконавчий кодекс України.
Посилання Ресоціалізація //