«Ми були брехунами» () — підлітковий роман Е. Локгарт. Твір вважається одним з найкращих книг 2014 року для молоді за версією «The New York Times», «Publishers Weekly» та «The Wall Street Journal». Роман отримав схвальні відгуки критиків і переміг у номінації «Найкраща художня література для підлітків» премії Goodreads Choice Award.
Книга зосереджує свою увагу на таких темах, як: самосприйняття, сімейна мораль, можливі жахливі наслідки чиїхось помилок. Дія роману розгортається навколо багатої сім'ї, яка проводить кожне літо на своєму приватному острові. Проте, не кожне літо однакове — коли щось трапляється з Кейденс під час її п'ятнадцятого літа на острові, четверо «брехунів» (Кейденс, Джонні, Міррен та Ґет) знову збираються разом аж через два роки. До Кейденс починають повертатися спогади про нещасний випадок, що стався того літа.
Сюжет Каденс Сінклер Істман — найстарша онука заможного голови родини Гарріса Сінклера. Гарріс має трьох дочок: матір Каденс, Пенні, та її тіток Керрі й Бесс. Він володіє островом Бічвуд біля Мартас-Віньярд, де Сінклери проводять літо.
Каденс, її двоюрідні брати Джонні й Міррен, а також їхній найкращий друг Ґет Патіл — ровесники, яких у родині разом називають «Брехунами». Ґет, племінник партнера Керрі Еда, почав приїжджати на острів із восьмого літа. Під час чотирнадцятого літа Каденс і Ґет закохуються та починають стосунки.
Під час п’ятнадцятого літа Каденс отримує серйозну травму голови. Вона пам’ятає лише, що вдарилася головою об воду. Більшість подій того літа стерлася з її пам’яті, хоча деякі уривки все ж залишилися. Вона починає багато думати, страждає від сильних мігреней, а згодом стає залежною від «Перкоцету» та змушена повторити навчальний рік.
Коли Каденс намагається зв’язатися з Джонні та Міррен, вони ігнорують її. Її мати Пенні не дозволяє їй повернутися на острів під час шістнадцятого літа й натомість відправляє її подорожувати Європою з батьком. Каденс більше не близька з батьком після того, як він зрадив її матір і покинув сім’ю.
Під час сімнадцятого літа Каденс нарешті повертається на Бічвуд. Вона здивована, побачивши, що її колись владний дідусь тепер страждає на деменцію, а прекрасний колоніальний маєток Клермонт замінили на Новий Клермонт — холодну сучасну будівлю, позбавлену чарівності старого будинку.
Інші «Брехуни» поводяться з Каденс дивно й відмовляються розповідати, що сталося під час п’ятнадцятого літа. Кажуть, що Пенні порадила їм дозволити Каденс самій усе пригадати. Вони не хочуть проводити час у Новому Клермонті і оселяються в Каддлдауні. Каденс і Ґет поступово відновлюють свої колишні стосунки.
Каденс починає пригадувати події п’ятнадцятого літа. Вона згадує, що після смерті бабусі Тіппер між п’ятнадцятим і чотирнадцятим літом її мати та тітки почали сваритися через спадщину.
Усі три сестри намагалися використовувати своїх дітей, щоб заслужити прихильність Гарріса. Проте жодна з них не змогла самостійно побудувати кар’єру, незважаючи на престижну освіту та доступ до трастових фондів. Це дратувало Гарріса й загрожувало їхній спадщині.
Керрі також відмовилася вийти заміж за Еда, хоча вони жили разом майже дев’ять років. Гарріс був проти її шлюбу з чоловіком індійського походження, а Керрі боялася, що через одруження родина позбавить її фінансової підтримки.
Зрештою Каденс пригадує, що саме вона переконала інших «Брехунів» спалити Клермонт, щоб змусити родину припинити сварки. Вони сприймали маєток як символ усього поганого, що було в їхній родині.
Саме тому й було побудовано Новий Клермонт.
Спочатку Каденс радіє, думаючи, що її план допоміг зберегти родину. Але потім вона згадує, що «Брехуни» забули випустити собак її дідуся з будинку, і тварини загинули у вогні.
Коли Каденс звертається до Ґета по розраду, він неохоче запитує, чи це все, що вона пригадала.
Пізніше Каденс розуміє страшну правду: її вчинок спричинив смерть Джонні, Міррен і Ґета.
Вона передчасно підпалила перший поверх будинку, через що Джонні та Міррен опинилися заблокованими на верхніх поверхах, а Ґет — у підвалі. Вони не змогли вибратися з будинку, який охопило полум’я.
Каденс приходить до «Брехунів» у Каддлдауні. Вони кажуть їй, що їхня смерть не була лише її провиною, адже всі вони були співучасниками злочинної змови зі знищення маєтку її дідуся.
Вони також повідомляють, що більше не зможуть з’являтися їй. Ґет востаннє цілує Каденс, після чого він, Джонні та Міррен пірнають в океан і зникають.
Зрештою з’ясовується, що Керрі та Ед досі разом. Каденс намагається пережити втрату.
Персонажі
Брехуни Каденс «Кеді» Сінклер Істмен — єдина дочка Пенні Сінклер і найстарша онука Сінклерів; також оповідачка.
Гатвік «Гат» Метью Патіл — племінник партнера Керрі, Еда, який почав приїжджати проводити літо в Бічвуді з восьмого літа. Має індійське походження.
Джонатан «Джонні» Сінклер Денніс — старша дитина Керрі, народився на три тижні після Кеденс; другий за старшинством серед онуків Сінклерів. Любить вечірки та є ловеласом, а також вправним тенісистом.
Міррен Сінклер Шеффілд — старша дочка Бесс, третя за старшинством серед онуків Сінклерів.
Сінклери Гарріс Сінклер — заможний патріарх родини, владний магнат, який любить спостерігати, як його діти змагаються заради його схвалення.
Тіппер Сінклер — матріарх родини, дружина Гарріса.
Пенні Сінклер Істмен — мати Каденс і середня дочка Сінклерів.
Керрі Сінклер Денніс — мати Джонатана та Вілла, старша дочка Сінклерів.
Бесс Сінклер Шеффілд — мати Міррен, Ліберті, Бонні та Тафта, наймолодша дочка Сінклерів.
Вілл Сінклер Денніс — наймолодший двоюрідний брат Каденс, син Керрі.
Бонні Сінклер Шеффілд — близнючка Ліберті, дочка Бесс.
Ліберті Сінклер Шеффілд — близнючка Бонні, дочка Бесс.
Тафт Сінклер Шеффілд — син Бесс.
Написання книги Е. Локгарт писала «Ми були брехунами», уже знаючи фінал. Її особливо надихали несподівані кінцівки романів Ґілліан Флінн, зокрема «Зникла», оскільки перший сюжетний поворот усе одно залишав читача зацікавленим. Також на неї вплинув роман Ребекки Стед «Коли ти мене досягнеш», у якому численні дрібні деталі наприкінці складалися в єдину картину.
Незадовго до створення попереднього примірника для читачів вона змінила структуру фіналу за порадою письменника Джона Ґріна.
Образ Ґета, який належить до «Брехунів», але водночас залишається чужим для родини, частково був заснований на досвіді Локгарт як стипендіатки у приватних школах, а також на романі Емілі Бронте «Буремний перевал».
Телевізійна адаптація У липні 2022 року Е. Локгарт оголосила, що роман «Ми були брехунами», а також його приквел «Сім’я брехунів», будуть адаптовані у форматі телевізійного серіалу. Права на екранізацію придбали компанія My So-Called Company Джулі Плек та Universal Television.
Плек адаптувала книги для телебачення й назвала цю можливість «однією з найважливіших подій у своїй кар’єрі». Прем’єра серіалу «Ми були брехунами» відбулася 18 червня 2025 року — усі вісім епізодів стали доступними одночасно.
Джерела Е. Локгарт. Ми були брехунами. — Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 219 с.
Посилання Бестселер New York Times «Ми були брехунами»: книга, яка шокує своїм фіналом Семпл українського перекладу