Геннес Вайсвайлер (, 5 грудня 1919, Ерфтштадт — 5 липня 1983, Еш) — німецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Один з найуспішніших тренерів усіх часів — за тренерську кар'єру завоював 11 трофеїв, 8 з яких з німецькими клубами. Його вплив на футбол виходить далеко за межі Німеччини. У Німецькій Академії Спорту в Кельні, де він працював між 1957 і 1970 роками, були підготовлені сотні тренерів зі всього світу. У 2005 році навчальний центр для тренерів названо у його честь Геннес-Вайсвайлер-Академія.
Його тренерська робота найбільш тісно пов'язана з менхенгладбахською «Боруссією» в 1960-х і 70-х роках та «Кельном» у 1950-х і в другій половині 1970-х років. Він також відомий тим, що відкрив таланти багатьох відомих футболістів, таких як Гюнтер Нетцер, Берті Фогтс, Юпп Гайнкес, Райнер Бонгоф, Аллан Сімонсен, Улі Штіліке та іншихWerner Jakobs: 100 Jahre Borussia Mönchengladbach. Rheinsport networking, Kaarst 1999. С. 47..
Біографія
Ранні роки Вайсвайлер народився в сім'ї домогосподарки і адвоката. Геннеса юриспруденція не приваблювала, він з дитинства мріяв стати футболістом, що в перший час викликало незадоволення батька. Повоєнна доля батьків Вайсвайлера достовірно не відома, за однією з версій вони загинули в останні роки війни.
Кар'єра гравця Геннес Вайсвайлер переїхав у Кельн, щоб отримати гідну освіту. Він почав свою футбольну кар'єру в клубі «Лехеніх» (). Після закінчення середньої школи він вступив у Вищу комерційну школу Кельна«Банк Р.» Hennes // Buchreihe: Zeugen Städtischer Vergangenheit. — Менхенгладбах: Band 18, 2000.. У 1935 році Вайсвайлер перейшов у «Кельнер BC» (район Клеттенберг). У віці 17 років він дебютував у місцевому дербі проти «VfL Кельн 1899» — це і був його перший матч у професійному футболі. Під керівництвом граючого тренера Юппа Блезера він робив свої перші кроки в Гаулиге Миттелрейн.
Після закінчення вищої школи в 1938 році розпочалася стажування Вайсвайлера як харчового оптовика. Під час війни він був призначений до відділу протиповітряної оборони у Грайфсвальді та Квакенбрюку. Коли його передислокували в Мюнхен, він тимчасово грав у місцевому «Ваккері»«Шульц Л.» Trainer. Die großen Fußballstrategen. — Мюнхен: Verlag Copress, 1989. С. 83.. У Данцигу в березні 1945 року він разом зі своїм загоном був узятий у полон радянськими військами, але через кілька місяців повернувся додому«Бітер Ю.» Hennes Weisweiler // Die Meistermacher. — Пфаффенвайлер: Verlag mohmed press, 2004. С. 96.. Після повернення в рідне місто завдяки «великому обміну» він присвятив себе роботі в клубі «Лехеніх», де обіймав посаду тренера. У 1947 році він вступив у спортивний Кельнський університет на перший курс навчання, щоб отримати відповідну спортивну освіту і закінчив його з відзнакою.
Від гравця до тренера в Кельні Після заснування футбольного клубу «Кельн» у 1948 році, Геннес Вайсвайлер був відібраний у перший склад клубу. Команда була зареєстрована в 1949 році в Західному Дивізіоні, потім метою стало досягнення Західнонімецького Першого Дивізіону (Оберліга)«Хардт Т., Хохндорф Т., Морбитцер Б., Далкамп Х., Грюне Х.» Hennes & Co. С. 53., він отримав посаду граючого тренера. Вайсвайлер займав цей пост до 1952 року. За цей час Геннес зіграв 62 матчі в лізі.
У 1955 році він повернувся в клуб ще на три роки як головний тренер, але залишив команду в 1958 році, приєднавшись до місцевого конкурента, «Вікторії», яка також грала у Оберлизі, але клуб залишився в тіні «Кельна». Після заснування Бундесліги у 1963 році «Вікторія» грала в Регіональному Дивізіоні, четверте місце стало найвищим досягненням в історії клубу, і це сталося в останній рік перебування на посту ВайсвайлераШульц Л. «Trainer. Die großen Fußballstrategen.» С. 85..
«Боруссія» (Менхенгладбах) (1964—1975) У 1964 році Геннес зайняв пост тренера менхенгладбахської «Боруссії»«Енрих Х., Арец М.» Die Elf vom Niederrhein. Borussia Mönchengladbach 40 Jahre in der Bundesliga. — Геттінген: Verlag Die Werkstatt, 2005. С. 11.. Клуб всього 4 роки тому виграв перший у своїй історії великий трофей — Кубок ФРН у 1960 році, але вже через сезон вилетів у Другу Бундеслізу, де фінішував лише на 8-му місці.
Вайсвайлер знайшов для команди кілька перспективних місцевих талантів: 19-річного Гюнтера Нетцера і Юппа Гайнкеса. Також були прийняті в команду Бернд Рупп і Герберт Лаумен, які пізніше грали за національну збірну. Через рік «Боруссія» фінішувала на вершині ліги і здобула путівку в Бундеслігу.
З початком нового сезону ще один 19-річний гравець приєднався до команди — Берті Фогтс. Тим не менш, перші роки в Бундеслізі були швидше процесом накопичення досвіду. Незважаючи на підписання ще одного талановитого гравця — Герберта Віммера — «Боруссія» за два сезони не піднялася вище 8-го місця (13-е і 8-е місця в Бундеслізі відповідно). На третій рік клуб вперше привернув увагу широкої аудиторії та посів третє місце, незважаючи на перехід Гайнкеса в «Ганновер 96»«Банк Р.» Hennes. С. 27.. Команда, що вже прославилася своїм атакуючим стилем, змогла повторити цей успіх у наступному році. На початку сезону 1969/70 «Боруссію» навіть називали головним конкурентом «Баварії» в боротьбі за чемпіонський титул: захист було підсилено гравцем збірної ФРН, Людвігом Мюллером, а атака — данським футболістом Ульріком Ле Февром. Головне було в тому, що такі таланти, як Горст Кеппель, майбутній тренер «Боруссії», досягли достатньої зрілості, щоб грати на найвищому рівні. Вирішальним була також можливість Вайсвайлера знайти і підписати додаткових обдарованих молодих гравців. Така орієнтація на молодь зрештою дала прізвисько «Боруссії», яке вони носять і донині — Die Fohlen (жеребці).
Дійсно, до кінця року команда вперше стала чемпіоном, і ще дванадцять місяців потому клуб з Менхенгладбаха став першою командою в історії Бундесліги, якій вдалося захистити титул. Після перемоги з рахунком 4:1 на виїзді у Франкфурті проти місцевого «Айнтрахта» «Боруссія» опинилася поза межею досяжності для «Баварії» в останньому турі.
Їх перша участь у Кубку європейських чемпіонів закінчилася другим раундом, коли після двох нічиїх з англійським «Евертоном» (1:1) «Боруссія» програла в серії пенальті«Венрих М.» Der Europapokal. Band 1. 1955 bis 1974. — Кассель: Agon-Verlag, 2007. С. 377.. На наступний рік на них чекала зустріч з Еленіо Еррерою, фахівцем з катеначо, і його «Інтером», який приїхав на стадіон «Бекелберг». «Боруссія» розгромила суперника з рахунком 7:1, але в ході матчу Роберто Бонінсенья з «Інтера» постраждав від кинутої з трибун порожньої бляшанки і був винесений з поля на ношах. Цікаво те, що немає реальних доказів цього інциденту, крім порожньої банки, у суді також було сказано кілька слів супроводжуючих чиновників «Інтера». Незважаючи на це, УЄФА анулював результат матчу і постановив провести матч на нейтральному полі в Західному Берліні.
«Інтер» виграв домашній матч проти «Боруссії», що ще не встигла прийти до тями після такого рішення, з рахунком 4:2 і зумів відстояти на нуль на виїзді. Крім того, в Бундеслізі тільки через три дні після першого тріумфу проти «Інтера» вони перемогли команду-відкриття сезону і майбутнього віце-чемпіона, «Шальке 04», з розгромним рахунком 7:0, але «Баварія» отримала титул чемпіона, а «Боруссія» стала лише третьою«Мерк У., Шулин А., Гросман М.» Bundesliga Chronik 1971/72. — Касель: Agon Sportverlag, 2008. С. 96.. Перед початком сезону «Боруссію» повинні були покинути Дітріх, Горст Кеппель і Герберт Лаумен, і, таким чином, всі лінії команди були ослаблені, а нові таланти, такі як Райнер Бонгоф і Дітмар Деннер ще не в змозі були заповнити прогалини.
Сезон 1972/73 ознаменувався подальшою реструктуризацією команди. Досвідчені гравці, такі як Ульрік Ле Февр, покинули клуб. У новій команді були два молодих данських нападники: Хеннінг Єнсен і Аллан Сімонсен. Якщо перший відразу справив хороше враження на тренерський штаб, то з Сімонсеном було все навпаки. Вайсвайлер продовжував вірити у гравця, що сприймалося із загальним несхваленням. Однак, п'ять років потому Сімонсен став кращим гравцем Європи і був нагороджений Золотим м'ячем, він і донині є єдиним гравцем в історії Данії, що отримував даний трофей.
Однак, сезон був затьмарений першим великим конфліктом між тренером і його гравцем. Гюнтер Нетцер разом зі своїми одноклубниками, Гербертом Віммером і Юппом Гайнкесом грали за ту збірну ФРН, яка виграла чемпіонат Європи 1972 року у Бельгії, і багато хто думав, що вони є кращими гравцями турніру. Вайсвайлеру не подобалося зарозумілість і марнославство його гравців. Конфлікт закінчився розривом контрактів, за кілька тижнів до кінця сезону було оголошено про перехід Нетцера в «Реал Мадрид». Одним з найбільш емоційних по атмосфері в сезоні був для команди фінал Кубка Німеччини в Дюссельдорфі, де вона грала проти рідного клубу Вайсвайлера, «Кельна». Тренер залишив Нетцера на лавці запасних. Тим не менше, матч став одним з найбільш видовищних з усіх німецьких фіналів. Незважаючи на температуру +35°С, обидві команди грали в атакуючій манері, але по обидва боки стояли голкіпери високого класу: Вольфганг Клефф («Боруссія») і Герхард Вельц («Кельн»), останній навіть відбив пенальті Гайнкеса у другій половині. У короткій перерві перед додатковим часом Нетцер не домовляючись з головним тренером вийшов на поле, підійшов до втомленого гравця своєї команди — Крістіана Куліка і сказав йому, що для нього матч закінчився. Коли суддя відновив матч, Нетцер, який вийшов на поле, забив переможний гол для «Боруссії». Так закінчився один із знакових футбольних фіналів для команди. Тим не менше результати чемпіонату були не дуже високими, так як «Боруссія» в підсумку посіла лише п'яте місце в лізі.
Міжособистісні проблеми відійшли в сторону, і у Вайсвайлера було більше часу на роботу над командою. Зусилля виправдалися, коли «Боруссія» закінчила сезон 1973/74 другою. Вайсвайлер продовжував поповнювати команду новими талантами, зокрема, Улі Штіліке, який, зрештою, потім перейшов у «Реал Мадрид» як і Нетцер.
Відновлення гармонії також допомогло Вайсвайлеру провести вдалий прощальний сезон. 86 голів у лізі, результат, який ніколи раніше не досягався німецьким клубом, привів команду до чемпіонства. До того ж «Боруссія» отримала також свій перший міжнародний титул, коли після невдалого 0:0 у Німеччині з «Твенте» у Голландії господарі були розгромлені з рахунком 5:1 у матчі-відповіді фіналу Кубка УЄФА. На цьому перебування Геннеса Вайсвайлера в Менхенгладбаху закінчилося. За цей час «Боруссія» виховала багато талановитих гравців і стала впливовою силою німецького футболу.
«Барселона» (1975—1976) Після одинадцяти років з «Боруссією» Вайсвайлер переїхав влітку 1975 року в іспанський топ-клуб «Барселону». Його попередник, Рінус Міхелс через чотири роки повернувся в рідний Амстердам, і «Барселона» запропонувала зірковому тренеру щомісячний оклад 40 000 німецьких марокШульц-Мармелинг Д. Hennes Weisweiler // Strategen des Spiels. Die legendären Fußballtrainer. — Геттінген: Verlag Die Werkstatt, 2005. С. 408—410. та проживання біля узбережжя Середземного моря. Щедра зарплата не була вирішальним фактором для Вайсвайлера. Коли його запитали, чому він покинув Менхенгладбах на піку свого успіху і популярності, він сказав в інтерв'ю:
«Я вже сформував свій стиль у тій команді. Тепер я буду намагатися втілити його в Іспанії.»