Мохаммед Зайнул Абедін (, ;) — індійський мусульманський і пакистанський поет і письменник, який писав вірші та прозу на урду, каді в князівстві Хайдарабад. Він був останнім каді Удгіра в Хайдарабадському князівстві.

Біографія Зайнул Абедін народився в Парбхані 8 грудня 1892 року. Він був єдиним сином у родині каді Мухаммеда Хусейна Бадруддіна Абедіна і Рахімунніси Бегам. Його родовід сходив до першого праведному халіфа Абу-Бакра. Він також був прямим нащадком знаменитого суфія Баха-уд-Діна Закарії Мультані (1160—1267), правнук якого шейх Нізамудін близько 1343 переїхав до Декану під час правління султана Мухаммеда бен Туглака. Надалі ця гілка родини оселилися в Хайдарабаді, і на час народження майбутнього поета проживала в цьому місті вже майже шість століть.

Предки Зайнула Абедіна носили титул «каді» і служили суддями і адміністраторами в різних населених пунктах, розташованих на захід від міста Хайдарабад. Сам він був останнім каді Удгіра в Хайдарабадському князівстві.

Освіта Початкову і середню освіту здобув на арабській, перській та англійській мові, дотримуючись Дарс-я-Нізамі. Він був першим представником сім'ї, що вивчив англійську мову, і в подальшому виступав за її вивчення, ставши в опозицію мусульманським літературним колам Хайдарабаду, які вважали англійську мову ще одним засобом колонізації місцевого населення. Зайнул Абедін, навпаки, у знанні англійської мови бачив можливості для використання досягнень європейської наукової думки. З 1910 по 1912 рік він навчався в Бомбейському університеті. Повідомляється, що в цей період він часто хворів, тому повернувся в Хайдарабад, де вступив до коледжу Нізама і в 1915 році завершив там освіту, закінчивши проміжний курс (Intermediate).

Кар'єра в уряді Хайдарабаду Після закінчення коледжу Нізама у 1915 році він склав іспит на Громадянську службу Хайдарабаду (H.C.S.) посівши перше місце в конкурсі. Він вступив на службу в H.C.S. у 1916 році.

Він став одним із перших офіцерів престижної Громадянської служби Хайдарабаду і врешті-решт дослужився до рангу секретаря (або назіма) в уряді нізама Хайдарабадського князівства. Його старший син Казі Абдур Рашид також пішов його стопами і приєднався до Громадянської служби Хайдарабаду в 1946 році, за два роки до падіння князівства.

Після вступу на державну службу його першим призначенням було проходження підготовки з питань доходів в Акола та Амраваті. У наступні роки він успішно склав відомчий іспит Центральних провінцій і Берару, посівши перше місце у регіоні Берар за результатами вищого іспиту з питань оподаткування. Потім він з відзнакою склав вищий судовий іспит, а також вищі іспити з бухгалтерського обліку та геодезії. Серед місцевих мов він здобув знання маратхі та склав письмовий тест з цієї мови.

У його веденні знаходився збір податків і робота в судових організаціях. Протягом своєї професійної кар'єри він обіймав наступні посади: Додатковий Мададгар-е-Мал в Аурангабаді (1327F) 3-й Талукдар у Бід Помічник суперінтенданта поселень у Варангалі Офіцер табору для голодуючих в Амбаді та Аурангабаді Відповідальний за питання будівництва залізниці Белларша — Казіпет Помічник суперінтенданта поселень у Варангалі 3-й талукдар в Удгірі та Джална у 1921 році Мунсіф і магістрат в Андоле (Медак) і Кандхарі (Нандед) Виконуючий обов'язки додаткового окружного судді в Нандеді Помічник субедара в Аурангабаді у 1929–30 роках Спеціальний офіцер у Нізамсагарі та Борлумі, Нізамабад Виконуючий обов'язки спеціального 1-го талукдара, округ Нізамсагар 2-й талукдар у Нізамабаді Виконуючий обов'язки 1-го талукдара в Біді Помічник секретаря з доходів у Хайдарабаді 1-й талукдар в Асіфабаді Спеціальний офіцер, Департамент лісового господарства Виконуючий обов'язки заступника секретаря з доходів у Хайдарабаді Спеціальні обов'язки в Секретаріаті з доходів, Хайдарабад, 1935 рік 1-й талукдар у Нізамабаді, 1939 рік Назім-е-Абкарі, Департамент доходів.

Останньою посадою на державній службі для нього стало призначення каді міста Удгір, яку він втратив після включення Хайдарабадського князівства до складу Індії в 1948 році. Це стало кульмінацією багатовікової сімейної традиції, оскільки його предки обіймали цю посаду майже 600 років.

Еміграція до Пакистану Втративши все нерухоме майно, Зайнул Абедін, разом з сім'єю, вирішив шукати безпеки та емігрував до Пакистану. Спочатку він переїхав до Бомбея, а наприкінці 1948 року сів на пасажирський корабель до портового міста Карачі.

Він оселився в місті Мірпур-Хас у Сінді, де держава частково компенсувала йому втрати за рахунок майна евакуйованих індуїстів, які мігрували до Індії. Йому виділили близько 1 000 акрів землі разом з млином і друкарнею. Протягом наступних кількох років він намагався утвердитися на новому місці. Решту своїх років у Мірпур-Хасі він присвятив розвитку сільськогосподарських ферм і соціальній роботі в цьому районі. Більша частина провінції Сінд була відсталою, і британці не приділяли достатньо уваги розвитку цих міст і сіл. Робота над проектами розвитку та допомога у подоланні бідності в регіоні була важким завданням. Зайнул Абедін помер 23 травня 1962 року і був похований на своїх фермах у Мірпур-Хасі.

Сім'я У 1919 році каді Зайнул Абедін одружився з Сахібні Бегум (відомою як Паша Бегум), правнучкою знаменитого суфія Текмала Сеїд Сахіба Хусайні. Вона народила йому синів — Абдур Рашида і Абдул Каюма і дочок — Разію Бегум, Алію Бегум, Хумайру Бегум і Абід Бегум. Сахібні Бегум померла в 1927 році в результаті ускладнень, що виникли після народження дитини.

Оскільки його діти були ще малими, Зайнул Абедін вирішив одружитися вдруге. Він одружився з Зохрою Бегум, дочкою каді Ахмеда Мунірудіна — каді міста Парбхані. Його друга дружина була племінницею першої. Зохра Бегум народила дочку Закію Бегум і синів — Саїдудіна Масуда, Саїда Бадрудіна і Мазхарудіна Таріка.

Його онуками є Казі Вікаруддін, Казі Такіуддін Аділ, Казі Зулкадер Сіддікі, Казі Абдул Муктадір і Казі Узаїр.

Поезія та публікації Зайнул Абедін був самобутнім поетом і видав єдиний поетичний збірник «Диван» (Diwan-e-Abid). Він видавав свої вірші під псевдонімом (takhallus) Абід. Багато з його поетичних творів і коротких двовіршів були вигравірувані на будівлях, пам'ятниках і спорудах у Хайдарабадському князівстві, які були ним відкриті або побудовані. Часто його двовірші вказували рік заснування будівлі або пам'ятника через літературні форми. Для цього він користувався арабськими літерами, які також мають числове значення, і, таким чином, вказував фактичну дату через імена та поетичні образи. Він також називав своїх дітей та онуків так, щоб арабські літери в імені додавалися до року їх народження.

Зайнул Абедін також є автором ряду статей і книг про поезію, літературу, історію, релігію та етику. Серед його опублікованих книг: «Про велич печер Аджанти» (On Splendour of Ajanta Caves) «Диван-е-Абід» (Diwan-e-Abid) — збірка його поезії.

Посилання Kazi Mohammed Zainul Abedin