Петро Канізій (; прізвище від «собака» відповідно до оригінального голландського прізвища De Hondt з тим же значенням; 8 травня 1521, Неймеген — 21 грудня 1597, Фрібур) — нідерландський релігійний діяч, член ордену єзуїтів, канонізований Католицькою церквою в 1925 році. Зарахований до числа вчителів Церкви. Дядько Генріха Канізія.
Біографія У 1536—1546 роках навчався в Кельнському університеті, де зблизився з членами Товариства Ісуса. У 1543 році вступив до ордену, ставши першим єзуїтом з-поміж голландців. Після закінчення університету висвячений на священника, займався богослов'ям і видавничою діяльністю, зокрема, видав праці Кирила Александрійського і Папи Льва Великого. У 1548—1549 роках викладав богослов'я в Мессіні (Сицилія), в 1549 році склав вічні монаші обіти і в тому ж році отримав ступінь доктора богослов'я.
У 1549—1552 роках був ректором Віденського університету, викладав у ньому богослов'я. Тричі відмовлявся від прийняття сану єпископа, бажаючи зосередитися на справах ордена.
У 1556—1569 роках обіймав посаду провінціала південнонімецької провінції Товариства Ісуса. У цей період він став одним з найбільш впливових членів ордену. Постійно роз'їжджав по всій Німеччині, засновував і контролював єзуїтські школи. Ставши довіреною особою багатьох з католицьких князів Південної Німеччини, енергійно протидіяв поширенню Реформації. Мав великий вплив на імператора Священної Римської імперії Фердинанда I. Брав участь у роботі Тридентського собору, після його закінчення виконував в Німеччині ряд папських місій, спрямованих на реалізацію постанов собору.
У 1580 році Канізій поїхав з Німеччини, залишивши у себе за спиною німецьку провінцію єзуїтів, яка перетворилася завдяки його діяльності в потужну контрреформаційну силу. Останні 17 років життя він провів у швейцарському Фрібурі, де заснував школу єзуїтів, що стала згодом основою Фрібурзького університету.
Творчість Петро Канізій — автор 30 богословських творів. Найбільшу популярність здобули три катехизис — «Сума християнського вчення», «Сума християнського вчення, розбита на питання і пристосована до сприйняття людей неосвічених» і «Малий катехизис». Катехизми Канізія ще при його житті витримали понад 200 видань. Канізій також був відомий своїми проповідями, особливо в катедральному соборі Аугсбурга, де він регулярно служив у 1559—1568 роках.
Праці
Summa doctrinae christianae (1555) Catechismus minimus (1556) Parvus catechismus catholicorum (1558) De verbi Dei corruptelis (1571) De Maria Virgine (1577) Notae in evangelicas lectiones (1591—1593) Meditationes (1593) та інші.
Культ Відразу після смерті Канізія, було розпочато процес його беатифікації, який, однак, був перерваний у зв'язку з розпуском єзуїтів в 1773—1814 роках. У 1864 році Петро Канізій був зарахований до лику блаженних, 21 травня 1925 він канонізований і зарахований до Вчителів Церкви. Папа Лев XII називав Петра Канізія другим апостолом Німеччини після Боніфатія. Пам'ять Петра Канізія в Католицькій церкві — 21 грудня, в Німеччині прийнята дата 27 квітня.
Примітки
Посилання Santi, beati e testimoni Enciclopedia dei santi (Енциклопедія святих), santiebeati.it Catholic Encyclopedia: St. Peter Canisius