Ораціо Рімінальді ( 5 вересня, 1593, Піза — 10 грудня, 1630) — італійський художник доби раннього бароко.

Життєпис

Народився у місті Піза. Формувався як художник у оточенні маньєризму флорентійського зразка. Серед його вчителів — мало відомий місцевий художник Реньєро Альбергетті, Ауреліо Ломі, а потім Ораціо Джентілескі. Твори раннього періоду або не збережені, або віднесені до творів інших художників.

Римський період

Фах художника це стан залежності (від покровителя у 17 столітті, від моди, від панівних ідей і навіть розповсюджених художніх схем). Ораціо Рімінальді перебрався у папський Рим, де панували послідовники Караваджо. Аби витримати тиск конкуренції з римськими майстрами, він перейшов на стилістику караваджизму у її полегшеному варіанті, представниками котрого були Бартоломео Манфреді, Ніколо Реньєрі. Низка римських картин Ораціо Рімінальді наближена до творів французького художника Сомона Вує з її коливаннями він помірного караваджизму до типового італійського академізму («Дедал і Ікар», «Самсон», «Поклоніння мідному змієві»).

Покровителями здібного художника в Римі стануть представники родини Крещенці. Завдяки Крещенці молодий художник отримав декілька престижних замов від релігійних громад (вівтар «Мучеництво св. Цецилії»).

Повернення до Пізи і смерть

1627 року він повернувся до рідного міста. Художнику, що успішно попрацював у папському Римі, доручили роботи у Пізанському соборі. Серед них — фрески в куполі «Смерть св. Марії». У роботі над декоруванням купола йому допомагав його рідний брат.

Ораціо Рімінальді помер у грудні 1630 року як тоді вважали від чуми.

Обрані твори (перелік) «Дедал і Ікар» «Амур переможець» «Мучеництво св. Цецилії» «Мучеництво Катерини Александрійської» «Покарання Прометея» «Амур у пейзажі» «Жертвоприношення Ісаака» «Самсон перемагає філістимлян» «Портрет Курціо Чеулі» «Поклоніння мідному змієві» «Смерть св. Марії» (Успіння Богородиці)

Обрані твори (галерея)

<div style="max-height:450px">

Див. також Сейченто Маньєризм Живопис бароко Караваджизм Лоренцо Ліппі

Примітки

Джерела Jane Turner (a cura di), The Dictionary of Art. 26, pp. 396—397. New York, Grove, 1996. ISBN 1-884446-00-0 Gianni Papi, " Biographies ", dans Mina Gregori, Le Musée des Offices et le Palais Pitti, Paris, Editions Place des Victoires, 2000 (ISBN 2-84459-006-3), p. 658

Посилання