Олена Варшицька або Гелена Варшицька з князів Вишневецьких (1601 або 1602 — 10 березня 1660) — представниця українського магнатського і князівського роду.
Життєпис Походила зі знатного роду Вишневецьких. Донька князя Костянтина Вишневецького та Ганни Загоровської. Рано залишилася без матері, яка померла не пізніше 1603 року. Її та сестру Мар'яну виховувала бабуся — княгиня Маруша Збаразька, відома своєю чіткою православною позицією. Здобула гарну домашню освіту. Водночас про життя Олени до шлюбу збереглося дуже мало відомостей.
1631 року вона разом із братом Янушем успадкувала володіння князя Юрія Збаразького. 22 червня 1632 року вступила в шлюб з мазовецьким воєводою Станіславом Варшицьким. Як посаг дала чоловікові міста Смолен, Пільче, Мжгод, Казімежа-Велька та 39 сіл (Краківське воєводство), які отримала від брата Януша Вишневецького. Незабаром перейшла в католицтво.
За угодою з Янушем Вишневецьким, укладеною 2 березня 1633 року, Варшицька отримала міста й замки Прилуки та Новий Збараж із відповідними округами в Брацлавському воєводстві, замок і місто Гриців із низкою сіл на Волині. Натомість Варшицька остаточно відмовилася від усіх прав на решту володінь Юрія Збаразького.
До 1645 року разом з чоловіком мешкала в місті Варшиця (нині — передмістя Калинівки), яке 1635 року заснував Станіслав Варшицький. У зв'язку з повстанням на чолі з Богданом Хмельницьким 1648 року разом із чоловіком змушена була тікати з Варшиці, а потім із Прилук до Руського воєводства. Згодом перебралася до польських містечок — Пільче, Мжгод та Казімежа-Велька.
Померла 1660 року в замку Пільче, похована в Ченстохові, у костелі на Ясній Горі.
Родина Чоловік — Станіслав Варшицький. Діти: Тереза-Ядвіга, дружина Анджея Фірлея, каштеляна люблінського Ян Казімеж, ойцувський староста. Ганна, дружина Міхала Варшицького, воєводи сандомирського
Джерела Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od ko ccaczternastegowieku. — Warszawa, 1895. — 698 s. Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1. Slownik geograficzny Kroleslwa Polskiegoi innych krajow Clowianskich — Warszawa, 1888. — S. 220