Едуа́рд Арте́мович Марка́ров (, , 20 червня 1942, Баку) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — радянський і вірменський футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1963), заслужений майстер спорту СРСР (1973), заслужений тренер Вірменської РСР (1983), заслужений діяч фізичної культури та спорту Республіки Вірменія.

Клубна кар'єра Едуард Маркаров народився в родині футболіста Артема Агаларовича Маркарова, майстра спорту СРСР, який і став його першим тренером. За прикладом батька, Едуард захопився футболом і з хлопцями часто ганяв м'яч у дворі. У 14 років став тренуватися в бакинському «Локомотиві».

У 1961 році Маркарова помітив Борис Аркадьєв і запросив грати за бакинський «Нафтовик». Його партнерами по клубу були Юрій Кузнєцов, Алекпер Мамедов, Адамас Голодець і звичайно Анатолій Банішевський, з яким вони становили пару нападників бакинського клубу. Попри зіграність цієї пари, в збірну команду їх запрошували рідко, а коли запрошували, то майже не давали грати разом.

Наприкінці 1960-х років Маркарова почали переслідувати травми, і вирішивши змінити обстановку, він у 1971 році перейшов в єреванський «Арарат». З цим клубом у Маркарова пов'язаний найвдаліший період кар'єри. Спочатку як гравець він став дворазовим володарем Кубка СРСР, золотих і срібних медалей чемпіонату, а потім в 1976 році, вже як тренер срібним призером чемпіонату і фіналістом Кубка. У 1975 році нарівні з Гердом Мюллером став найкращим бомбардиром Кубка європейських чемпіонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Арарат» (Єреван) у 1975 році.

Виступи за збірну 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у матчі проти Чилі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни лише 3 матчі.

Кар'єра тренера На тренерську роботу потрапив Маркаров несподівано. З команди «Арарат», за яку грав Едуард, пішов старший тренер Віктор Маслов, і йому, як гравцю, що мав найбільший авторитет в команді, у 33 роки було запропоновано спробувати себе в новій якості. З ним весняний чемпіонат 1976 року «Арарат» закінчив на другому місці, завоювавши срібні медалі. У кубку під керівництвом Маркарова «Арарат» дійшов до фіналу. Після вдалого дебюту Маркаров усе-таки пішов з команди і став тренувати дітей у республіканській школі Вірменської РСР.

У 1979 році поїхав у Алжир, викладати в Інституті науки і спорту.

Після повернення знову працював в «Арараті», помічником Микити Симоняна. До розпаду СРСР працював асистентом тренера юнацької збірної СРСР. Потім знову працював з місцевими командами.

В період з 1995 по 1999 рік пропрацював у Лівані з командою «Оменмен», яка стала срібним призером чемпіонату Лівану і фіналістом національного кубка.

У 2001—2002 роках був віцепрезидентом аштаракської «Міки», в якій також і працював у статусі головного тренера.

У сезоні 2008 року Маркаров був головним тренером єреванської «Кілікії»Єреванську «Кілікію» очолив Едуард Маркаров . З приходом Маркарова команда покращила свої результати, проте з останнього місця так і не вибралася. В кінці року Маркаров за власним бажанням залишив посаду і перейшов на посаду тренера-селекціонера клубуМАРКАРОВ СТАВ КОНСУЛЬТАНТОМ .

З 2010 року працював віцепрезидентом з тренерських питань і директором школи клубу «Міка». Згодом у зв'язку зі звільненням головного тренера «Міки» з посади цю вакансію запропонували Маркарову і з червня по липень 2011 року він виконував обов'язки головного тренера клубу.

Статистика виступів КлубСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиВсьогоМатчіГолиМатчіГолиМатчіГолиМатчіГоли«Нефтчі» (Баку)1961111100011119623016100031161963371210003812196427810002881965311000003110196626120000261219673114530036171968257430029101969145000014519701935200245 Всього 251 88 ? 8 0 0 ? 96«Арарат» (Єреван)19712514410029151972222204228419732410850032151974215523529121975271052653817 Всього 119 41 24 10 13 12 156 63Всього за кар'єру370129??1312??

Титули і досягнення

Гравця командні: «Нефтчі» (Баку) Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1966 особисті: Кращий бомбардир сезону: 1962 (Приз редакції газети «Труд») «Арарат» (Єреван) командні: Чемпіон СРСР: 1973 Срібний призер чемпіонату СРСР: 1971 Володар Кубку СРСР: 1973, 1975 особисті: * У списках 33 кращих футболістів сезону в СРСР: № 2 — 1973; № 3 — 1971, 1975 Найкращий бомбардир Кубка європейських чемпіонів: 1974/75 4-е місце на чемпіонаті світу 1966 року Член клубу Григорія Федотова: 159 голів Згідно з опитуванням, проведеним в 1992 році, Е. Маркаров названий кращим футболістом Вірменії усіх часів, він також увійшов до десятки найкращих гравців Азербайджану за 70 років (1981).Григорян А. Маркаровы — «Бразильці» вірменського футболу. — Єреван, 2002.Про Кавказ

Тренера «Арарат» (Єреван) Срібний призер чемпіонату СРСР: 1976 (весна) Фіналіст Кубка СРСР: 1976 Юніорська збірна СРСР Чемпіон Європи (U-18): 1990 Бронзовий призер Чемпіонату світу: 1991 «Оменмен» Срібний призер чемпіонату Лівану: 1996/97 Володар Кубка Лівану: 1998/99 «Міка» Володар Кубка Вірменії: 2000, 2001

Почесний громадянин Почесний громадянин м. Фресно (США) Почесний громадянин м. Єрусалим (Ізраїль)

Нагороди Медаль «За заслуги перед Вітчизною» 1-го ступеня (2011)Вік Дарчинян, Артур Абраам, Аркадій Андриасян і Едуард Маркаров нагороджені медаллю

Література Винокуров В. Научится тот, кто хочет. — «Футбол-Хоккей», 1971. Григорян А. Г. Эдуард Маркаров: В мое время технари не были в фаворе. Еженедельник «Аргументы и факты», 03.10.1997. Григорян А. Г. Эдуард Маркаров: легенда двух республик. Газета «Спорт», Тбилиси, № 8, 1997 г. Григорян А. Г. К 100-летию армянского футбола. Маркаровы. Журнал «Мужчины». Ереван, № 1—2 — 1997 г., № 3—6 — 1998 г. Григорян А. Г. Маркаровы — «Бразильцы» армянского футбола. — Ереван: Амарас, 2002. ISBN 99930-1-032-4 Григорян А. Г. Где Вы, Эдуард Маркаров? — Газета Ноев Ковчег, август 2005 г. Григорян А. Г. Золотые голы как в чемпионате, так и в Кубке приближали «Арарат» к заветной цели. — Газета Ноев Ковчег, август 2013 г. Григорян А. Г. Гол имеет национальность. — Газета «Урарту» — № 23, 2000 г. Григорян А. Г. Первый «бразилец» армянского футбола. — Газета «Урарту» — № 38, 2001 г. Григорян А. Г. Берегись, вратарь, ударов — надвигается Маркаров. — Газета «Урарту» — № 44, 2001 г. Григорян А. Г. «Классные мужики» советского футбола против Маркарова. — Газета «Собеседник Армении» — № 5, 2007 г.

Примітки

Посилання

Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу»