Якуб Бо́ні де Понто (Jakób Boni de Ponto, також Deponto; ? Італія — , 1641, Львів) — львівський будівничий XVII століття.
Біографія Італієць за походженням. 1623 року прийняв міське право Львова (громадянство), однак при цьому не зміг представити документи про своє походження, пояснюючи це воєнними діями (йшлось, імовірно, про Тридцятирічну війну). Член львівського цеху будівничих. У 1621—1639 роках значився у списках старійшин цехуKowalczuk M. Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich (do roku 1772). — Lwów : Drukarnia «Dziennika Polskiego», 1927. — S. 73—76.. 1639 року в цеховій книзі згадується учень на ім'я Лукаш СмігловичKowalczuk M. Cech budowniczy… — S. 63..
Згідно з контрактом від 11 жовтня 1631 року перебудував для родини Бернатовичів кам'яницю, що на нинішній вулиці Федорова, 1 (збереглась, однак зазнала подальших перебудов у XIX ст.). 1631 року будівничий Амвросій Прихильний доручив йому спорудження шпиталю святого ЛазаряŁoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 78.. Інші документи свідчать, що Боні був задіяний до робіт дещо пізніше. А як винагороду отримав від Прихильного чинш від половини його кам'яниціZaucha T. Kościół i szpital p. w. Św. Łazarza // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 200. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.. Був власником будинку № 24 на вулиці Староєврейській. Заповів його шпиталеві святого ЛазаряВуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Вулиця Староєврейська, 26 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 144.. Аналізуючи стильові подібності, мистецтвознавець Володимир Вуйцик припускав, що у вірменської церкви Святого Хреста на вулиці Замарстинівській могли бути ті самі будівничі, що й у костелу святого ЛазаряВуйцик В. С. Вірменська церква Св. Хреста // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 103..
1640 року будівничий Амвросій Прихильний змінив свій заповіт і передоручив будівництво шпиталю Мартину Годному. Історик Владислав Лозинський трактує це як підтвердження недавньої смерті Боні. 1639 року Боні також востаннє згадується в цеховій книзі.Kowalczuk M. Cech budowniczy… — S. 76. 1647 роком датується згадка про невідомого з імені інженера Боні — автора одного з проектів львівських фортифікаційВуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 22.. Дослідники Ігор Оконченко і Микола Бевз трактують це як згадку про Якуба БоніБевз М. Оконченко І. Ідентифікація втраченої оборонної архітектури Львова XVII ст.: «Лінія Беренса» // Пам'ятки України. — 2004. — № 1. — С. 31; Оконченко О., Оконченко І. Організація бастіонних укріплень території середмістя та передмість Львова у XVII ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2013. — № 757. — С. 43..
Примітки