Агранов Вульф Йосипович

Вульф (Володимир) Йосипович Агра́нов ( 27 грудня 1918, Жлобин — 1 травня 1995, Київ) — радянський український і білоруський художник театру і кіно; член Спілки радянських художників України та Спілки кінематографістів України з 1960 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1980 року.

Біографія Народився 27 грудня 1918 року в місті Жлобині (тепер Гомельська область, Білорусь). 1938 року закінчив Ленінградський художній технікум. З 1938 по 1943 рік навчався на художньому факультеті Всесоюзного інституту кінематографії в Москві (викладачі Федір Богородський, Борис Дубровський-Ешке, Йосип Шпінель). Дипломна робота — ескізи декорацій до фільму «Собор Паризької богоматері» (керівник Борис Дубровський-Ешке).

У 1943–1947 роках працював художником на кіностудіях Алма-Ати, Баку, Ашхабаду; у 1947–1951 роках — на «Ленфільмі». З 1951 року — художник-постановник Київської кіностудії імені Олександра Довженка.

Жив у Києві в будинку на проспекті Перемоги, № 92/2, квартира № 13. Помер у Києві 1 травня 1995 року.

Творчість Оформив кінофільми: в Алма-Аті «Черевички» (1943); в Ленінграді «Дорогоцінні зерна» (1947, у співавторстві з Дмитром Рудим);

для Київської кіностудії «Нерозлучні друзі» (1952, у співавторстві з Олегом Степаненком); «Тривожна молодість» (1954–1955, у співавторстві з Ольгою Яблонською); «Земля» (1955, у співавторстві з Михайлом Гантманом); «Павло Корчагін» (1957); «Блакитна стріла» (1958, у співавторстві з Олександром Кудрею); «Хлопчики» (1959); «Далеко від Батьківщини» (1960); «Лісова пісня» (1961); «Морська чайка» (1961); «В мертвій петлі» (1962); «Загибель ескадри» (1965; премія II-го Всесоюзного кінофестивалю); «Два роки над прірвою» (1966); «Ця тверда земля» (1967); «Помилка Оноре де Бальзака» (1967–1968); «Родина Коцюбинських» (1969–1970); «Інспектор карного розшуку» (1971); «Будні карного розшуку» (1973); «Дума про Ковпака» (1973–1976); «Талант» (1977); «Бунтівний „Оріон“» (1978, у співавторстві з Валерієм Новаковим); «Від Бугу до Вісли» (1980); «І ніхто у світі» (1985); «І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986); «Добрий Бог» (1990) ; «Війна на західному напрямку» (1990, у співавторстві). </div> Працював і як художник театру. Здійснив сценографію театральних вистав: «Іван Грозний» Олексія Толстого (1943, Драматичний театр в Алма-Аті); «Повітряний замок» Оскара Фельцмана (1948, Ленінградський театр музичної комедії); «Тартюф» Жана-Батиста Мольєра (1953, Івано-Франківський музично-драматичний театр); «Золоте листя» Вадима Собка (1956, Київський український драматичний театр імені Івана Франка); «Манон» Жюля Массне (1967, Київський театр опери та балету); «Закохана витівниця» Лопе де Веґи (1975, Запорізький український музично-драматичний театр імені Миколи Щорса).

Брав участь у республіканських мистецьких виставках з 1944 року, всесоюзних з 1957 року, зарубіжних з 1966 року.

Література Агранов, Вульф Иосифович // ; Агранов, Вульф (Владимир) Иосифович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — С. 53—54. ; Агранов Вульф Йосипович // ; Агранов Вульф (Володимир) Йосипович // ; З. В. Кучеренко Агранов Вульф (Володимир) Йосипович // ; Агранов Вульф Иосифович // ; Агранов Володимир Йосипович // ; 3. В. Кучеренко Агранов Володимир (Вульф) Йосипович // ; Агранов Володимир (Вульф) Йосипович // ;

Г. Скляренко. Агранов Володимир (Вульф) Йосипович // «Словник художників України. Біобібліографічний довідник». Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 33. ISBN 978-966-02-8960-4.