«Ді Сі Юнайтед» () — професіональний футбольний клуб з Вашингтона, який виступає Major League Soccer (Східна конференція) — вищій футбольній лізі США та Канади. Є одним з десяти клубів, які заснували лігу в 1996 році. Клуб був одним з найуспішніших у перші роки існування МЛС — з 1996 по 1999 рік під керівництвом головного тренара Брюса Арени здобув три Кубки МЛС і два Supporters' Shield (нагорода для переможця регулярного чемпіонату). Загалом Ді Сі Юнайтед чотири рази ставав чемпіоном МЛС, чотири рази вигравав Supporters' Shield і тричі Відкритий кубок США. Також став переможцем Кубка чемпіонів КОНКАКАФ 1998 року і є одним з лише двох клубів MLS, здобували цей титул.
Стадіоном для домашніх матчів є Роберт Ф. Кеннеді Меморіал Стедіум, який є власністю округа Колумбія.
Історія Ранні роки (1995—1999) Виділення франшизи MLS для Округу Колумбія Напередодні старту чемпіонату світу 1994 року Федерація футболу США виконала обіцянку, яку дала ФІФА, по сприянню в створенні нової професійної ліги. 15 червня 1994 року MLS вибрала Вашингтон, округ Колумбія, з-поміж двадцяти двох претендентів на отримання однієї з перших семи франшиз, ще три були додані перед стартом ліги. Після того, як Вашингтон отримав франшизу, потрібно було призначити нове керівництво. Відповідно до правил іменування спортивних команд у США, найраніші варіанти назви включали комбінацію географічної назви області і талісмана. Декотрі пропозиції: «Спайс», «Амеріканз» і «Іглз». Проте у підсумку керівництво нової команди вирішило дати клубу назву «Ді Сі Юнайтед», яка асоціювала клуб з відомими європейськими клубами, що мають частку «Юнайтед» у назві, наприклад, «Лідс Юнайтед» та «Манчестер Юнайтед», а також відображала розташування команди в столиці Сполучених Штатів.
Перші успіхи (1996—1999) «Ді Сі Юнайтед» зіграв свій перший матч в MLS 6 квітня 1996 року проти «Сан-Хосе Клеш» (зараз «Ерсквейкс»). У першій грі рахунок залишався невідкритим до останньої хвилини основного часу, коли форвард «Сан-Хосе», Ерік Віналда, забив перший гол в історії ліги і приніс «Юнайтед» першу поразку. «Ді Сі Юнайтед» програв свої наступні три матчі і незабаром опинився на останньому місці як у Східній конференції, так і в загальному заліку.
«Юнайтед», однак, зміг набрати потрібні очки і отримати право на участь у плей-офф, маючи в активі по 16 перемог та поразок. Команді вдалося виграти титул чемпіона Східної конференції, перемігши володаря Supporters' Shield, «Тампа-Бей М'ютені». У першому фіналі Кубку MLS «Юнайтед» обіграв чемпіона Західної конференції, «Лос-Анджелес Гелаксі». По ходу матчу «Юнайтед» поступався з рахунком 0:2, але в результаті «Юнайтед» здобув вольову перемогу з рахунком 3:2. Крім того, «Юнайтед» став першою за останні чотири роки спортивною командою з Вашингтона, яка виграла національний чемпіонат. «Юнайтед» потім оформив «дубль», перемігши з рахунком 3:0 «Рочестер Райноз» у фіналі Відкритого кубка США. Рекорд відвідуваності в 8000 глядачів на Відкритому кубку тримався до 2009 року, коли «Юнайтед» зіграв проти «Сіетл Саундерз». Дубль «Юнайтед» був першим випадком, коли професійний американський футбольний клуб виграв і лігу і внутрішню першість після того, як «Нью Бедфорд Уейлерз» зробили це у 1932 році.
У 1997 році команда виграла і Supporters' Shield і Кубок МЛС, подібне досягнення в історії ліги інші клуби зуміли повторити лише п'ять разів. На другому році свого існування команда на додаток до MLS і Відкритого кубку США змагалася в Кубку чемпіонів КОНКАКАФ. 12 серпня 1997 року «Юнайтед» зіграв свій перший міжнародний матч, в чвертьфіналі Кубка чемпіонівКОНКАКАФ клуб зустрівся з «Юнайтед Петротрін» з Тринідаду і Тобаго. Гол Марко Етчеверрі на 84-й хвилині приніс клубу перемогу і місце в півфіналі Кубку КОНКАКАФ, де «Юнайтед» зустрівся з «Лос-Анджелес Гелексі». Матч відбувся у Вашингтоні на РФК Стедіум, гравець «Гелексі», Кобі Джонс відзначився на 10-ій хвилині гри. Гол Джонса став вирішальним у матчі, проте «Юнайтед» вибув у півфіналі і зіграв з мексиканською «Гвадалахарою» в матчі за третє місце. Гра завершилася нічиєю 2:2, і призове місце було розділене.
Вигравши Кубок MLS 1997 року, «Ді Сі Юнайтед» вдруге поспіль вийшов до Кубку чемпіонів КОНКАКАФ. У 1998 році турнір був проведений в середині сезону в Сполучених Штатах, і клуб поставив перед собою завдання виграти титул. Після чвертьфіналу, в якому «Юнайтед» з рахунком 8:0 здобув перемогу над «Джо Паблік», «Юнайтед» зіграв проти чемпіона Мексики 1997 року, «Леона», в кінцевому рахунку американський клуб переміг суперника з рахунком 2:0 завдяки дублю Роя Лассітер.
У фіналі «Юнайтед» протистояв «Толуці», чемпіону Мексики 1998 року. На 41-й хвилині гол Едді Поупа приніс «Юнайтед» Кубок КОНКАКАФ. На матчі були присутні 12 607 глядачів. «Юнайтед» став першою спортивною командою з Вашингтона, яка виграла континентальний турнір, і першим клубом MLS, який виграв Кубок КОНКАКАФ. На сьогоднішній день, «Юнайтед» є одним з усього лише двох американських футбольних клубів, які вигравали Кубок КОНКАКАФ.
Континентальний успіх «Юнайтед» доповнився виступом в Міжамериканському кубку 1998 року, нині неіснуючої серії плей-офф між чемпіонами КОНКАКАФ і КОНМЕБОЛ, з метою визначити найкращий футбольний клуб в Америці. Як переможець Кубку чемпіонів КОНКАКАФ 1998 «Юнайтед» зустрівся з володарем Кубку Лібертадорес, «Васко да Гама» з Бразилії. Перший матч був зіграний на Стадіоні РФК, «Васко да Гама» виграв з мінімальним рахунком. Матч-відповідь відбувся в грудні 1998 року на стадіоні «Локхарт» у Форт-Лодердейлі, штат Флорида. У цьому матчі «Юнайтед» зумів відігратися, вигравши з рахунком 2:0 (2:1 - підсумовий результат), таким чином клуб виграв останній розіграш Міжамериканського кубку.
Попри здобуття двох континентальних титулів у 1998 році «Юнайтед» вперше не вдалося виграти національний турнір. Фінішувавши з другим найкращим результатом у регулярному сезоні, «Юнайтед» на 10 очок відстав від «Лос-Анджелес Гелаксі». «Юнайтед» вийшов у фінал Кубка MLS 1998 після перемоги над «Маямі Ф'южн» у півфіналі Східної конференції і перемоги над «Коламбус Крю» з рахунком 2:1, «Юнайтед» втретє виграв Східну конференцію. У фіналі «Юнайтед» повинен був зустрітися з «Чикаго Файр», новим клубом в MLS, однак «Ді Сі Ю» програв з рахунком 2:0, це була перша поразка команди в Кубку MLS.
З самого початку тренером «Ді Сі Юнайтед» був Брюс Арена, але в жовтні 1998 року Арена покинув команду, щоб очолити збірну США. Щоб замінити Арену, керівництво «Юнайтед» звернулося до Томаса Ронгена, який в першому сезоні MLS отримав нагороду Тренер року, будучи біля керма «Тампа-Бей М'ютині». Рюнген керував «Юнайтед» протягом ще одного успішного сезону, в якому клуб переміг у Кубку MLS 1999 року, який відбувся у місті Фоксборо, штат Массачусетс.
Перебудова (2000 — 2003) Хоча це не було очевидним на той час, але відхід Арени ознаменував початок спаду в грі команди. У той час, як клуб знову виграв Кубок MLS в 1999 році під керівництвом тренера Томаса Рюнгена, після сезону 1999 року MLS істотно переглянула свої правила, що стосуються структурного формату ліги, в тому числі й зарплати. Клуб був змушений розпрощатися з декількома ключовими гравцями та замінити їх більш молодими і менш високооплачуваними гравцями. Цей «оновлений» склад став першим в історії «Ді Сі Юнайтед», який не зміг потрапити до Кубку MLS і не зміг пробитися в плей-офф. «Ді Сі Юнайтед» завершив сезон MLS 2000 року з 18 поразками, ставши другим з кінця в турнірній таблиці після «Сан-Хосе Ертквейкс».
У 2001 році (у сезоні, в якому команда зазнала 16 поразок та посіла останнє місце в Східній конференції) після двох провальних сезонів керівництво клубу звільнило Рюнгена та запросило колишнього головного тренера «Маямі Ф'южн», Рея Хадсона, який залишився без клубу після того, як команда була розформована. Хадсон вивів «Ф'южн» на перше місце в лізі з 16 перемогами, вигравши Supporters' Shield. Незважаючи на такі результати, Хадсону не вдалося істотно поліпшити становище «Юнайтед» в його перший рік на посаді тренера. В дебютному для Хадсона сезоні «Юнайтед» посів останнє місце в Східній конференції третій рік поспіль. У 2003 році «Ді Сі Юнайтед» нарешті вийшов до плей-оф після трирічної перерви, але команда поступилася в півфіналі «Чикаго Файр» з рахунком 0:4 за сумою двох матчів.
Незважаючи на вихід до плей-оф, Хадсон був звільнений по завершенню сезону 2003 року, перед початком сезону 2004 року його замінив Петр Новак.
Друга «золота доба», роки Новака (2004—2007) Четвертий Кубок MLS
Епоха Петра Новака та перші роки Тома Соена статистично є найкращими часами «Юнайтед» після того, як команда домінувала в лізі в кінці 90-их років. Завоювавши Кубок MLS, два Supporters 'Shield та Відкритий кубок, «Юнайтед» практично подвоїв число своїх трофеїв протягом чотирьох років. 18 лютого 2004 року Новак очолив тренерський штаб «Ді Сі Юнайтед» після звільнення Рея Хадсона. Цей рік був також відзначений приходом молодого таланту, Фредді Аду, якому на той час було всього лише 14 років. Підписавши контракт з «Юнайтед», Аду став наймолодшим професійним спортсменом в американському спорті з 1887 року. Прихід перспективного гравця став новиною, про яку писали багато національних газет, також завдяки іншим трансферним підсиленням «Юнайтед» збільшилася відвідуваність як домашніх, так і виїзних матчів. Один матч в результаті зібрав понад 46000 глядачів, четверта за величиною аудиторія в історії «Юнайтед».
Протягом першого сезону клубу під керівництвом Новака сталося декілька травм під час тренувань і декотрі гравці скаржилися на методи Новака. Проте в кінці сезону завдяки новому придбанню, аргентинському півзахиснику Крістіану Гомесу, «Юнайтед» покращив результати і вийшов до плей-оф Кубку MLS 2004 року як друга сіяна команда.
У чемпіонаті Східної конференції другий сіяний «Юнайтед» зіграв з четвертим сіяним «Нью-Інгленд Революшн» в матчі, який був визнаний найкращим матчем в історії MLS. «Юнайтед» та «Революшн» в основний час зіграли внічию 3:3, на останніх хвилинах гравець «Революшн», Пет Нунен, зумів зрівняти рахунок. В серії післяматчевих пенальті не забив Клінт Демпсі з «Революшн», а Браян Керролл з «Юнайтед» приніс своїй команді перемогу і вихід до фіналу Кубку MLS.