Особий корпус — спеціально сформоване з'єднання Радянської армії, що дислокувалося на території Угорщини з 1955 до 1956 року, коли була створена Південна група військ.
Історія Після прийняття урядом Австрії нейтралітету була розформована Центральна група радянських військ (ЦГВ), у підпорядкуванні якої перебували війська, дислоковані в Угорщині. Для управління ними спочатку планувалося створити невелике управління групи військ або окремої армії. Назви «група військ» і «окрема армія» для угруповання військ в Угорщині не сподобалися керівництву Міністерства оборони СРСР. Перше було неприйнятним бо могло скластися враження, що в Угорщину перемістили війська з Австрії. Що ж до другого — управління окремої механізованої армії вже було дислоковане в Румунії.
Георгій Жуков запропонував іменувати нове формування Особим корпусом за аналогією з Особим корпусом радянських військ у Монголії, яким він сам командував у 1939 році.
У вересні 1955 року таке формування було створено. До складу особого корпусу увійшли чотири дивізії — дві механізовані (2-а і 17-а гвардійські механізовані), дві авіаційні (195-а винищувальна авіаційна, 177-а гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія), 20-й понтонно-мостовий полк, зенітно-артилерійські частини, установи тилу та інші формування.
Вони дислокувалися в містах Дьйор, Сомбатхей, Керменд, Кечкемет, Сольнок, Цеглед, Дебрецен, Папа, Текель та інших. У Будапешті розміщувалися комендатура, політвідділ спеціальних частин, госпіталь, управління торгівлі. Управління корпусу знаходився в місті Секешфегервар.
Особий корпус призначався для прикриття спільно з угорськими частинами кордону з Австрією та забезпечення комунікацій на випадок висунення військ з території країни.
Управління корпусу за чисельністю приблизно відповідало польовому управлінню армії, але в його склад входили відділ і служби авіації, а також різні спеціальні і тилові служби, що забезпечували частини і установи в Угорщині.
Особий корпус підпорядковувався міністру оборони СРСР через Генеральний штаб.
У 1956 році формування особого корпусу брали участь у придушенні Угорської революціїwaronline.org — Боевой состав ВС СССР — ввод войск в Венгрию (1956 г., операция «Вихрь») .
Керівництво Командир корпусу генерал-лейтенант П. М. Лащенко. Начальник штабу генерал-майор Р. А. Щелбанин. Заступник начальника штабу з розвідки полковник Є. І. Малашенко.
Склад Особий корпус включав наступні частини і з'єднання: управління 2-а гвардійська механізована дивізія: 4-й гвардійський механізований полк; 5-й гвардійський механізований полк; 6-й гвардійський механізований полк; 87-й гвардійський важкий танко-самохідний полк; 37-й гвардійський танковий полк; 407-й гвардійський артилерійський полк; 921-й артилерійський полк; 159-й зенітно-артилерійський полк; 33-й окремий гвардійський мінометний дивізіон; 99-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон; 67-й окремий навчальний танковий батальйон; 76-й окремий гвардійський батальйон зв'язку; 690-й окремий автотранспортний батальйон; 56-й окремий медико-санітарний батальйон; 17-а гвардійська механізована дивізія: 56-й гвардійський механізований Віденський полк; 57-й гвардійський механізований полк; 58-й гвардійський механізований полк; 27-й гвардійський важкий танко-самохідний полк; 83-й гвардійський танковий полк; 1160-й зенітно-артилерійський полк; 56-й навчальний танковий батальйон; 42-й окремий гвардійський саперний батальйон; 163-й окремий гвардійський батальйон зв'язку; 195-я гвардійська винищувальна авіаційна дивізія: 1-й гвардійський винищувальний авіаційний полк (МіГ-15біс; Веспрем); 5-й гвардійський винищувальний авіаційний полк (МіГ-17; Папа); 106-й гвардійський винищувальний авіаційний полк (МіГ-17, Папа); 177-я гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія:
674-й гвардійський бомбардувальний авіаційний полк (Іл-28, Дебрецен); 727-й гвардійський бомбардувальний авіаційний полк (Іл-28, Текель); 880-й гвардійський бомбардувальний авіаційний (Іл-28, Дебрецен); 20-й понтонно-мостовий полк; 66-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон. та інші.
Примітки
Література