Інститут Балашші () — всесвітньо-відома не комерційна культурна організація, яка підпорядковується Міністерству Освіти та Культури Угорщини. Інститут поширює і просуває угорську мову і культуру за кордоном. Інститут грає ключову роль в розвитку культурної дипломатії Угорщини . Як центр організації, інститут Балаші керує всією діяльністю угорських інститутів за кордоном. Він названий на честь угорського лірика епохи Відродження Балінта Балашші.
Балінт Балашші
Балінт Балашші походив із дворянської кальвіністської сім'ї, здобув гарну освіту, володів сімома мовами. Рік навчався в Нюрнберзі (1565). В Угорщині виховувався протестантським проповідником Петером Борнемісою. Втратив майно і вступив на військову службу. Воював з турецькими і польськими військами, був поранений, потрапив у польський полон. У 1586 році перейшов в католицтво. Загинув від ран, отриманих під час облоги Естерґома. Перший опублікований твір — переклад з німецької книги лютеранського пастора Міхаеля Бокка «Садок цілющих трав для недужих душ». Автор духовних віршів, патріотичних і військових пісень, любовної лірики, перекладень з латині і німецької. Прекрасно знаючи кочове, небезпечне життя солдата, Балашші в своїх віршах оспівував стрімкий біг бойового коня, хоробрість і завзятість бувалих вояків, простори степів і терпкий смак золотистого вина. Тривога за батьківщину не переростає у Балашші в трагічні стогони, патріот Балашші готовий з радістю віддати за батьківщину життя. Поззия Балашші виявилася дуже близькою до народної пісенної творчості. Духовні вірші були опубліковані в 1631. Любовні ж вірші Балашші поширювалися в рукописах і були вперше надруковані лише в 1874 році, коли один зі списків виявили в бібліотеці Радван. Цикл віршів «До Юлії» по праву вважається перлиною угорської поезії на всі часи. Любовна лірика Балашші відрізняється оригінальністю, але тим не менш несе відбиток творчості великих італійців Данте і Петрарки.
Історія
1895 Заснування Угорського Історичного Інституту в місті Рим (працював до 1913)
1917 Заснування Угорського Наукового Інституту в місті Константинополь (працював лише до 1918)
1920 Заснування Угорського Історичного Інституту у місті Відень
1923 Відновлення Угорського Історичного Інституту в місті Рим
1924 Заснування Угорських Колегіумів у країнах: Австрія та Німеччина
1948 Заснування інституту в містах: Софія і Варшава
1949 Заснування інституту Культурних відносин
1953 Заснування Інституту в місті Прага
1973 Заснування Угорського Інституту в Східному Берліні (Будинок угорської культури)
1974 Заснування Інституту в місті Каїр
1978 Заснування Інституту в місті Делі
1980 Заснування Інституту в місті Гельсінкі
1990 Заснування Інститутів у таких містах: Штутгарт і Москва
1991 Заснування Інституту в місті Братислава
1992 Заснування Інституту в місті Бухарест
1992 Заснування Інституту в місті Таллінн
1999 Заснування Інституту в місті Лондон
2001 Заснування Інституту в місті Нью-Йорк
2004 Заснування Інституту в місті Брюссель
2006 Заснування Інституту в місті Сфинту-Георге
2013 Заснування Інститутів у країнах: Китай та Туреччина
2014 Заснування Інституту в місті Загреб