Ефект "свідка" - феномен, при якому пошкоджується клітина, що не піддавалася безпосередньому впливу іонізуючого випромінювання, але будь-яким чином контактувала з опроміненою клітиною. Крім іонізуючого випромінювання з низькою та високою , ефект "свідка" здатний виникати під впливом ультрафіолетового випромінювання, , та деяких хіміопрепаратів. Головним чином, це явище досліджується на культурах клітин ссавців , проте ефект "свідка" присутній і в культурах інших хребетних та безхребетних тварин, рослин та одноклітинних організмів.
Механізми формування ефекту "свідка" Згідно з даними на 2016 рік, механізм запуску ефекту "свідка" не достатньо зрозумілий. Оскільки внутрішньоклітинні процеси, що виникають у опроміненій клітині (чи пошкодженій іншими факторами) вивчені досить добре, найбільш дискусійним є питання природи сигнальних молекул, що здатні запускати ефект “свідка” в інтактній клітині. Вважається, що фактори які беруть участь у формуванні ефекту “свідка” існують у вигляді білкових молекул та/чи вільних радикалів, які здатні діяти окремо або в комплексі з іншими молекулами-кандидатами. Ці сигнальні молекули синтезуються безпосередньо у поживне середовище, або передаватись сусіднім клітинам через щілинні міжклітинні контакти. До молекул-кандидатів білкової природи належать ростові фактори (трансформуючий фактор росту бета (TGF-β1), трансформуючий фактор росту альфа (TGF-α), фактор некрозу пухлини альфа TNF-α), інтерлейкіни (IL-8, IL-6). Суттєву роль у формуванні ефекту “свідка” відіграють реактивні форми кисню та монооксид азоту. В свою чергу, сигнальні молекули можуть або самостійно, або опосередковано, через запуск каскадів реакцій, викликати необоротні зміни в клітині-свідку, формуючи тим самим ефект "свідка". Наслідки дії ефекту “свідка” Сигнальні молекули ефекту “свідка” змінюючи рівень експресії генів, що задіяні у регуляції апоптозу, репарації, проліферації, рості та окисно-відновних процесах (наприклад p53, p21, CDC2, COX2, RAD51, циклін B1), здатні викликати значні зміни у клітині-свідку. На клітинному рівні ефект “свідка” індукує зміну проліферативного поленціалу, клітинного росту та виживаності, індукцію термінальної (кінцевої) диференціації та апоптоз. Порушення процесів репарації, які зазвичай детектують у клітинах-свідках призводять до підвищення рівню одно- та дволанцюгових пошкоджень ДНК (хоча частина пошкоджень ДНК може викликатися підвищенням рівню активних форм кисню у клітині-свідку), що виражаються у підвищенні рівня хромосомних аберацій, обмінів між сестинськими хроматидами, мікроядер та H2AX сукупчень.До епігенетичних наслідків ефекту “свідка” можна віднести зміну експресії генів та мікроРНК профілю. Значення ефекту “свідка” Оскільки основною особливістю цього феномену є індукція надмалими пошкоджуючими дозами (що у деяких випадках вважались фоновими), наслідки дії ефекту "свідка" торкаються інтересів вивчення протиракової терапії та її наслідків, механізмів міжклітинних взаємодій, та теоретичних питань радіобіології. Примітки
Посилання Проект Колумбійського університету по вивченню механізмів ефекту "свідка"