Рут Берґгаус (; 2 липня 1927, Дрезден, НДР — 25 січня 1996, Цойтен, Німеччина) — німецька хореографка, театральна режисерка.

Життєпис

Рут Берґгаус народилася 2 липня 1927 року в Дрездені. Вивчала напрямки сучасного танцювального мистецтва у Ґрети Палукка, відомої німецької танцюриськи й педагогині. Потім Берґгаус вчилася у Німецькій художній академії (Берлін), зокрема й у знаменитого театрального режисера Вольфґанґа Ланґгоффа та австрійського театрального та оперного режисера Вальтера Фельзенштейна.

У 1951 вона познайомилася з творчістю композитора Пауля Дессау. В 1954 одружилася з Дессау, режисеркою творів якого вона не раз виступала. Того ж року народила сина Максима Дессау (вчився в Академії кіно і телебачення Бабельсберг на режисера).

Рут Берґгаус помер у 1996 році від раку. Похована біля чоловіка на цвинтарі Доротеенштадт в Берлін-Мітте.

Кар'єра

З 1951 по 1964 рік вона працювала хореографкою у Німецькому театрі, Німецькій державній опері, Берлінер ансамблі, а також у кабаре-театрі Дістель () Info uber die Kabarettanstalt bei Luise-Berlin .

У 1971-1977 роках Рут Берґгаус була інтенданткою театру «Берлінер ансамбль». Берґгаус спробувала внести нововведення у театрі, що породило спротив ансамблю та публіки. Через це вона змушена була покинути театр.

У 1980-1987 роках Берґгаус працювала у Франкфуртській опері. Саме в цьому театрі повністю реалізувала себе як оперна режисерка. Її робота у Франкфуртській опері відзначена важливою співпрацею з Майклом Ґіленом, колишнім музичним керівником опери. Разом вони виховали чимало талановитих учнів.

Активно працювала й у інших європейських театрах. Повернулася до Франкфуртської опери у 1992 році.

Рут Берґгаус була однією з небагатьох режисерів, які намагалися передати свою майстерність молодим колегам, і протягом трьох років поспіль проводила майстер-класи з основних напрямків сучасного оперного мистецтва.

Театр 1960 Бертольд Брехт / Пауль Дессау Засудження Лукулла (Німецька державна опера) 1967 Ріхард Штраус Електра (Німецька державна опера) 1968 Петер Вайс В'єтнам Дискурс (Берлінер ансамбль) 1968 Джоаккіно Россіні Севільський цирульник диригент Паоло Аррівабені (Німецька державна опера) 1970 Карл Марія фон Вебер Вільний стрілець (Німецька державна опера Берлін) 1971 Бертольд Брехт У джунглях міст (Берлінер ансамбль) 1971 Бертольд Брехт Гвинтівки Терези Каррара (Берлінер ансамбль) 1972 Петер Гакс Омфала (Берлінер ансамбль) 1973 Гайнер Мюллер Цемент (Берлінер ансамбль) 1974 Бертольд Брехт Мати (Берлінер ансамбль) 1980 Ріхард Штраус Електра (Національний театр Мангейма) 1980 Вольфганг Амадей Моцарт Чарівна флейта (Франкфуртська опера) 1981 Вольфганг Амадей Моцарт Викрадення із сералю (Франкфуртська опера) 1982 Гектор Берліоз Троянці (Франкфуртська опера) 1982 Леош Яначек Засіб Макропулоса (Франкфуртська опера) 1985 Зіґфрід Матус Пісня про кохання й смерть корнета Крістофа Рільке (Франкфуртська опера) 1985 Альбан Берг Воццек (Франкфуртська опера) 1985 Ріхард Вагнер Парсіфаль (Франкфуртська опера) 1986 Ганс Вернер Генце Орфей (Віденська державна опера) 1987 Ріхард Вагнер Перстень Нібелунга (Німецька державна опера) 1987 Арнольд Шенберг Мойсей і Арон (Німецька державна опера) 1988 Ігор Стравінський Історія солдата (Музикфест, Санкт-Моріц) 1988 Альбан Берг Лулу (Брюссель) 1988 Франц Шуберт Фьєррабрас (Ан дер Він) 1988 Ріхард Вагнер Трістан та Ізольда (Гамбурзька державна опера) 1988 Ріхард Вагнер Летючий голландець (Цюрихський оперний театр) 1991 Клод Дебюссі Пеллеас і Мелісанда (Німецька державна опера) 1991 Генріх фон Клейст Пентесілея (Бурґтеатр) 1993 Бертольд Брехт Кавказьке крейдяне коло (Бурґтеатр) 1994 Рольф Ліберман Медея (Гамбурзька державна опера) 1995 Йоганн Штраус Кажан (Лейпціг)

Відзнаки та нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (1973); Національна премія НДР II ступеня (1974); Національна премія НДР I ступеня (1987); Премія Конрада Вольфа (1988); Театральна медаль Кайнца.

Література Sigrid Neef: Das Theater der Ruth Berghaus, Berlin 1989. Dieter Kranz: Berliner Theater. 100 Auffuhrungen aus drei Jahrzehnten, Berlin 1990 — darin Gesprache mit Berghaus Klaus Bertisch: Ruth Berghaus, Berlin 1990. Corinne Holtz: Ruth Berghaus. Ein Portrat Europaische Verlagsanstalt, Hamburg 2005. ISBN 3434505474Rezension: Viola Roggenkamp: Die Herrscherin. Ruth Berghaus wurde geliebt, bespitzelt, gehasst. Eine Biografie der Regisseurin sucht nach der Wahrheit Die Zeit, 2 червня 2005 Irene Bazinger (Hrsg.): Regie: Ruth Berghaus. Geschichten aus der Produktion, Rotbuch Verlag, Berlin 2010. ISBN 978-3-86789-117-2

Примітки

Посилання

Життєпис Рут Берґгаус Георг-Фрідріх Кюн. Режисер Рут Берґгаус Uwe Schwentzig: Ruth Berghaus Das Blattchen Artikel zu Berghaus’ Cosi fan tutte, Berlin 1989 Artikel zu Berghaus’ Rosenkavalier, Frankfurt a.M. 1992 Архів Рут Берґгаус Архів Берлінської академії мистецтв