Генріх IV Праведний

Генріх IV Праведний (, , ; 1257/1258 — 23 червня 1290) — князь вроцлавський (1266—1290), краківський (1288—1290) та сцинавський (1289—1290).

Життєпис

Князь Сілезії Походив з династії П'ястів. Син Генрика III Білого та Юдити Мазовецької (доньки Конрада I). Втратив батька у 1266 році, ставши номінальним князем Вроцлава. Опікуном юного Генріха був його стрийко Владислав, архієпископ Зальцбурга. Вважаючи, що постійні роз'їзди між Вроцлавом і Зальцбургом не підуть на користь дитині, Владислав відправив його 1267 року до Праги — двору Пржемисла II Отокара. Незабаром після смерті стрийко у 1270 році Генрик повернувся до Вроцлава, де перебував під наглядом найближчого радника батька, Симона Гальського. Генрик здобув чудову освіту.

Генріх IV і далі підтримував дружбу з Отокаром II і ходив з ним у похід проти Угорщини в 1271 році. У 1273-му Генріх став повнолітнім й офіційно прийняв кермо влади Сілезько-Вроцлавським князівством. Але під його владою перебувала лише східна частина Нижньої Сілезії.

Намагався зміцнити дружні стосунки зі своїми родичами — Владиславом Опольським та Пшемислом II. Він і далі підтримував Отакара II в боротьбі з королем Рудольфом I Габсбургом, що розпочалася 1276 року.

У 1277 році прихильник короля Рудольфа — легніцький князь Болеслав II Лисий — викрав Генріха Праведного й ув'язнив його. Це викликало обурення польських союзників Генріха IV — Генріха III Глогувського та Пшемисла II, але вони зазнали поразки в Столецькій битві 24 квітня 1277 року від Генріха V Гладкого, герцога Легніцького. Але 1278 року Генріх Праведний здобув волю, коли Пржемисл Отакар підкорився Рудольфу Габсбургу, а Генріх IV погодився поступитися своїм ув'язнювачам третиною своїх володінь — Сьрода-Шльонську і Стшегом — і заплатити викуп.

Після того, як Пржемисл Отакар II загинув 26 серпня 1278 року в битві при Моравському полі Генріх IV спробував стати регентом Чехії при малолітньому королі Вацлаві II, але імператор Рудольф призначив на цю посаду маркграфа Оттона V Довгого, маркграфа Бранденбург-Зальцведель. Генріх Праведний як компенсацію отримав Кладське графство в Богемії як лен. У 1279 році викупив в Бранденбургу Кросенську землю. Помирившись з Рудольфом, Генріх IV в 1280-му їздив до Відня, сподіваючись домогтися для себе корони польського короля.

Намагаючись врегулювати відносини з сусідніми князями, Генріх Праведний 1280 року запросив на з'їзд у Сандовель Генріха IV Легніцького, Генріха III Глогувського і Пшемисла II, де оголосив їх бранцями і зажадав територіальних поступок. Пшемисл був змушений віддати Генріху IV Велюнь. Того ж року Генріх Праведний зробив спробу захоплення Кракова і Малої Польщі у відповідь на напад Лешка II Чорного на Вроцлав. Водночас спротив амбіціям Генріха IV чинили Болко I Суворий (князь львувецький), Конрад II Горбатий (князь сцинавський), Казимир Битомський, Мешко I Цешінський, Пшмесилав Ратиборський.

У 1282 році Генріх IV вступив у суперечку з Томашом II Заремба, єпископом Вроцлава, за маєтності, що були захоплені церквою після битви при Легніці 1241 року. Спочатку вроцлавський князь вимушений був поступитися, проте вже 1283 року він зумів взяти реванш, спираючись на польських ієрархів та шляхту. 1284 року Томаш Заремба наклав інтердикт. У відповідь Генріх Праведний звернувся до Папи римського Мартина IV. Останній підтримав єпископа Вроцлава. Але Генріх IV, спираючись на польських єпископів, продовжував тиснути на Томаша II. 1285 року захопив низку земель Вроцлавського єпископства. У 1287 році Томаш Заремба вимушений був перебратися до Ратибора.

У 1284 році Генріх IV захопив великопольске місто Каліш, який обміняв на Олобок. У 1287 році зумів розірвати шлюб з першою дружиною — Констанцою Опольською — на основі родинної спорідненості.

Верховний князь У 1288 році помер бездітний краківський князь Лешко II Чорний, чим вирішив скористатися Генрик IV. Він примирився з Пшемислом Великопольським, повернувши тому Велюнь. Іншими претендентами на Краків були зведений брат Лешека — Владислав I Локетек і Болеслав II Мазовецький. Того ж року оженився на доньці герцога Оттона V Довгого.

26 лютого 1289 року Генріх IV зазнав поразки від своїх суперників у битві при Севеж. Втім, Болеслав несподівано відмовився від претензій, залишивши Владислава одного. Тому вдалося захопити Вавельський замок і змусити сілезців відступити до Скелі. Генріх Праведний перегрупував сили і особисто встав на чолі війська, що пішла на Краків. Завдяки допомозі частини городян він захопив місто і проголосив себе верховним князем Польщі, проте резиденцію переніс до Сандомиру.

За час правління йому вдалося зміцнити владу і поліпшити економіку. Він підтримував гірників і міста, багатьом з яких дарував магдебурзьке право і різні привілеї. Будучи освіченою і висококультурною людиною, Генріх IV впроваджував звичаї, прийняті в Західній Європі при дворах і серед лицарства.

Раптово помер 23 червня 1290 року у віці 32 років. Обставини його смерті достеменно невідомі. Відповідно до повідомлення Яна Длугоша, Генрик мав намір домагатися від папи римського королівської корони, для чого спрямував до Риму посла з 12 тисячами гривень срібла. 400 гривень дорогою були вкрадені, і папа римський відмовився від перемовин. Розтратникам вдалося втекти і, побоюючись княжого гніву, вони отруїли Генріха Праведного повільною отрутою. Вмираючи, він встиг скласти заповіт, згідно з яким Вроцлав передавався Генріху III Глогувському, а Краків — Пшемислу II.

Джерела Heinrich Appelt, Hugo Kuhn: Heinrich IV., Herzog von Schlesien-Breslau. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 394—396 JASIŃSKI, Kazimierz. Przydomek księcia wrocławskiego Henryka IV. Acta Universitatis Nicolai Copernici. Historia. 1992, roč. 26, s. 67-76. ISSN 0860-1232

ПопередникГенріх III Білий Князь вроцлавський1266-1290до 1270 разом з Владиславом НаступникГенріх V Гладкий ПопередникЛешко II Чорний Князь краківський1288-1290 НаступникПшемисл II ПопередникПшемисл Сцинавський Князь сцинавський1289-1290 НаступникГенріх III Глогувський