Спа́йність — здатність кристалів мінералу розколюватися по певних кристалографічних напрямах з утворенням гладких паралельних поверхонь, званих площинами спайності.

Опис

Спайність — здатність кристалів розколюватись при механічній дії по певних площинах, паралельних дійсним або можливим граням, з утворенням дзеркальних поверхонь. Зумовлюється силами зчеплення в кристалічних ґратках. Важлива діагностична ознака мінералів. Різні мінерали мають спайність різного ступеня досконалості.

Розрізнюють спайність мінералів: цілком досконалу — кристали легко розщеплюються (слюда, хлорит тощо); досконалу — кристали розколюються, утворюючи гладенькі блискучі поверхні (кальцит, флюорит, польовий шпат); середню (ясну) — на уламках мінералу нарівні з нерівними поверхнями виразно видно і гладенькі блискучі поверхні (наприклад, піроксени); недосконалу (або взагалі відсутню) — зерна мінералів обмежені неправильними поверхнями, за винятком граней кристалів (наприклад, кварц, пірит). Нерідко один і той же мінерал має дек. (до 6 у сфалериту) по-різному орієнтованих площин С.м, що розрізнюються за ступенем досконалості. Число площин С.м. залежить від симетрії (сингонії) кристала. Спайність належить до найважливіших діагностичних ознак мінералів.

Спайність виникає в тих напрямах, де хімічні зв'язки ґратки ослаблені. Вона обумовлена внутрішньою структурою мінералу і не залежить від зовнішньої форми кристала або зерна мінералу. Щоб схарактеризувати спайність визначають: ступінь її досконалості; просту форму, по якій кристал розколюється; в деяких випадках указують кут між площинами спайності.

Ступінь досконалості спайності визначають за наступною умовною шкалою: вельми досконала — мінерал легко розколюється або розщеплюється на тонкі пластинки або листи (мінерали з шаруватою структурою: слюда, графіт та ін.); досконала — кристали розколюються на товстіші пластинки, бруски з рівними поверхнями (кальцит, галеніт, ортоклаз); середня — поверхня сколу не завжди рівна і блискуча; недосконала — виявляється насилу, поверхня сколу нерівна (апатит, нефелін).

Ряд мінералів не має спайності (магнетит тощо).

Залежно від простої кристалографічної форми кристал може розколюватися за одним, двома, трьома і більше напрямками: за пінакоїдом — 1 напрям; за ромбічною або тетрагональною призмою — 2; за гексагональною призмою — 3; за ромбоедром і кубом — 3; за октаедром — 4; за ромбододекаедром — 6.

Спайність — важлива діагностична ознака мінералів.

Староукраїнські форми терміна

ЛУПИНА, -и, ж. ЛУПНІСТЬ, -ості, ж, ПРОЛУПА, -и, ж. (, , ) – староукраїнська назва спайності мінералів.

Див. також

Крихкість мінералів Фоліація

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.