Тік, іноді токови́ще, зменш.-пестл. тічо́к, точо́к — майданчик для обмолоту, очищення й провіювання зерна. Може лежати на дворі гумна або бути критим — являти собою простір усередині стодоли. Током називали також стіжки, скирти, що стояли на такому майданчику.
Українське слово «тік» походить від , утвореного від *tekti — «бігти», «текти». Це відбиває стародавній спосіб молотьби за допомогою свійських тварин, які бігали («тікали») по майданчику з розкладеним колоссям.
У сільському господарстві
Тік для молотьби ціпами являв собою вирівняний майданчик з твердим покриттям (кам'яним, глинобитним, дерев'яним), на якому розкладали колосся. Молотили також проганянням свійської худоби, іноді для цієї мети використовували й дикані — щити з дощок.
Гумном називали тік з прилеглими допоміжними спорудами — стодолами (клунями), пелевнями, половниками. Тік, на якому молотили за допомогою молотильного котка (гармана), зазвичай теж називався гарман. Пізніше током стали звати місце, де встановлюють механізовані молотарки і віялки.
У великих господарствах для нагляду над током призначали окрему особу, прикажчика, який звався токови́м.
Токовими кормами називають відходи від молотьби — полову, солому.
У культурі
З княжих часів тік служив місцем ігрищ, двобоїв, судилищ, а в дохристиянські часи — місцем тризн (місце для поховального багаття називалося «точок»); у весільній обрядовості тік як місце молотьби набуває дещо еротичного характеру.
У «Слові о полку Ігоревім» тік виступає символом поля битви: («На Немізі снопи стелють головами, молотять ціпами харалужними, на тоці життя кладуть, віють душу од тіла»).
П. О. Куліш у «Записках о Южной Руси» свідчить про те, що робота на току була частиною образу Баби-Яги: «Така баба-яга, костяна нога, що на мідному току молотить, москалів робить».
За народними повір'ями, на місці току не можна будувати хату — «бо буде добро так розвіватися, як пашня з лопати».
Прислів'я Дурний тік без хазяїна, а хата без хазяйки Коли буде критий тік, то не пустуватиме засік Добрий був би тік, якби не тік Як гопак — він мастак, а як на тік — він утік На чиєму току молотять, тому й хліб возять Доки на току ціп, доти на столі хліб
Мовні звороти Олов'яний горох на залізнім току молотити — воювати Добутись, мов (як) сова на току — довго перебуваючи десь, нарешті зазнати неприємностей Дути тік (підмітати тік, піддати (подути) тічка) — підготовлятися до бою (пор. в «Енеїді» І. Котляревського: «Там Геленор з червоним Ликом… пробралися подуть тічок»). Пізніше «тічок» у цьому звороті стали змішувати з «тичок» («подуть тичка»).
Інше Солодувальний тік — рівний майданчик у солодівні, де здійснюється пророщення зерна токовим способом. Точо́к — застаріла назва базару, де торгують уживаними речами; те ж саме, що й товчок. Назва також пов'язана з дієсловом «текти», «тікати». Точо́к — земляне підвищення, на якому слов'яни спалювали померлих у дохристиянські часи
Примітки
Посилання